Кримінальне провадження № 1-кп/760/549/13
№760/15096/13-к
07 жовтня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Бурлаки О.В.,
при секретарях Глушковій О.О., Голдицькій К.С.,
за участю прокурорів Каращука Ю.І., Полєтаєва Д.А.,
захисника ОСОБА_1,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 14.02.2013 року під № 12013110090002080 відносно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кузнецовськ Рівненської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який працює ТОВ «ПФ-У» на посаді тренера-викладача з фітнесу, навчається НТУУ «КПІ», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
обвинуваченого в скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у житло, а також таємні викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно, за таких обставин.
ОСОБА_6, 01.02.2013 року, в період часу з 08 години до 18 години 45 хвилин, знаходячись у приміщенні гуртожитку НТУУ «КПІ», який розташований за адресою: АДРЕСА_1, скориставшись тим, що мешканці кімнати № АДРЕСА_3 залишили приміщення кімнати без нагляду, а двері не замкненими, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), шляхом вільного доступу, пройшов до приміщення кімнати, тим самим таємно проник у житло ОСОБА_5 Знаходячись в приміщенні вказаної кімнати гуртожитку, ОСОБА_6, продовжуючи реалізацію своїх злочинних намірів, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_5, а саме ноутбук «Lenovo IdeaPad-G570-323GL-1», з зарядним пристроєм та сумкою для ноутбуку, загальною вартістю 4100 гривень, після чого з викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
В подальшому, ОСОБА_6 виніс за межі гуртожитку ноутбук «Lenovo IdeaPad-G570-323GL-1», з зарядним пристроєм та сумкою для ноутбуку, загальною вартістю 4100 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_5, та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.
Крім того, ОСОБА_6, 13.02.2013 року, в період часу з 19 години 30 хвилин до 21 години 00 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання, у кімнаті АДРЕСА_4, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно, а саме ноутбук «Asus K52JR», який належить мешканцю цієї ж кімнати - ОСОБА_2 Скориставшись тим, що інші мешканці вийшли з приміщення кімнати у власних справах та за його діями ніхто не спостерігає і не може перешкодити його злочинним діям, ОСОБА_6, реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, взяв зі столу ноутбук «Asus K52JR» із зарядним пристроєм, загальною вартістю 5000 гривень, який належав потерпілому ОСОБА_2, після чого заховав його серед своїх особистих речей. Таким чином, ОСОБА_6 повторно таємно викрав чуже майно, яке належить потерпілому ОСОБА_2, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 5000 гривень.
В подальшому, 28.02.2013 року, приблизно до 17 години 00 хвилин, ОСОБА_6 виніс за межі гуртожитку ноутбук «Asus K52JR» із зарядним пристроєм, вартістю 5000 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_2, та розпорядився ним на власний розсуд.
Крім того, 02.03.2013 року, в нічний час, після 02 години 00 хвилин, ОСОБА_6, знаходячись за місцем свого проживання, у кімнаті АДРЕСА_4, маючи злочинний намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, вирішив таємно викрасти чуже майно, а саме планшет «APPEL iPaD-2», який належить мешканцю цієї ж кімнати - ОСОБА_3 Скориставшись тим, що інші мешканці відпочивають та за його діями ніхто не спостерігає і не може перешкодити його злочинним діям, ОСОБА_6, реалізуючи свої злочині наміри, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу дістав з тумби, яка знаходиться в цій же кімнаті, планшет «APPEL iPaD-2», вартістю 4500 гривень, що належить потерпілому ОСОБА_3, та заховав його серед своїх особистих речей. Таким чином, ОСОБА_6 повторно таємно викрав чуже майно, яке належить потерпілому ОСОБА_3, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 4500 гривень.
В подальшому, цього ж дня, а саме 02.03.2013 року до 11 години 30 хвилин, ОСОБА_6 виніс за межі гуртожитку викрадене ним чуже майно, що належить потерпілому ОСОБА_3, а саме - планшет «APPEL iPaD-2», вартістю 4500 гривень, та розпорядився ним на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_6, 12.03.2013 року, в період часу з 14 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилин, знаходячись в приміщенні АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу, зайшов до приміщення кімнати АДРЕСА_3, яка розташована на першому поверсі будівлі. Знаходячись в приміщенні вказаної кімнати, ОСОБА_6 побачив, що мешканець кімнати ОСОБА_4 відпочиває, а інші мешканці цієї кімнати відсутні. Одночасно з цим, ОСОБА_6 звернув свою увагу на те, що на столі в кімнаті лежить мобільний телефон «HTC Desire HD», який належить ОСОБА_4 В цей час у нього виник злочинний намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме вказаного мобільного телефону. Скориставшись тим, що власник мобільного телефону ОСОБА_4 в цей час спав і за його діями ніхто не спостерігає і не може перешкодити його злочинним діям, ОСОБА_6, реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на власне збагачення за рахунок викрадення чужого майна, підійшов до столу та забрав з нього мобільний телефон потерпілого ОСОБА_4 Таким чином, в результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_6 повторно таємно викрав чуже майно, а саме мобільний телефон «HTC Desire HD» з флеш-карткою додаткової пам'яті, загальною вартістю 1500 гривень, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 20 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 10 гривень, що належать потерпілому ОСОБА_4
Після цього, ОСОБА_6 з викраденим з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1530 гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у таємному викраденні 13.02.2013 року, із кімнати АДРЕСА_4, ноутбук «Asus K52JR», який належить ОСОБА_2 та у повторному таємному викраденні 02.03.2013 року та 12.03.2013 року, планшету та мобільного телефону з кімнат АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 відповідно, розташованих в гуртожитку по АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4, при обставинах, які викладені у фабулі вироку, визнав повністю, щиро розкаявся та дав пояснення щодо вчинення ним злочинів, які відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ніким, в т.ч. і ним не оспорюються.
Щодо обставин вчинення злочину 01.02.2013 року, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 спочатку заперечив, вказавши, що умислу на проникнення до кімнати АДРЕСА_3 з метою крадіжки ноутбуку «Lenovo IdeaPad-G570-323GL-1», з зарядним пристроєм та сумкою, що належав потерпілому ОСОБА_5 в нього не було. Дійсно, в цей день він брав вказаний ноутбук з кімнати, проте з дозволу ОСОБА_5, для роботи. Підтвердив, що в подальшому вказаний ноутбук не був повернутий потерпілому, а зданий ним до ломбарду. В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 змінив свої показання, згідно яких свою вину у вчиненні таємного викрадення майна ОСОБА_5, поєднаного з проникненням у житло визнав повністю, підтвердив обставини, які викладені у фабулі вироку щодо цього злочину, щиро розкаявся та дав пояснення щодо вчинення ним злочину, які відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд, при встановлені фактичних обставин провадження по епізодам таємного викрадення чужого майна вчиненим повторно, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_6, а по епізоду таємного викрадення чужого майна, вчиненого з проникнення у житло 01.02.2013 року встановив загальний порядок дослідження доказів.
Незважаючи на повне визнання ОСОБА_6 своєї вини по епізоду таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненій з проникненням у житло 01.02.2013 року, його вина повністю підтверджується перевіреним в судовому засідання доказами.
Показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5, з яких вбачається, що він також є студентом НТУУ «КПІ» та проживає в гуртожитку по АДРЕСА_3. В кімнаті АДРЕСА_4 вказаного гуртожитку проживав обвинувачений ОСОБА_6 01.02.2013 року дозволу на користування власним ноутбуком «Lenovo» він ОСОБА_6 не надавав. Про те, що ноутбук був зданий останнім до ломбарду дізнався від співробітників міліції.
Із показань допитаного в суді свідка ОСОБА_7 встановлено, що він є студентом НТУУ «КПІ» та проживає в гуртожитку по АДРЕСА_3, спільно з ОСОБА_5 Йому відомо, що ОСОБА_5 дозволяв користуватись ОСОБА_6 своїм ноутбуком «Lenovo». Неодноразово він бачив, як ОСОБА_6 це робив, проте з дозволу ОСОБА_5. Чи бачив він, що ОСОБА_6 01.02.2013 року заходив до їхньої кімнати та брав вказаний ноутбук він не пам'ятає.
Також, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України підтверджується довідкою з ломбарду ПТ ЗТ «Скарбниця» про те, що ОСОБА_6 дійсно закладав 25.02.2013 року ноутбук «Lenovo».
Аналізуючи зібрані по справі та перевірені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України доведеною у повному обсязі, а його доводи про відсутність в його діях складу інкримінованого злочину, суд оцінює критично, так як вони повністю спростовуються показаннями потерпілого, які логічні, послідовні, взаємоузгоджуються та доповнюються іншими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, не викликають сумнівів у суду. Доводи обвинуваченого та його захисника, надані на початковій стадій судового розгляду, суд розцінює як такі, що дані з метою пом'якшення покарання та уникнення обвинуваченим відповідальності за вчинене, а тому оцінює їх критично і не може прийняти до уваги, оскільки вони є надуманими, не логічними та спростовуються фактичними обставинами провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_6 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у житло, а також таємні викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_6 вчинив закінчені, умисні, корисливі тяжкий та середньої тяжкості злочини, заподіяні потерпілим збитки відшкодував в повному обсязі, що підтвердили потерпілі в судовому засіданні.
Як особа, обвинувачений ОСОБА_6 за місцем роботи та навчання характеризується позитивно, працює, не одружений, осудний, на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває.
Визнання вини та розкаяння у вчиненому судом визнається як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6
Обставин, що обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_6, судом не встановлено.
Із врахуванням всіх обставин провадження та особи ОСОБА_6, його віку, стану здоров'я, суд вважає за необхідне призначити йому покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі. Однак, враховуючи те, що обвинувачений раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, вину у вчиненні інкримінованих правопорушень визнав повністю, навчається та одночасно працює, потерпілі вибачили останнього та просили не позбавляти його волі, матеріальних та моральних претензій не мають у з в'язку з повним відшкодуванням, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання і вважає за можливе, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Обраний такий вид та міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчинених злочинів, обставинам провадження, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.
З урахуванням призначеного покарання, особи обвинуваченого, суд, до набрання вироком законної сили, вважає необхідним залишити без змін обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, яке буде достатнім для забезпечення кримінального провадження, і згідно ст. 194 КПК України покласти на нього обов'язок прибувати за кожною вимогою до визначеної службової особи із встановленою періодичністю.
Судові витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 177, 194, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі,
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_6, у вигляді особистого зобов'язання, до набрання вироком чинності, залишити без змін, поклавши на нього обов'язок прибувати за кожною вимогою до визначеної службової особи із встановленою періодичністю.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя