ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
03 жовтня 2013 року Справа № 913/2505/13
Провадження № 30/913/2505/13
За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень», м. Дніпропетровськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська», м. Антрацит Луганської області
про стягнення 25370 грн. 00 коп.
Суддя Голенко І.П.
Секретар судового засідання: Бородіна А.А.
У засіданні брали участь:
від позивача: Хлабистін Д.М., довіреність № 27 від 01.01.2013;
від відповідача: Поета А.І., довіреність № 01/127 від 24.01.2013,
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 25370 грн. 00 коп. за невірно зазначену в залізничній накладній № 50836188 масу вантажу у вагоні № 67669036.
Позов мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній під час здійснення перевезення вантажу у спірному вагоні, відправником якого є відповідач у справі. За вказане порушення позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідач подав відзив на позовну заяву № 05/1077 від 03.10.2013, в якому заперечив проти позову, посилаючись на те, що представників відповідача не було запрошено для сумісного контрольного переваження вагону на попутній станції. Спірний вагон був прийнятий станцією відправлення до перевезення без будь-яких зауважень. В розділі «Д» комерційного акту відсутній підпис особи, яка приймала участь у переважуванні - зав. АРГ Кузьмич.
Крім того, відповідач подав клопотання № 05/1067 від 02.10.2013, у якому, посилаючись на складне фінансове становище, просить суд на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати. Відповідач в обґрунтування даного клопотання надав до матеріалів справи договори та рішення про розстрочення заборгованості у розмірі 3627546 грн. 88 коп. відповідача перед Пенсійним фондом України в м. Антрацит, а також згідно довідки № 05/1049 від 01.10.2013 відповідач має кредиторську заборгованість перед третіми особами (кредиторами) у розмірі 82016645 грн. 32 коп.
Позивач в усній формі заперечив проти зменшення розміру штрафу.
Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
У квітні 2013 року зі станції відправлення Карахаш Донецької залізниці на станцію призначення Трипілля-Дніпровське Південно-Західної залізниці за накладною № 50836188 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» (далі за текстом - відповідач) відправило вантаж у вагоні № 67669036, одержувач за накладною - Трипільська ТЕЦ ПАТ "Центренерго»; вантаж маркований продольними смугами.
Згідно п. 24 накладної та наданої позивачем телеграми від 09.07.2013 маса вантажу була визначена відповідачем без участі залізниці.
При проходженні вказаного вагону через станцію Ніжньодніпровськ Придніпровської залізниці було проведено контрольне переваження вагону № 67669036 на 150-тонних вагонних електронно-тензометричних вагах. За результатами такого переваження було встановлено, що у вагоні № 67669036 за накладною № 50836188 вказана маса вантажу 69000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 57300 кг, що на 11700 кг менше, ніж вказано у накладній.
Викладене підтверджується наданою позивачем Випискою з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (а. с. 12).
По даному факту складено акт загальної форми № 590/Ваги від 27.04.2013 та комерційний акт серії АА № 048803/204/112 від 27.04.2013 (а. с. 8-9).
В комерційному акті містяться відомості про те, що вантаж прибув у технічно справному вагоні, завантаження нижче бортів на 1,2-1,5 м, маркований продольними смугами, маркування не порушено, без поглиблень, ознак течі вантажу немає, вагон без дверей, люка закриті.
Належність відповідачеві вантажу у спірному вагоні на момент відправлення вагону відповідачем не оспорюється.
За невірно зазначену в накладній масу вантажу позивач на підставі ст. ст. 118, 112 Статуту залізниць України нарахував штраф на суму 25370 грн. 00 коп., який просить стягнути з відповідача на свою користь.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі за текстом - Правила № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами № 765/19503 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Відповідно п. 2.1 та п. 2.2 Правил 765/19503 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі за текстом - Правила № 861/5082), визначається відправником.
У накладній № 50836188 (вагон № 67669036) вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 69000 кг, спосіб визначення маси - на 150-тонних вагонних вагах, у графі «Відправник» вказано найменування відправника - ТОВ «ЦЗФ «Нагольчанська», тобто відповідача у справі, та вказано спосіб маркування вантажу - продольними смугами.
Представник відправника своїм підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п 2.3 Правил № 765/19503.
Згідно п. 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Згідно ч. 3 п. 3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 (зі змінами) не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око".
Отже доводи відповідача в цій частині судом відхиляються у зв'язку з їх безпідставністю.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Як свідчать матеріали справи, контрольне переваження маси вантажу проводилось на 150-тонних вагонних електронно-тензометричних вагах (державна повірка яких проведена 07.02.2013,) згідно технічного паспорту ваг, де зазначено про їх придатність до переваження), тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Згідно ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.
Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено невідповідність маси вантажу у вагоні № 67669036, що була зазначена відповідачем у перевізних документах - 69000 кг, фактичній масі вантажу - 57300 кг.
Факт неправильного зазначення відправником вищевказаних відомостей засвідчено актом загальної форми № 590/Ваги від 27.04.2013 та комерційним актом серії АА № 048803/204/112 від 27.04.2013 (а. с. 8-9), які складені з дотриманням вимог чинного законодавства та підписані уповноваженими на це посадовими особами.
Доводи відповідача за відзивом про відсутність підпису особи, яка приймала участь у переваженні - зав. АРГ Кузьмич, у розділі «Д» комерційного акту, судом відхиляються з наступного.
Пунктом 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334 (зі змінами та доповненнями), передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.
У даному випадку комерційний акт серії АА № 048803/204/112 від 27.04.2013 підписаний начальником станції, начальником вантажного району та прийомоздавальником, що відповідає вказаному вище пункту Правил.
Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту (п. 5.5 розділу 5 Правил № 765/19503).
У п. 3.15 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що при застосуванні статті 118 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Згідно ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Провізна плата згідно залізничної накладної № 50836188 за вагон № 67669036 становить 5074 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що складає 25370 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.
Крім того, відповідач подав клопотання № 05/1067 від 02.10.2013, у якому, посилаючись на складне фінансове становище, просить суд на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати. Відповідач в обґрунтування даного клопотання надав до матеріалів справи договори та рішення про розстрочення заборгованості у розмірі 3627546 грн. 88 коп. відповідача перед Пенсійним фондом України в м. Антрацит, а також згідно довідки № 05/1049 від 01.10.2013 відповідач має кредиторську заборгованість перед третіми особами (кредиторами) у розмірі 82016645 грн. 32 коп.
Клопотання відповідача про зменшення суми належного до стягнення штрафу задовольняється судом частково з огляду на наступне.
Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.
Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.
Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.
Судом приймається до уваги те, що встановлений факт недовантаження не завдало загрози залізничному руху, а також важке фінансове становище відповідача у справі, яке документально підтверджено, у зв'язку з чим є можливим застосування до правовідносин сторін п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
На підставі викладеного, господарський суд визнає позов обґрунтованим повністю, але вважає за можливе зменшити розмір штрафу, у зв'язку з чим позов слід задовольнити частково у розмірі 15222 грн. 00 коп., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати у розмірі 1720 грн. 50 коп. покладаються на відповідача у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з обґрунтованістю вимоги позивача про стягнення суми штрафу.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська», м. Антрацит Луганської області, смт. Дубівський, вул. Гагаріна, буд. 51, код 00179648, на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, код 01073828, в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень», м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, код 26139824, штраф у розмірі 15222 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано - 07.10.2013
Суддя І.П. Голенко