02 жовтня 2013 р. Справа № 147687/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Дяковича В.П.,
суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,
з участю секретаря судового засідання: Дяківнич Г.Й.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Тернопільської міської ради на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2012 року у справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
12.04.2012 року Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання нечинним та скасування листа за № 294\11 від 23.01.2012 року про зобов'язання позивача укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури міста, зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на добудову павільйону до власного автосалону з магазином за адресою АДРЕСА_1 та визнання дій посадових осіб Тернопільської міської ради щодо відмови у реєстрації об'єкта нерухомості неправомірними.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі протиправно чинять перешкоди у розгляді на засіданні виконавчого комітету ТМР питання оформлення права власності на новостворене майно і зобов'язують його укладати договір на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, що суперечить ст. 19 Конституції України, відповідно до якої «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те. що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Позивач зазначає, що його об'єкт був збудований і прийнятий до експлуатації 24.12.2010 року. Відповідно до п.4. ст.40 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності», який набув чинності 2011 року «До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури». Крім того відповідно до п. 4 Прикінцевих положень ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» «документи на введення об'єктів в експлуатацію та їх сертифікацію, розроблені та/або оформлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути затверджені та використані після набрання чинності цим Законом». Положенням п. 3. ст.5 Цивільного кодексу України передбачено «Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності». Таким чином, Тернопільська міська рада не мала права відмовляти йому у винесенні на засідання виконавчого комітету питання оформлення права власності на завершений будівництвом готовий до експлуатації об'єкт і вимагати укладення договору пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправною вимогу Тернопільської міської ради про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 укласти договір пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста, викладену в листі Тернопільської міської ради за № 294\11 від 23.01.2012 року та відмову Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, викладену в листі за № 1804\06 від 26.03.2012 року, про включення до порядку денного засідання питання оформлення права власності без укладання договору пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури. Зобов'язано Виконавчий комітет Тернопільської міської ради розглянути на черговому засіданні питання оформлення права власності за Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 на добудову до існуючого автосалону приміщень зберігання автомобілів з надбудовою приміщень адміністративного призначення за адресою АДРЕСА_1 без укладання договору пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури.
Представник Виконавчого комітету Тернопільської міської ради постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено перелік об'єктів при будівництві яких замовники не залучаються до пайової участі. У п.6 переліку зазначено об'єкти будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури. У листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 23-11/6294/06-11 від 22.07.2011 року зазначено, що вищезгадана норма застосовується у випадку, коли замовник будівництва об'єкта основного призначення на виділеній йому під таке будівництво земельній ділянці одночасно з будівництвом об'єкта споруджує на цій земельній ділянці об'єкт соціальної інфраструктури, який призначений для обслуговування мешканців відповідного мікрорайону чи району - дошкільний чи навчальний заклад, заклади медичного чи оздоровчого призначення, центри соціальної реабілітації чи соціальної допомоги, інтернати, будинки пристарілих, соціальні аптеки, будівлі побутового обслуговування, громадського харчування тощо, які замовник будівництва погоджується збудувати добровільно за погодженням із органом місцевого самоврядування в рамках планового забезпечення відповідної території (мікрорайону, району) необхідним елементом соціальної інфраструктури згідно з відповідною затвердженою містобудівною документацією на місцевому рівні. Так, правомірною була вимога відділу квартирного обліку та нерухомості укласти договір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, оскільки законом чітко визначено, що замовник зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, а органам місцевого самоврядування делеговано право вимоги пайової участі до замовник и будівництва у відповідних населених пунктах. Саме на замовника будівництва покладено обов'язок звернутися до органу місцевого самоврядування з пропозицією укласти договір пайової участі та додати документи, що підтверджують вартість будівництва, з техніко-економічними показниками.
В судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2008 року рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 747 СПД ОСОБА_1 надано дозвіл виконати добудову павільйону до власної будівлі автосалону з магазином на наданій в оренду земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1.
02 лютого 2010 року Інспекцією державного - архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області ФОП ОСОБА_1 було дано дозвіл на виконання будівельних робіт № 23-18/10.
Згідно акта готовності об'єкта до експлуатації від 24 грудня 2010 року добудова до існуючого власного автосалону вважалася закінченим будівництвом готовим до експлуатації.
Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що зареєстрована 22.07.2011 року Інспекцією ДАБКУ у Тернопільській області, позивач ОСОБА_1 здійснив добудову до існуючого власного автосалону приміщень зберігання автомобілів з надбудовою приміщень адміністративного призначення.
Згідно листа Відділу квартирного обліку та нерухомості Тернопільської міської ради № 294/11 від 23.01.2012року ФОП ОСОБА_1 зобов'язано укласти договір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008року № 509- VI.
Відповідно до повідомлення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1804/06 від 26.03.2012 року у зв'язку із не подачею документа вказаного в листі № 294/11 від 23.01.2012року звернення ФОП ОСОБА_1 з приводу оформлення права власності на будівлю автосалону з магазином за адресою АДРЕСА_1, зняте з розгляду.
Суд першої інстанції вірно виходив з того, що станом на дату складання листа за № 294\11, тобто 23.01.2012 року, питання укладання договору пайової участі у розвитку населеного пункту, врегульовується правилами ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» - частиною дев'ятою даного закону передбачено, що Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію; до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники в разі будівництва об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.
Оскільки об'єкт був збудований позивачем та введений в експлуатацію, ще у 2010 році згідно Акту готовності об'єкта до експлуатації (з погодженням заступника міського голови Тернополя та скрапленням печаткою Тернопільської міської ради), з подальшим дублюванням готовності об'єкта до експлуатації Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою 22.07.2011 року Інспекцією ДАБКУ у Тернопільській області, і до введення об'єкта в експлуатацію договору пайової участі в розвитку інфраструктури міста між сторонами спору не було укладено, то вимога ТМР, викладена в листі від 23.01.2102 року, про укладення такого договору з позивачем після здачі нерухомого майна в експлуатацію не відповідає змісту п.9 ст. 40 ЗУ «Про містобудівну діяльність».
Крім того відповідно до спільного листа Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства зовнішньо - економічних зв'язків і торгівлі України, Державної податкової адміністрації України № 9/4-4 від 10 січня 1997 року Розділ «Житлово - комунальне господарство та побутове обслуговування населення», Тимчасового переліку об'єктів, що відносяться до соціальної сфери, затвердженого спільним листом Міністерства України у справах будівництва і архітектури та Міністерства фінансів України від 09.04.1993 № 11/38, 34-100 доповнено абзацом «Загальноміські, районні та мікрорайонні громадсько-торговельні центри (будівлі, споруди та комплекси) для обслуговування населення. У даному переліку під кодом 1230.1 значаться «торгові центри,універмаги, магазини», а під кодом 1230.3 станції технічного обслуговування автомобілів.
Таким чином, оскільки зведена позивачем добудова відноситься до об'єктів соціальної сфери, то він взагалі не повинен залучатися до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Крім того, оскільки спір з приводу укладання адміністративного договору (пайової участі в розвитку інфраструктури міста), та, як наслідок, зняття з розгляду на засідання виконавчого комітету ТМР звернення позивача, виник в 2012 році, а ЗУ «Про планування та забудову територій», зокрема ст.. 27-1, на зміст якої в обґрунтування заперечення посилається відповідач, втратив чинність в березні 2011 року - тобто дана норма не є чинною і не може застосовуватися для врегулювання спірних відносин.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що доводи позивача ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Тернопільської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2012 року у справі № 1915\6608\2012 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді С.П. Нос
А.І. Рибачук