ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
01 жовтня 2013 року Справа № 913/2292/13
Провадження №3пд/913/2292/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест пластик», м. Рубіжне Луганської області,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський краситель», м. Рубіжне Луганської області,
про розірвання договору
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ,
суддя Секірський А.В.,
секретарі судового засідання Меженська Ю.О. (до перерви),
Якунін О.В.
У засіданні брали участь:
від позивача - Бєлоголова О.С., довіреність б/н від 09.09.2013;
від відповідача - Ширина О.В., довіреність №0103-217юр від 01.03.2013 (до перерви);
від 3-ї особи - Лавриненко В.С., провідний юрисконсульт, довіреність №66 від 01.02.2013 (до перерви).
В судовому засіданні 17.09.2013 у відповідності до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 01.10.2013, 10 год. 15 хв.
Суть спору: 30.08.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест пластик» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський краситель» (далі - відповідач) з вимогою розірвати договір №132 від 01.04.2004 про спільне використання технологічних мереж основного споживача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, між позивачем та відповідачем було укладено договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача №132 від 01.04.2004.
Позивач отримує електричну енергію від ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» за договором №24 від 31.05.2006 про постачання електричної енергії через технологічні електричні мережі, що належать відповідачу.
Рішенням господарського суду Луганської області по справі № 913/79/13-г від 07.02.2013, яке набуло чинності 06.06.2013 постановою Вищого господарського суду України було внесено зміни до договору №24 від 31.05.2006 про постачання електричної енергії, в зв'язку з чим для позивача було перенесено точку продажу електричної енергії на межу балансової належності його електроустановок. Відповідно до рішення господарського суду Луганської області по справі № 913/79/13-г від 07.02.2013 та постанови Вищого господарського суду України від 06.06.2013 внесення змін до п.1.4. ПКЕЕ наказом Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 №1449 є істотною зміною обставин, так як встановлюються інші вимоги щодо визначення точки продажу електроенергії.
Тобто в зв'язку із істотною зміною обставин договір №132 від 01.04.2004 підлягає розірванню, так як зміна договору неможлива, в зв'язку з тим, що з причини перенесення точки продажу електроенергії припиняється й сумісне користування технологічних електричних мереж, що є власністю відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач після перерви в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відзивом на позовну заяву №118/217 від 17.09.2013 відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зокрема зазначив, що відповідач не був обізнаний про наявність рішення господарського суду Луганської області по справі № 913/79/13-г від 07.02.2013. Крім того, відповідач вважає, що позивач не довів та не надав належних доказів, які б свідчили про одночасну наявність чотирьох умов, передбачених ст. 652 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.08.2013 було залучено у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (далі - 3-я особа).
Представник 3-ї особи після перерви в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відзивом на позовну заяву б/н від 17.09.2013 представник 3-ї особи зазначив, що ПКЕЕ прямо передбачено обов'язок укладення договорів про спільне використання між власником технологічних електричних мереж та електропередавальною організацією. Відносини між основним споживачем (власником технологічних електричних мереж) та субспоживачами регулюються договором про технічне забезпечення електропостачання.
Окрім цього, у зв'язку з тим, що постачання електричної енергії на об'єкт відповідача здійснюється через технологічні електричні мережі, які належать відповідачу (основному споживачу), ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» 08.12.2010 року, виконуючи вимоги діючих ПКЕЕ, уклало з ТОВ «Рубіжанський Краситель» договір про спільне використання технологічних електричних мереж №ДСВ44, який набув чинності 08.12.2010 зі вступом в законну силу рішення господарського суду Луганської області від 26.10.2010 у справі №16/14пд.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.
01.04.2004 між позивачем та відповідачем було укладено договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача №132 (а.с. 9-11).
Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору основний споживач зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених субспоживачу використовувати, а субспоживачу - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отриманні послуги, в тому числі за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії.
Згідно з п.1.2 договору основний споживач забезпечує передачу електричної енергії після укладення цього договору та договору про постачання електричної енергії, який укладається між субспоживачем та постачальником електричної енергії. Передача електричної енергії забезпечується у відповідності з однолінійною схемою, наведеною в додатку №3 «Акт розподілу балансової належності» (а.с. 14).
01.07.2005 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду №1 до договору №132 від 01.04.2004 (а.с. 24), відповідно до якої сторони визначили наступне:
- додаток №3 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» від 01.04.2004 вважати не дійсним;
- додаток №3 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» від липня 2005 року вважати дійсним з дня підписання обома сторонами.
- додаток №8 «Розрахунок втрат» від 01.04.2004 вважати не дійсним;
- додаток №8 «Розрахунок втрат» від липня 2005 вважати дійсним з дня підписання обома сторонами.
Між сторонами також було укладено додаткові угоди №2 від 01.04.2006 та від 01.03.2007 до договору №132 від 01.04.2004 (а.с. 27, 29), відповідно до яких сторони змінювали вартість технічного обслуговування мереж основного споживача.
Позивач отримує електричну енергію від ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» за договором №24 від 31.05.2006 про постачання електричної енергії через технологічні електричні мережі, що належать відповідачу (а.с. 30-34).
Представником 3-ї особи, було надано суду договір про спільне використання технологічних електричних мереж № ДСВ 44 від 01.01.2010 укладеного між ТОВ «Рубіжанський краситель» та ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання».
Рішенням господарського суду Луганської області по справі № 913/79/13-г від 07.02.2013, яке набуло чинності 06.06.2013 постановою Вищого господарського суду України було внесено зміни до договору №24 від 31.05.2006 про постачання електричної енергії, в зв'язку з чим для позивача було перенесено точку продажу електричної енергії на межу балансової належності його електроустановок.
Таким чином, позивач вважає, що в зв'язку із істотною зміною обставин договір №132 від 01.04.2004 підлягає розірванню, так як зміна договору відповідно до ч.4 ст. 652 ЦК України неможлива.
Позивачем з приводу розірвання договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача №132 від 01.04.2004 було направлено відповідачу два екземпляри додаткових угод про розірвання вказаних договору (вих.№ 65 від 27.06.2013) та претензію вих.№73 від 12.07.2013, яку відповідач отримав 15.07.2013 (вх.№278). Відповідачем було надіслано лист вих. №23-205 від 10.07.2013, в якому фактично відмовляється від підписання додаткової угоди та розірвання договору №132 від 01.04.2004) (а.с. 56-58).
Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 1.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 із змінами (далі - ПКЕЕ) точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії. Електропередавальна організація покриває всі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу.
На підставі п. 1.5 ПКЕЕ у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Рішенням господарського суду Луганської області по справі № 913/79/13-г від 07.02.2013, яке набуло чинності 06.06.2013 постановою Вищого господарського суду України було внесено зміни до договору №24 від 31.05.2006 про постачання електричної енергії, в зв'язку з чим для позивача було перенесено точку продажу електричної енергії на межу балансової належності його електроустановок.
Так як точку продажу електричної енергії з 06.06.2013 року було перенесено на межу балансової належності електроустановок позивача, що відповідає п.1.4. ПКЕЕ, то відповідно до п.1.5. ПКЕЕ між власником технологічних електричних мереж (відповідачем) та споживачем електричної енергії (позивачем) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача, відповідно до якого споживач уносить плату за перетікання реактивної електроенергії.
Відповідно до абз.3 п.1.7. ПКЕЕ договір про спільне використання технологічних електричних мереж укладається між електропередавальною організацією (в даному випадку - ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», третя особа) та власником цих технологічних електричних мереж - відповідачем по справі.
Крім того, між ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» та ТОВ "Рубіжанський Краситель" укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж №ДСВ44, який набув чинності 08.12.2010 зі вступом в законну силу рішення господарського суду Луганської області від 26.10.2010 №16/14 пд.
Відповідно до п. 10.4 договору №132 від 01.04.2004 договір може бути розірваний в будь-який строк в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.
Згідно умов договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача №132 від 01.04.2004 основний споживач (відповідач по справі) зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії і межах величин, що дозволені співспоживачеві до використання, а субспоживач-своєчасно оплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі з компенсації перетоків реактивної електричної енергії.
Відповідно до рішення господарського суду Луганської області по справі № 913/79/13-г від 07.02.2013 р. та постанови Вищого господарського суду України від 06.06.2013 внесення змін до п.1.4. ПКЕЕ наказом Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 №1449 є істотною зміною обставин відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, так як встановлюються інші вимоги щодо визначення точки продажу електроенергії.
Таким чином, у зв'язку із істотною зміною обставин договір №132 від 01.04.2004 підлягає розірванню, так як зміна договору відповідно до ч.4 ст. 652 ЦК України неможлива, в зв'язку з тим, що з причини перенесення точки продажу електроенергії, припиняється й сумісне користування технологічних електричних мереж, що є власністю відповідача.
Посилання відповідача на те, що позивач не довів та не надав належних доказів, які б свідчили про одночасну наявність чотирьох умов передбачених ст. 652 ЦК України, суд оцінює критично, оскільки матеріали справи свідчать про те, що в даному випадку наявні всі підстави для розірвання договору та дотримано всі умови передбачені ст. 652 ЦК України.
З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 43, 33, 34, 43, 44, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір №132 від 01.04.2004, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» про спільне використання технологічних мереж основного споживача.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський краситель», 93009, Луганська область, м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2, код 32803997, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест пластик», 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 1, код 3098982, витрати зі сплати судового збору в сумі 1 147 грн. 00 коп. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 копійок), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2013.
Суддя А.В. Секірський