Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"10" вересня 2013 р. Справа № 911/2385/13
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:
1) Міністерства оборони України, м. Київ
2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський, Волинська область, м. Володимир-Волинський
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК», Київська область, м. Васильків
про стягнення 72390,24 грн.
секретар судового засідання Бердило І.П.
за участю представників:
від позивача 1: Невідомська О.Р. (довіреність №220/928/д від 11 грудня 2012 року);
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача: Зініна Н.М. (довіреність №154-1 від 12 серпня 2013 року);
від прокуратури: Крикун-Труш А.В. (довіреність б/н від 9 вересня 2013 року).
Заступник Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач 1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський (далі - позивач 2) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (далі - відповідач) про стягнення 72390,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів №1, №2, №3 та №4 від 1 березня 2012 року, а саме, відповідач не відшкодував вартість електроенергії за березень-квітень 2013 року, не відшкодував вартість наданої теплової енергії за грудень 2012 - квітень 2013 року, не відшкодував послуги з газопостачання за березень - квітень 2013 року та не відшкодував послуги з водопостачання за лютий - квітень 2013 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 72390,24 грн.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 20 червня 2013 року та призначено справу до розгляду на 30 липня 2013 року.
Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.
23 липня 2013 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Згідно зазначеної заяви, позивачем - Квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинський, крім суми заборгованості, заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1875,18 грн.
У пункті 3 інформаційного листа №01-8/1228 від 2 червня 2006 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» Вищий господарський суд України на запитання: «Чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог?» відповів наступне: «Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.».
З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 72390,24 грн. основного боргу та 1875,18 грн. пені.
На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.
Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував частково.
У судовому засіданні 10 вересня 2013 року представником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський подано заяву про уточнення позовних вимог (погодженою представником прокуратури).
Відповідно до зазначеної заяви представник позивача просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором №2 у розмірі 14390,61 грн. за період: 1 лютого 2013 року - 20 березня 2013 року та в частині стягнення заборгованості за договором №4 у розмірі 2461,79 грн. за період: березень 2013 року - квітень 2013 року у зв'язку зі сплатою відповідачем зазначених вище сум.
На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду зазначену заяву, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.
10 вересня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинський (за договором - сторона 1) та відповідачем (за договором - сторона 2) 1 березня 2012 року укладено договір про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування за №1, договір про відшкодування вартості теплопостачання, спожитого в процесі надання послуг з харчування за №2, договір про відшкодування вартості природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування за №3 та договір про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування за №4.
Пунктом 1.1 договорів встановлено, що сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість електроенергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування (договір №1), вартість теплопостачання, спожитого в процесі надання послуг з харчування (договір №2), вартість природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування (договір №3) та вартість водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування (договір №4).
Пунктом 2.2 договорів №1, №2, та №3 сторони погодили, що щомісячно, в термін до 27 числа сторона 1 надає стороні 2 рахунок-фактуру, акт виконаних робіт та податкову накладну, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України, які є підставою для оплати по даним договорам.
Пунктом 2.3 договору №4 передбачено, що щомісячно, в термін до 29 числа сторона 1 надає стороні 2 рахунок-фактуру, акт виконаних робіт та податкову накладну, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України, які є підставою для оплати по даному договору.
Згідно пункту 3.2.3 договорів №№1-4 сторона 2 зобов'язується після отримання від сторони 1 оформленого згідно вимог діючого законодавства пакету документів, а саме: рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних протягом десяти банківських днів, здійснювати оплату за спожиті в процесі надання послуг з харчування електричну енергію, теплопостачання, газопостачання та водопостачання та водовідведення.
Відповідно до пункту 4.4 договорів №№1-4 за порушення термінів відшкодування вартості спожитих: електроенергії, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожен день невідшкодування.
Пунктом 1 додаткової угоди від 14 січня 2013 року термін дії договору №2 від 1 березня 2012 року продовжено до 20 березня 2013 року.
Додатковими угодами від 20 березня 2013 року термін дії договорів №1, №2 та №3 від 1 березня 2012 року продовжено до 30 квітня 2013 року.
Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Оскільки, позивачем до суду подано заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №2 у розмірі 14390,61 грн. за період: 1 лютого 2013 року - 20 березня 2013 року та в частині стягнення заборгованості за договором №4 у розмірі 2461,79 грн. за період: березень 2013 року - квітень 2013 року, у зв'язку зі сплатою відповідачем зазначених вище сум, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
На виконання умов договору №1 від 1 березня 2012 року, зокрема, в період: березень, квітень 2013 року, позивач надав відповідачу електричну енергію на загальну суму 35738,31 грн., що підтверджується рахунками №230 від 29 квітня 2013 року (том 1, а.с. 39) та №168 від 28 березня 2013 року (том 1, а.с. 42).
Заборгованість у розмірі 35738,31 грн., що виникла за період березень - квітень 2013 року, відповідачем визнається та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 31 липня 2013 року (том 1, а.с. 158).
На виконання умов договору №3 від 1 березня 2012 року, зокрема, в період: березень, квітень 2013 року, позивач надав відповідачу природний газ на загальну суму 19799,53 грн., що підтверджується рахунками №231 від 29 квітня 2013 року (том 1, а.с. 41) та №165 від 28 березня 2013 року (том 1, а.с. 42).
Заборгованість у розмірі 19799,53 грн., що виникла за період березень - квітень 2013 року, відповідачем визнається та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 31 липня 2013 року (том 1, а.с. 156).
Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю виконав умови договорів №1 та №3 від 1 березня 2012 року. Зазначений факт відповідачем не спростовано та не заперечується. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору №1 від 1 березня 2012 року в розмірі 35738,31 грн. та договору №3 від 1 березня 2012 року в розмірі 19799,53 грн. підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Умовами договорів №№1-4 від 1 березня 2013 року, зокрема пунктом 4.4 договорів встановлено, що за порушення термінів відшкодування вартості спожитих: електроенергії, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожен день невідшкодування.
Щодо визначення моменту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання слід зазначити наступне.
Пунктом 3.2.3 договорів №№1-4 встановлено, що сторона 2 зобов'язується після отримання від сторони 1 оформленого згідно вимог діючого законодавства пакету документів, а саме: рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних протягом десяти банківських днів, здійснювати оплату за спожиті в процесі надання послуг з харчування електричну енергію, теплопостачання, газопостачання та водопостачання та водовідведення.
Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позивачем, не подано до суду доказів отримання відповідачем документів, визначених пунктом 3.2.3 договорів №№1-4, у зв'язку з чим не можливо встановити момент прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а тому, позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1875,18 грн. задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 22-а, кім. 310, код 37250616) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Академіка Глушкова, 1, код 07516184) - 55537 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 84 коп. заборгованості.
3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 16852,40 грн. припинити.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 22-а, кім. 310, код 37250616) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206 - 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 30 коп. судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 13 вересня 2013 року
Суддя Заєць Д.Г.