Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"03" жовтня 2013 р. Справа № 911/3119/13
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано",
03067, м. Київ, вул. Виборзька, 94, офіс 203
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська",
07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна
про стягнення 370 046,77 грн.
за участю представників:
позивача - Сенько А.В. (довіреність від 01.07.2013 № 3/13);
відповідача - Вареніченко О.П. (довіреність від 02.10.2013).
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (далі - відповідач) про стягнення 370 046,77 грн., з яких: 350 000,00 грн. - основний борг, 16 614,93 грн. - пеня та 3 431,84 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати товару, що поставлений позивачем.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.08.2013.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18375 від 28.08.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 12.08.2013.
У судове засідання 29.08.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.08.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 17.09.2013.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19658 від 17.09.2013) відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку зі сплатою суми основного боргу в розмірі 350 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.09.2012 № 6445.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19697 від 17.09.2013) позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу, на підтвердження чого надано копію банківської виписки та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 20 046,77 грн., що складаються з: 16 614,93 грн. пені та 3 431,84 грн. 3% річних.
Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.
У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 20 046,77 грн., з яких: 16 614,93 грн. пені та 3 431,84 грн. 3% річних, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.
Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".
У судове засідання 17.09.2013 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 03.10.2013.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20850 від 03.10.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечений повністю, з підстав, що викладені у відзиві.
У судовому засіданні 03.10.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (далі - відповідач, покупець) укладено договір постачання товару від 02.04.2013 № ОС/14 (далі - Договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язався протягом дії Договору передати у власність покупцю сировину для виробництва комбікормів, у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами Специфікацій, які є невідємною частиною Договору, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 2.1. Договору, умови постачання товару визначаються сторонами у Специфікаціях.
Згідно з пунктом 2.6 Договору, для здійснення приймання товару постачальник надає покупцю на кожну партію товару наступні документи: рахунок на оплату, податкову накладну, видаткову накладну та/або товарно-транспортну накладну, ветеринарне свідоцтво Ф-2, у випадку відсутності свідоцтва покупець має право відмовитись від даної партії товару; інші документи за домовленістю сторін.
Датою постачання товару вважається дата зазначена у відповідній видатковій накладній (пункт 2.7. Договору).
Згідно з пунктом 4.1. Договору, розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, визначених у підписаних специфікаціях.
Договір діє з моменту підписання сторонами до 31.01.2013, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункт 9.1. Договору).
До матеріалів справи подано специфікації від 02.04.2013 № 1 до Договору, від 17.04.2013 № 2 до Договору, від 23.04.2013 № 3 до Договору, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток.
У вказаних Специфікаціях сторони передбачили порядок оплати товару: протягом 3-х банківських днів з моменту постачання кожної окремої партії на склад покупця.
До матеріалів справи не додано доказів погодження сторонами іншого, ніж прямо передбаченого у Специфікаціях до Договору, строку оплати, а, відтак, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах сторонами погоджено здійснення оплати товару протягом 3-х банківських днів з дня отримання товару відповідачем.
Натомість, пунктом 5.2. Договору передбачено, що покупець має право затримати оплату товару до моменту надання постачальником документів, зазначених у пункті 2.6., 3.1. Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на суму 922 203,00 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними (Т.1, а.с. №№ 21-31), а відповідач, за довіреностями від 04.04.2013 № 888 та від 18.04.2013 № 1016, що підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені відбитками його печатки, вказаний товар отримав.
На момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач не оплатив вартість прийнятого товару на суму 350 000,00 грн.
Позивачем подане клопотання про зменшення розміру позовних вимог, де зазначено про оплату відповідачем, після порушення провадження у справі, основного боргу з оплати вартості товару, що отриманий за вищевказаними видатковими накладними в розмірі 350 000,00 грн., на підтвердження чого надано до матеріалів справи платіжне дорученням від 02.09.2012 № 6445.
Відповідач підтвердив оплату вартості спірного товару за Договором у розмірі 350 000,00 грн. після порушення провадження у справі.
Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що клопотання підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.
У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 20 046,77 грн., з яких: 16 614,93 грн. пені та 3 431,84 грн. 3% річних, виходячи з якої і вирішується спір. Розрахунок вказаних вимог наведено в позовній заяві.
Відповідачем позовні вимоги заперечені повністю, оскільки він вважає, що ним строк виконання грошового зобов'язання з оплати спірного товару за Договором не порушено.
Суть заперечень відповідача полягає у тому, що відповідно до пункту 5.2. Договору покупець має право затримати оплату товару до моменту надання постачальником документів, зазначених у пунктах 2.6., 3.1. Договору, а у зв'язку з тим, що рахунки на оплату, податкові накладні, видаткові накладні передані позивачем після порушення провадження у справі, а ветеринарні свідоцтва Ф-2 на спірний товар не ненадані позивачем відповідачу до теперішнього часу, відповідач правомірно затримав оплату товару на підставі пункту 5.2. Договору, а, відтак, ним не порушено строк виконання основного зобов'язання та відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій і відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання.
На підставі аналізу норм чинного законодавства, умов Договору, матеріалів справи та фактичних обставин справи, що встановлені судом, суд дійшов висновку про безпідставність заперечень відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Крім того, у пункті 2.6. Договору стосовно зобов'язання надати позивачем відповідачеві ветеринарне свідоцтво Ф-2, сторони передбачили, що у випадку відсутності свідоцтва, відповідач має право відмовитись від даної партії товару.
Водночас, матеріали справи не містять жодної вимоги відповідача до позивача щодо витребовування документів, ненадання яких стало підставою для затримання оплати товару, відсутні докази відмови відповідача від партії товару або повернення його, заперечень відповідача під час отримання спірного товару про ненадання йому документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, а також вимог відповідача до позивача передати спірні документі зі встановленням відповідного строку для їх передання, відсутність таких вимог підтверджено представником відповідача у судовому засіданні. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем спірний товар отримано без зауважень та на момент винесення рішення повністю оплачено.
Також матеріалами справи підтверджується складання та надання відповідачу документів, передбачених пунктом 2.6. Договору, а саме: рахунки-фактури (Т. 1, а.с. №№ 66-74), товарно-транспортні накладні (Т.1, а.с. №№ 75-80), податкові накладні (Т.1, а.с. №№ 96-108) та видаткові накладні (Т.1, а.с. №№ 21-31).
Суд звертає увагу на те, що у спірних видаткових накладних міститься посилання на те, що вони складені на підставі відповідних рахунків -фактур, а також спірні видаткові накладні та товаро-транспортні накладні містять підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток його штампу.
Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено товар, а відповідачем його прийнято, оформлення документації щодо спірного товару відповідає уніфікованим формам первинної облікової документації, документи містять всю необхідну інформацію, передбачену законодавством України, крім того, відповідачем, до порушення провадження у справі, частково оплачено товар за Договором, що отриманий на підставі вказаної документації.
При прийнятті товару на недоліки документації, що супроводжує товар, постачальнику не вказано, товар прийнято. Доказів того, що покупець зазначав про такі недоліки під час здійснення інших поставок за Договором, матеріали справи не містять.
Відповідно до статей 235, 236, 237 Господарського кодексу України оперативно-господарські санкції застосовуються з метою припинення або попередження повторення порушень, які застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання, у тому виді та порядку, що визначені договором.
З системного аналізу норм Господарського кодексу України вбачається, що законодавством передбачено застосування оперативно-господарських санкцій без попередження порушника зобов'язання, однак, сторона, яка потерпіла від правопорушення не має приховувати застосування таких санкцій, що не відповідає меті встановлення оперативно-господарських санкцій - припинення або попередження повторення порушень.
Все викладене вище, за переконанням суду, спростовує твердження відповідача про наявність у нього підстав для затримання оплати товару до моменту надання постачальником документів, зазначених у пунктах 2.6., 3.1. Договору, а, відтак, безпідставні доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій і відсотків річних за невиконання відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.
Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку про порушення відповідачем строку оплати товару, що отриманий ним за Договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 1, 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.1. Договору, у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи, судом перевірено правильність нарахування пені і 3% річних та встановлено, що здійснений позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, тому вказані позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.
З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 614,93 грн. та 3 % річних у розмірі 3 431,84 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.
Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, проте, відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України та зважаючи на правову позицію пленуму Вищого господарського суду України, що викладена в абзаці 1 підпункту 4.7. пункту 4. постанови "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 суд дійшов висновку про те, що відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 7 400,00 грн., підлягає покладенню на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, зважаючи на сплату ним суми основного боргу за Договором, що заявлялась до стягнення у позовній заяві, після порушення провадження у справі, у зв'язку з чим, позивачем і зменшено розмір позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05513187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 94, офіс 203, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37415659) 3 431 (три тисячі чотириста тридцять одна) грн. 84 коп. 3% річних, 16 614 (шістнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 93 коп. пені та 7 400 (сім тисяч чотириста) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 07.10.2013.
Суддя С.О. Саванчук