02 жовтня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого - судді Бондаренко Н.В.
суддів: Собіни І.М., Григоренка М.П.,
секретар судового засідання: Шпинта О.М.
з участю відповідачки ОСОБА_1,
позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 9 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу відшкодування коштів витрачених на будівництво житлового будинку та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою,
Рішенням Рівненського міського суду від 9 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, відшкодування коштів, витрачених на будівництво житлового будинку.
Відмовлено у задоволенні позову третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду в частині відмови у задоволенні первинного позову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та без застосування закону, який підлягав застосуванню.
Зазначає, що суд не прийняв до уваги наданим нею оригіналам фотознімків (т. 1, а.с. 106 - 128), які підтверджують, що сторони мали стосунки які притаманні подружжю, разом проводили час та відпочивали, як чоловік та дружина.
Суд не об'єктивно відхилив показання допитаних в судовому засіданні свідків, які засвідчили про факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та будівництва разом житлового будинку.
Крім того, суд не надав оцінки письмовим доказам, які були надані в обґрунтування позовних вимог, а саме: довідка з РАЦСУ про подачу сторонами
Справа №1715/3135/12 Головуючий у суді І інстанції - Кухарець В.М.
Провадження № 22-ц/787/1512/2013 Доповідач - Бондаренко Н.В.
21.12.2010р. заяви про реєстрацію шлюбу (т. 1, а.с. 28) свідчить про близькі відносини між сторонами про які відповідач заперечував; копія дозволу на виконання будівельних робіт надана відповідачу 25.01.2009р. свідчить про його місце проживання в кв. АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1; крім того, ряд документів ( т. 1, а.с. 74, т. 2, а.с. 38, 43,44, 55, 57, 62, 66, 78) які надані позивачем свідчать про те, що ОСОБА_4 проживав разом з ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 в період з грудня 2008 року по грудень 2010р.
В наведених доказах міститься інформація відносно проживання ОСОБА_4 в квартирі позивачки АДРЕСА_1 разом з позивачкою.
З наведених підстав ОСОБА_1 просить змінити оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні її позову та прийняти рішення, яким задовольнити її позов до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, відшкодування коштів, витрачених на будівництво житлового будинку.
Не погодившись з рішенням Рівненського міського суду від 9 липня 2013 року третя особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 також подала на нього апеляційну скаргу
Вказує, що їхні з ОСОБА_4 усталені відносини, притаманні подружжю, склалися ще 2006 році. З тих пір вони піклувалися один про одного як подружжя, мали взаємні права та обов'язки, мали спільний сімейний бюджет, спільний відпочинок, будували будинок.
Зазначені вище обставини підтверджені показами свідків, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, а також письмовими доказами, які підтверджують ведення спільного сімейного бюджету, купівлю за спільні кошти товарів для будинку, залучення кредитних коштів.
Суду надано достатні та належні докази, що підтверджують факт проживання однією сім'єю, а тому рішення суду першої інстанції в частинні відмови в задоволенні її позову є незаконним та необґрунтованим.
Відмовляючи у задоволенні її позову суд не врахував докази, що були зібрані в ході судового розгляду, не проаналізував обставини, викладені в обґрунтування позову і не надав їм належної правової оцінки.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частинні відмови в задоволенні її позову до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, а в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено, що з 16.05.2007року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу є власником земельної ділянки площею 0,0839га, розташованої в АДРЕСА_2. 11.09.2007року йому виданий Державний акт серії ЯЕ №249677.
25 лютого 2009року ОСОБА_4 наданий дозвіл на виконання будівельних робіт №121 для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_2
На день постановлення рішення суду будівництво не завершено, будинок в експлуатацію не зданий.
ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в іншому шлюбі не перебували.
Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст.74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. Тоді як ст.60 СК України презюмує, що майно, набуте під час шлюбу, належить чоловікові і жінці на праві спільної сумісної власності.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач не довела належними та допустимими доказами факт проживання її однією сім'єю із ОСОБА_4
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону, зокрема узгоджується з положеннями ст.74 СК України та ст.ст.58,59 ЦПК України.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтвердила, що в неї відсутні належні докази що підтверджують ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
Суд вірно вважав, що надані фотографії не є належними доказами, що підтверджують фактичні шлюбні стосунки з відповідачем. Не є такими доказами і довідка з РАЦСУ про подачу сторонами 21.12.2010р. заяви про реєстрацію шлюбу (т. 1, а.с. 28), копія дозволу на виконання будівельних робіт надана відповідачу (а.с.74 т.1) заява ОСОБА_2 про виклик свідків, супровідний лист про надання копії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, відповідь із управління Держкомагенства на запит адвоката щодо земельної ділянки, журнали судового засідання, на аркуші в справі яких ОСОБА_1 посилається в своїй апеляційній скарзі.
Відмовляючи у задоволенні позову третій особі ОСОБА_2, суд першої інстанції, виходив із того, що незавершений будівництвом спірний будинок не прийнятий в експлуатацію, в зв'язку з чим відсутнє у ОСОБА_4 право власності на нього. Для вирішення зазначеного спору необхідно встановлення рішенням суду факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період протягом якого придбане спірне майно, а позовна заява не містить окремої вимоги про встановлення цього факту, в зв'язку з чим неможна визнати будинок, який на думку ОСОБА_2 є житловим, об'єктом спільної сумісної власності останньої та ОСОБА_4
Суд апеляційної інстанції такий висновок вважає правильним, оскільки незавершений будівництвом будинок не є житловим будинком в розумінні ст.380 ЦК України.
Окрім цього, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилалася на те, що із відповідачем проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу з квітня 2009року року по даний час та ними за спільні кошти побудований спірний будинок АДРЕСА_2
Отже, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що питання про спірне майно у даному випадку пов'язане із встановленням факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, які не перебували у шлюбі між собою. Такий факт в судовому порядку не встановлювався та окремої такої вимоги позовна заява ОСОБА_2 не містить.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 317,325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 9 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Бондаренко Н.В.
Судді: Григоренко М.П.
ОСОБА_15