Кіровоградської області
01 жовтня 2013 рокуСправа № 912/1387/13
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія", м. Луганськ
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Степове
про стягнення 1169801,40 грн.
Представники сторін:
від позивача - Скупінський О.В., довіреність №115 від 12.09.2013 року;
від відповідача - участі не брав;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" (надалі - ТОВ "Дорбудіндустрія") звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" (надалі - ТОВ "Спецтрансбуд") заборгованості в сумі 1169801,40 грн., з яких: 1020296,83 грн. основний борг, 69649,28 грн. пеня, 65922,54 грн. штраф, 13932,75 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання №4 від 28.05.2012 року.
Ухвалою господарського суду від 16.09.2013 року позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Від сторін витребувано необхідні для розгляду справи докази.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач надав суду відзив на позов, в якому визнав наявність заборгованості перед ТОВ "Дорбудіндустрія" в сумі 1020296,63 грн. та пояснив, що наразі ТОВ "Спецтрансбуд" не має можливості погасити дану заборгованість, у зв'язку з відсутністю на розрахунковому рахунку останнього грошових коштів.
Станом на час проведення судового засідання заяви та клопотання від відповідача до господарського суду не надходили.
Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
28.05.2012 року між сторонами укладено договір постачання №4 (надалі - договір №4), за умовами якого постачальник (ТОВ "Дорбудіндустрія"), на підставі заявки покупця (ТОВ "Спецтрансбуд"), зобов'язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме асфальтобетон та бітумну емульсію, в асортименті, кількості та за цінами, які обумовлюються між сторонами і визначаються у специфікаціях, що являють собою невід'ємну частину даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1 договору №4).
Умовами п. п. 3.1. - 3.3. договору №4 передбачено, що загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів продавця в період дії даного договору; вартість товару вказується в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору і діє на момент відвантаження товару; покупець оплачує суму, зазначену в специфікації, на протязі 10-ти календарних днів з моменту одержання товару, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 7.1. договору №4 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та до 31.12.2012 року, та до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Договір №4 підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
На виконання умов договору №4 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2924603,83 грн., що підтверджується специфікаціями до договору №4: №1 від 28.05.2012 року, №2 від 29.05.2012 року, №3 від 30.05.2013 року, №4 від 31.05.2012 року, №5 від 27.06.2012 року, №6 від 30.07.2012 року, №7 від 28.09.2012 року, №8 від 29.10.2012 року, №9 від 31.10.2012 року, №10 від 12.12.2012 року (а.с.41-50); видатковими накладними: №16 від 28.05.2012 року, №18 від 29.05.2012 року, №19 від 30.05.2013 року, №21 від 31.05.2012 року, №81 від 27.06.2012 року, №38 від 30.07.2012 року, №163 від 28.09.2012 року, №186 від 29.10.2012 року, №191 від 31.10.2012 року, №217 від 12.12.2012 року та довіреностями: №13 від 28.05.2012 року, №14 від 29.05.2012 року, №19 від 30.05.2013 року, №20 від 31.05.2012 року, №29 від 27.06.2012 року, №38 від 30.07.2012 року, №56 від 28.09.2012 року, №58 від 29.10.2012 року, №61 від 31.10.2012 року, №65 від 12.12.2012 року (а.с.51-70).
Відповідач, з порушенням передбачених договором №4 строків, частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 1490000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку позивача (а.с.81-86).
Крім того, між сторонами було проведено залік взаємних вимог, відповідно до якого сума боргу відповідача перед позивачем зменшилась на 414307, 20 грн., що підтверджується протоколом про залік взаємних вимог від 18.03.2013 року (а.с.80).
Непогашена заборгованість відповідача перед позивачем склала 1020296,63 грн., що підтверджується відповідною довідкою позивача (а.с.98), а також актом звіряння взаємних розрахунків від 11.09.2013 року (а.с.91), який підписано та скріплено печатками сторін .
Оригінали вказаних документів надані господарському суду для огляду в судовому засіданні.
Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує положення ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на викладені обставини та враховуючи те, що відповідач визнав наявність суми основного боргу в розмірі 1020296,63 грн. перед ТОВ "Дорбудіндустрія", доказів оплати поставленого товару до суду не надав, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з ТОВ "Спецтрансбуд" суми основного боргу в розмірі 1020296,63 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 69649,28 грн. пені та 65922,54 грн. штрафу.
Відповідно до вимог п. 5.1. договору №4 за порушення умов даного договору, винна сторона на письмову вимогу сторони, права якої були порушені, повинна сплатити штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення виконання зобов'язань за даним договором.
Пунктом 5.2. договору №4 сторони обумовили, що в разі прострочення покупцем строків оплати поставленого товару, більше ніж на 30 календарних днів, покупець зобов'язується сплатити на письмову вимогу постачальнику штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Згідно змісту ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивачем нараховано пеню в розмірі 69649,28 грн. та штраф в розмірі 65922,54 грн. (розрахунок а.с.95-97) з дотриманням норм ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, а також у відповідності до умов договору №4, в зв'язку з чим дані вимоги підлягають задоволенню повністю.
Заяви про зменшення суми штрафних санкцій від відповідача на адресу суду не надходило.
Позивач також просить стягнути з відповідача 13932,75 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відшкодувати кредиторові борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
За розрахунком позивача відповідач повинен сплатити на користь ТОВ "Дорбудіндустрія" суму 3% річних в розмірі 13932,75 грн. (розрахунок а.с.95-97). Оскільки сума 3% річних нарахована позивачем без порушень норм чинного законодавства та відповідає фактичним обставинам справи, господарський суд прийшов до висновку, що дана вимога також підлягає задоволенню повністю.
За викладених обставин, господарський суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивач подав до господарського суду 01.10.2013 року заяву №127 від 27.09.2013 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ТОВ "Спецтрансбуд". Вказана заява мотивована значним розміром заявленої до стягнення суми заборгованості, наявністю судових рішень про задоволення вимог інших контрагентів до відповідача та тим, що останній ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань.
Розглядаючи дану заяву, господарський суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.
Зі змісту наведених норм слідує, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Господарський суд при вирішенні даного питання повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги та повинен бути відповідним.
У п. п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, зокрема, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ТОВ "Спецтрансбуд" позивач не надав господарському суду належного обґрунтування та відповідних доказів необхідності вчинення таких заходів судом.
Крім того, господарський суд враховує, що відповідач суму основного боргу визнав в повному обсязі та зазначив, що дана заборгованість буде погашена при першому надходженню коштів на поточний рахунок останнього.
На підставі викладеного, господарський суд відмовляє у задоволенні заяви ТОВ "Дорбудіндустрія" №127 від 27.09.2013 року про забезпечення позову.
Додатково господарський суд роз'яснює, що заява про забезпечення позову, яка раніше була відхилена повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
На підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 23396,03 грн. покладаються на відповідача.
В судовому засіданні 01.10.2013 року господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 67, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" (27656, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Степове, вул. Кільцева, 5; ідентифікаційний код 32892736) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" (91033, м. Луганськ, вул. Дніпровська, 51; ідентифікаційний код 37455974) 1169801,40 грн. заборгованості, з яких: 1020296,83 грн. основний борг, 69649,28 грн. пеня, 65922,54 грн. штраф, 13932,75 грн. 3% річних, а також 23396,03 грн. судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" №127 від 27.09.2013 року про забезпечення позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Засвідчений належним чином примірник рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: 27656, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Степове, вул. Кільцева, 5.
Повне рішення складено 07.10.2013 року.
Суддя М.С. Глушков