83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
24.09.2013р. Справа №905/3281/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,
при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.
розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі- Страхування», с.Софіївська Борщагівка Київської області
до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА», м.Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні
відповідача: Труш Тетяни Петрівни, м.Київ
про стягнення 4147,14грн. страхового відшкодування
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Єфімова Ю.Ю. - за дов. №248/17 від 23.07.2013р.,
третя особа: не викликався.
Суд перебував у нарадчій кімнаті
24.09.2013р. з 10-50год. до 10-55год.
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», с.Софіївська Борщагівка Київської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА», м.Донецьк про стягнення 4147,14грн. страхового відшкодування.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.05.2013р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Труш Тетяну Петрівну (а.с.1).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA№2834 від 30.03.2012р.; Довідки ДАІ; постанову Печерського районного суду м.Києва від 25.01.2013р. у справі №757/1360/13-п; страховий акт №АС-005610 від 22.01.2013р. з розрахунком суми страхового відшкодування; заяву про настання страхового випадку вх.№1491.206.12.02 від 20.12.2012р.; заяву про виплату страхового відшкодування вх.№15/04/9.01/0111.13 від 15.01.2013р.; Звіт Вих.№479 про визначення вартості матеріального збитку від 29.12.2012р. з додатками; акт виконаних робіт №ЕЛЮСА-012246 від 26.12.2012; відомість підтверджених переказів від 31.01.2013р.; заяву про страхове відшкодування Вих.№15/04/8.04/051-13 від 19.02.2013р. тощо.
Протягом розгляду справи позивач надав:
- з супровідним листом вих.№15/04/8.01/421-13 від 06.06.2013р. - витребувані ухвалою суду від 16.05.2013р. документи (а.с.102-106).
- клопотання №15/04/8.01/594-13 від 25.07.2013р. про розгляд справи за відсутності свого представника (з поясненнями по суті спору) (а.с.129).
- клопотання №15/04/8.01/749-13 від 05.09.2013р. про розгляд справи за відсутності свого представника, в якому надав пояснення щодо включених ним до суми страхового відшкодування коштів у сумі 300грн. (а.с.145-146).
Протягом розгляду справи відповідач надав:
- відзив №438/17 від 13.06.2013р. з додатками, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. До відзиву, зокрема, додав копію Полісу №АВ/4472607, яким забезпечено транспортний засіб MAZDA СХ7, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.107-110).
- відзив №450/17 від 17.06.2013р., в якому, зокрема, надав контррозрахунок страхового відшкодування та просив відмовити у позові (а.с.115-117).
- з супровідним листом №798/17 від 20.08.2013р. - докази направлення примірників відзивів сторонам у справі (а.с.134-137).
27.05.2013р. на адресу суду від Печерського районного суду м.Києва з супровідним листом №390 від 21.05.2013р. надійшли копії адміністративної справи №757/1360/13-п відносно Труш Т.П. (а.с.66-89).
31.05.2013р. на адресу суду від третьої особи Труш Т.П. надійшли пояснення б/н від 29.05.2013р. про обставини ДТП (з додатками) (а.с.92-100).
Розпорядженням в.о.голови господарського суду Донецької області від 10.07.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Шилової О.М. у відпустці справу передано на розгляд судді Величко Н.В. (а.с.123).
Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05.08.2013р. справу передано на розгляд судді Шилової О.М. у зв'язку з виходом останньої з відпустки (а.с.132).
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд
30.03.2012р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (позивач) та ОСОБА_4 (Страхувальник) було укладено Договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA№2834 (далі - Договір страхування, а.с.5-15). Згідно з Секцією 1 Договору страхування позивачем застрахований транспортний засіб марки Lexus RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі - застрахований автомобіль) на умовах «Повне КАСКО (ДТП, ПДТО, пожежа, стихійні лиха, ВП та викрадення)». За ризиком ДТП Договором встановлена безумовна франшиза 0% від страхової суми. Експлуатаційний знос при визначенні страхового відшкодування згідно з Договором не враховується. Договором страхування вигодонабувачем визначено Страхувальника. Договір набуває чинності з 00-00год. 03.04.2012р. і припиняє діяти та втрачає чинність з 24-00год. 02.04.2013р.
З матеріалів адміністративної справи №757/1360/13-п вбачається, що 19.12.2012р. на вул.Московській, 30 у м.Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням Труш Т.П. В результаті ДТП обидва автомобілі отримали пошкодження (а.с.68-71).
Наявність вини Труш Т.П. у порушенні Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження автомобілів, підтверджена постановою Печерського районного суду м.Києва від 25.01.2013р. у справі №757/1360/13-п. В суді Труш Т.П. вину у скоєнні правопорушення визнала повністю (а.с.75-76).
Згідно зі Звітом про визначення вартості матеріального збитку вих.№479 від 29.12.2012р. (далі - Звіт, а.с.24-44), вартість матеріального збитку, заподіяного власнику застрахованого автомобіля внаслідок ДТП, складає 4234,71грн. та фактично є вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (а.с.32-33). З доданої до Звіту ремонтної калькуляції №1048 від 03.01.2013р. (а.с.38-39) вбачається, що вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 4616,57грн., включаючи ПДВ 20% (769,43грн.)
Крім того, Страхувальником позивача на підставі Акту виконаних робіт №ЕЛЮСА-012246 від 26.12.2012р. (а.с.45) було сплачено 300грн. за послуги технічного обслуговування (квитанція №ПН660699 від 26.12.2012р. - а.с.46).
Позивач на підставі Договору страхування та заяви Страхувальника про виплату страхового відшкодування вх.№15/04/9.01/0111.13 від 15.01.2013р. (а.с.19) склав Страховий акт №АС-005610 від 22.01.2013р. (а.с.47-49), з розрахунку до якого (а.с.50) вбачається, що з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля згідно з ремонтною калькуляцією до Звіту (4616,57грн.) позивачем було вирахувано 769,43грн. ПДВ та додано суму витрат Страхувальника на оплату послуг технічного обслуговування у розмірі 300грн., що разом складає 4147,14грн.
З відомості підтверджених переказів від 31.01.2013р. (а.с.51) вбачається, що позивачем перераховано на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 4147,14грн.
Аналіз Договору страхування, положень ст.ст.22, 1192 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та ст.ст.9, 20, 25 Закону України „Про страхування", ст.42 та абз.5 ч.1 ст.44 Господарського кодексу України дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.
Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки. Аналогічне положення встановлене ст.27 Закону України "Про страхування".
Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки обов'язок з її повного відшкодування покладається на винну особу - тобто у даному випадку на Труш Тетяну Петрівну.
З наданого відповідачем Полісу №АВ/4472607 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс № АВ/4472607, а.с.109) вбачається, що на дату ДТП (19.12.2012р.) ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» застрахувало цивільно-правову відповідальність Труш Тетяни Петрівни у зв'язку з використанням автомобіля НОМЕР_4 (надалі - забезпечений автомобіль) з лімітом відшкодування за майнову шкоду 50000грн та франшизою 510грн. Період дії полісу: з 00-00 26.09.2012р. до 25.09.2013р. включно.
Таким чином, з урахуванням приписів ст.993 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.18, ст.27 Закону України „Про страхування", ст.ст.22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) особою, відповідальною за завдані позивачу виплатою ним страхового відшкодування збитки, є ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (в межах Полісу №АВ/4472607).
Отже, позивач отримав право вимоги до ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» саме в межах умов Полісу №АВ/4472607, який і є підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем сплаченого позивачем страхового відшкодування на час розгляду даної справи.
Позивач заявив до стягнення 4147,14грн. страхового відшкодування, яке складається з:
- вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля за вирахуванням суми ПДВ (4616,57грн. - 769,43грн. = 3847,14грн.),
- 300грн. витрат Страхувальника позивача на оплату послуг технічного обслуговування (зняття/встановлення заднього бамперу).
Зазначена сума не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА».
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
За приписами ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України „Про страхування", яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим випадком, за умовами ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
З наданих позивачем у клопотанні вих.№15/04/8.01/749-13 від 05.09.2013р. пояснень вбачається, що дефектування (зняття/встановлення заднього бамперу) автомобіля НОМЕР_5, відповідно до акту виконаних робіт №ЕЛЮСА-012246 від 26.12.2012р. проводилось з метою оцінювання технічного стану, виявлення внутрішніх пошкоджень КТЗ, повної та точної їх оцінки. Грошові кошти у розмірі 300грн., сплачені ОСОБА_4 за послуги дефектування, включені позивачем до суми страхового відшкодування на підставі підп.1 п.9.6.10 Договору страхування (а.с.145).
Так, відповідно до підп.1 п.9.6.10 Договору страхування до страхового відшкодування включаються фактично здійснені та підтверджені документально витрати, понесені Страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання та зменшення збитків у розмірі, що не перевищує 5% від страхової суми (а.с.13). Крім того, Договором страхування встановлено, що експлуатаційний знос при визначенні страхового відшкодування не враховується (а.с.5).
В той же час зі Звіту вбачається, що за приписами Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., під час розрахунку завданої застрахованому позивачем автомобілю шкоди підлягав врахуванню фізичний знос пошкодженого автомобіля.
Суд вважає, що умови Договору позивача з потерпілою особою не розповсюджуються на відповідача та не відносяться до його зобов'язань.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів своєї відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну третьої особи.
Відповідно до ст.29 Закону «Шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Позивач повідомив суду, що про фактичний ремонт застрахованого ним автомобіля позивачеві невідомо (клопотання вих.№15/04/8.01/749-13 від 05.09.2013р., а.с.145).
Зі змісту ст.29 Закону вбачається, що перелічені в ній витрати відшкодовуються страховиком лише у разі, якщо ремонт транспортного засобу, його евакуація, поміщення на стоянку фактично відбулися, а не існує припущення, що такі заходи можуть бути здійснені. Тобто за умови неподання доказів фактичного здійснення ремонту пошкодженого автомобіля розрахунок вартості відновлювального ремонту не може бути підставою для стягнення визначеної в ньому суми зі страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди.
Отже, суд виходить з того, що сплачуючи страхове відшкодування виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, позивач діяв за принципом власного комерційного ризику (абз.5 ч.1 ст.44 Господарського кодексу України).
Крім того, в обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що ст.27 Закону України «Про страхування» передбачає право страховика за договором майнового страхування на відшкодування збитків у межах фактичних витрат, а ст.1191 ЦК України передбачає право регресу до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Суд зазначає, що положення наведених норм права передбачають, що для страховика, який виплатив страхове відшкодування, право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, обмежене розміром виплаченого страхового відшкодування - а не вказують на можливість включення до обсягу стягуваної в порядку регресу суми всіх понесених страховиком під час здійснення ним підприємницької діяльності збитків або витрат.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Законом, що є спеціальним і безпосередньо регулює діяльність відповідача зі страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (зокрема, статтями 28, 29), не передбачено можливості включення до витрат, які відшкодовуються у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, витрат на проведення оцінки завданої транспортному засобу шкоди.
Крім того, у листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011р., зазначено, що страховик не має права вимагати [від заподіювача шкоди] відшкодування вартості експертизи у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.
З огляду на викладене стягненню з відповідача підлягає 3465,28грн. страхового відшкодування, розрахованого наступним чином:
4234,71грн. (вартість матеріального збитку) - 769,43грн. (врахована експертом сума ПДВ) = 3465,28грн.
При цьому відповідно до приписів п.12.1 ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цієї норми.
Враховуючи, що укладеним відповідачем з Труш Т.П. Полісом №АВ/4472607 встановлена безумовна франшиза у розмірі 510грн., зазначена сума франшизи не підлягає стягненню з відповідача.
З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування підлягають задоволенню частково, в сумі 2955,28грн.:
3465,28 (вартість матеріального збитку без врахування ПДВ) - 510грн. (безумовна франшиза відповідача) = 2955,28грн.
Судові витрати розподіляються на підставі приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, згідно зі ст.22, 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного кодексу України; ст.ст.42, 44 (абз.5 ч.1), 228, 354 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 8, 9, 16, 18, 20, 25, 27 Закону України „Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р.; ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», с.Софіївська Борщагівка Київської області до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА», м.Донецьк про стягнення 4147,14грн. страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (83052, м.Донецьк, пр-т Ілліча, буд.100; код ЄДРПОУ 13490997) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, 56; п/р №26509301956 в ВАТ «Ощадбанк», філія Головне управління по м.Києву та Київській області, МФО 322669, ЄДРПОУ 35429675) 2955,28грн. страхового відшкодування, 1226,03грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 24.09.2013р. оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складене та підписане 30.09.2013р.
Суддя О.М. Шилова
надруковано 4 примірники:
1 - до справи, 2 - сторонам
1 - третій особі