02.10.2013 р. Справа № 914/3196/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт.Жовтневе, м.Нововолинськ Волинської області
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів
про стягнення 4 500, 00 грн. заборгованості.
За участю представників сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідача ОСОБА_4 - представник (довіреність № 12/04 від 28.12.2012р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Іскра" про стягнення 4 500,00 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.
Ухвалою суду від 22.08.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.09.2013р.
Ухвалою суду від 04.09.2013р. розгляд справи відкладено на 25.09.2013р., з підстав наведених в даній ухвалі.
В судовому засіданні 25.09.2013р. судом оголошено перерву до 02.10.2013р.
Позивач в судове засідання 02.10.2013р. не з"явився, суд не визнавав його явку обов"язковою. В судовому засіданні 25.09.2013р. позивач підтвердив повну оплату відповідачем основної суми заборгованості за договором № 10/04.13 від 10 квітня 2013р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно - експедиторських послуг. 30.09.2013р. позивачем на адресу суду надіслано копію договору про надання правової допомоги від 14.08.2013р. та оригінал розрахунку витрат оплати коштів на правову допомогу адвоката від 14.08.2013р.
Представником відповідача в попередньому судовому засіданні подано докази повної сплати основного боргу в сумі 4 500,00 грн., а саме: платіжне доручення № 61936 від 23.09.2013р. на суму 4 000,00 грн. та банківську виписку від 13.08.2013р. на суму 500,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти стягнення з нього витрат на правову допомогу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності позивача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника відповідача, суд, -
встановив:
10.04.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Іскра" (вантажовідправник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (перевізник) було укладено договір №10/04.13 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиторських послуг (надалі - договір) за умовами якого перевізник зобов'язувався виконати перевезення довіреного йому вантажовідправником вантажу до пункту призначення і передати його уповноваженій особі вантажоодержувача та надати пов'язані з перевезенням вантажів транспортно-експедиторські послуги, а вантажовідправник зобов'язувався сплатити за перевезення вантажу та надані транспортно-експедиторські послуги встановлену плату.
За умовами п.2.2. та п.2.3. договору перевезення вантажу здійснюється на підставі замовлення, форма якого встановлена та узгоджена сторонами (додаток №1). Замовлення на перевезення є невід"ємною частиною даного договору. Передане по факсу замовлення має юридичну силу у випадку, якщо воно завірене печатками і підписами обох сторін.
За умовами п.5.2. договору вантажовідправник здійснює оплату перевізнику за надані транспортно-експедиторські послуги на його банківський рахунок протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунку, з прикладеним оригінальним екземпляром товаро-транспортної накладної (CMR), оригіналом рахунку-фактури з підписом та відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.
Позивач на виконання умов договору надав відповідачу передбачені п.1.1. договору транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 12 000,00 грн., що підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною (CMR) А №835323 та А №835324 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.
Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплативши за надані транспортні послуги частково, в сумі 7 500,00 грн., відтак, як стверджує позивач, станом на момент подання позовної заяви у відповідача існував борг на загальну суму 4 500,00 грн.
Отже, позивач при поданні позовної заяви, просив стягнути з відповідача залишок основного боргу в сумі 4 500,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 400,00 грн. за надання правової допомоги та сплачений ним судовий збір.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 13.08.2013р. (до моменту подання позовної заяви, яка датована 14.08.2013р.) було сплачено частину основного боргу в розмірі 500,00 грн. (банківська виписка №6373 від 13.08.2013р. на суму 500,00 грн.).
Відтак, станом на 14.08.2013р. (дата подання позовної заяви) у відповідача існувала заборгованість в сумі 4 000,00 грн.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними: (CMR) А №835323 та А №835324 на загальну суму 12 000,00 грн., з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та не заперечується відповідачем.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони в п.5.2. договору визначили, що оплата перевізнику за надані транспортно-експедиторські послуги на його банківський рахунок здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунку, з прикладеним оригінальним екземпляром товаро-транспортної накладної (CMR), оригіналом рахунку-фактури з підписом та відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.
В позовній заяві позивач стверджує, що відповідач порушив свої зобов'язання, оплативши за надані транспортні послуги частково, в сумі 7 500,00 грн., відтак, позивач при поданні позовної заяви просив стягнути з відповідача борг на загальну суму 4 500,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 14.08.2013р. (дата складання позивачем позовної заяви) було сплачено за надані транспортні послуги 8 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками: від 18.04.2013р. в сумі 1 000,00 грн.; від 19.04.2013р. в сумі 1 500,00 грн.; від 26.04.2013р. в сумі 3 000,00 грн. від 26.04.2013р. в сумі 1 500,00 грн.; від 01.08.2013р. в сумі 500,00 грн.; від 13.08.2013р. в сумі 500,00 грн.
Відтак, позивачем при поданні позовної заяви не враховано здійснений відповідачем платіж 13.08.2013р. на суму 500,00 грн.
Отже, станом на дату складання позовної заяви (14.08.2013р.) у відповідача існував борг в сумі 4 000,00 грн., відтак позов в частині стягнення з відповідача 500,00 грн. основного боргу заявлений безпідставно.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Після порушення провадження у справі відповідач повністю оплатив основний борг в сумі 4 000,00 грн., факт оплати підтверджується платіжним дорученням №61936 від 23.09.2013р. на суму 4 000,00 грн.
Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 4 000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.
У задоволенні позову в сумі 500,00 грн. основного боргу слід відмовити, так як станом на дату складання позовної заяви (14.08.2013р.) вказані сума боргу була сплачена.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 400,00 грн. витрат за надання правової допомоги, суд зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи 14.08.2013р. між адвокатом ОСОБА_5 (надалі - адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №408 від 12.02.2009р.)) та ОСОБА_2 (надалі - довіритель) було укладено договір про надання правової допомоги. За умовами якого адвокат надає довірителю правову допомогу щодо підготовки та складання позовної заяви до ПАТ «Іскра» про стягнення боргу за надання послуг з перевезення вантажів автотранспортом в господарський суду Львівської області. Сума витрат на правову допомогу за даним договором становить 400,00 грн. Розрахунок витрат та квитанцій про сплату є невід'ємним додатком до договору.
Як вбачається з розрахунку витрат оплати коштів на правову допомогу адвоката сума витрат становить 458,80 грн.
В підтвердження сплати наданих адвокатом послуг позивач надав квитанцію до прибуткового касового ордера № 14 від 14 серпня 2013р. на суму 400,00 грн.
Згідно ст.44 ГПК України до складу судових витрат відносяться послуги адвоката.
Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами.
Як вказано у п.6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 із змінами та доповненнями, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Відтак, враховуючи те, що розгляд справи є нетривалий, спір між сторонами не є складним, що при зверненні з позовом сума боргу фактична була меншою, ніж заявив позивач, а в процесі розгляду спору борг був сплачений відповідачем повністю, суд дійшов висновку стягнути з відповідача 200,00 грн. за послуги надані адвокатом.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою (п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 із змінами та доповненнями).
Сплата судового збору підтверджується квитанцією №1144.87.2 від 15.08.2013р. на суму 1720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно (враховуючи те, що часткова сплата основного боргу в сумі 500,00 грн. була здійснена відповідачем до порушення провадження у справі).
Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 549, 610-612, 625, 627-629, 908, 909 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову в частині стягнення 500,00 грн. основного боргу відмовити.
2. В частині стягнення 4 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Іскра" (79066, м.Львів, вул.Вулецька, буд.14; код ЄДРПОУ 00214244) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (45490, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 200,00 грн. за надання правової допомоги та 1 529,33 грн. судового збору.
4. В частині стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 200,00 грн. відмовити.
5. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 07.10.2013р.
Суддя Сухович Ю.О.