Справа № 537/1831/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/3513/2013
Головуючий у 1-й інстанції Мурашова Н.В.
Доповідач Хіль Л. М.
03 жовтня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді: Хіль Л.М.,
суддів: Мартєва С.Ю., Чумак О.В.,
за участю секретаря : Колодюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості по аліментах,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суд м. Кременчука Полтавської області від 22 серпня 2013 року,-
В квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, де прохала стягнути з відповідача в рахунок несплаченої заборгованості по аліментам та визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Вказувала, що за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.12.2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по сплаті аліментів у сумі 39 420, 39 грн. та пеню в сумі 127 021, 80 грн., на підставі чого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.
Рішення суду виконано не було, незважаючи на те, що відповідачу на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1, тому позивачка прохала задовольнити її вимоги у повному обсязі.
Рішенням Крюківського районного суд м. Кременчука Полтавської області від 22 серпня 2013 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості по аліментах - відмовлено.
В апеляційному порядку рішення суду оскаржила ОСОБА_1 Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, прохає рішення Крюківського районного суд м. Кременчука Полтавської області від 22.08.2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ч. 1 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно ст. 214 ч. 1 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Встановлено, що у період з 20 грудня 1994 року по 07 травня 1996 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст. 180 ч. 1 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до ст. 181 СК України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину, зокрема, сплачувати аліменти на її утримання.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.12.2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені); стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів у сумі 39 420, 39 грн. та пеню у сумі 127 021, 80 грн. Рішення суду набрало законної сили.
20.12.2012 року на підставі рішення від 03.12.2012 року Крюківським районним судом м. Кременчука видано виконавчий лист № 1615/5378/2012, на підставі якого було відкрито виконавче провадження ВП № 35790308.
З листа КП «Кременчуцьке МБТІ» № 61/1965 від 04.06.2013 року вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_2 належить на праві власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Зі змісту ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що примусове виконання судових рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.
Статтею 47 ч. 1 п. 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу уразі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій.
Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
З наведеного вбачається, що суди наділені повноваженнями здійснювати правосуддя, проте не наділені повноваженнями виконувати судові рішення.
Виконання судових рішень покладено на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження лише у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
19 червня 2013 року відповідно до постанови старшого державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ Захарченко Н.І. виконавчий документ № 1615/5378/2012 виданий 20.12.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 166 442, 19 грн. повернуто стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що стягував перешкоджає провадженню виконавчих дій.
З постанови від 19.06.2013 року також вбачається, що 18.06.2013 року ОСОБА_1 подала до Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ заяву, відповідно до якої вона відмовилася від звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке є єдиним джерелом стягнення боргу.
На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки виконання судових рішень віднесено Законом до компетенції державної виконавчої служби, а не суду.
При цьому суд вірно зазначив, що у разі незгоди з постановою Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ Полтавської області ВП №35790308 від 19.06.2013 року стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання або в порядку, передбаченому ст. 55 Конституції України, ст. 383 ЦПК України, ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", оскаржити рішення, дію, бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, під час виконання судового рішення, якщо вважає, що цим рішенням порушено її права.
Приписами ст. 10 ч. 3, ст. 60 ч. 1, 2 ЦПК України передбачено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Не заслуговують на увагу колегії суддів посилання апеляційної скарги на ст. 190 СК України, оскільки дана норма передбачає, що батьки можуть, а не зобов'язані укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно. Питання щодо укладення договору є добровільним волевиявлення обох сторін, тому судом вирішуватися не може.
Таким чином, фактичні обставини місцевим судом встановлені повно та об'єктивно, які підтверджуються матеріалами справи. Вказаним обставинам та наданим сторонами доказам судом першої інстанції надано належний правовий аналіз, що обґрунтовано відображено у мотивувальній частині судового рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213 - 215 ЦПК України та є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а матеріали справи не дають підстав вважати, що суд при розгляді даної справи допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, які у відповідності до вимог ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України є підставами для скасування рішення.
Апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308 ч. 1, ст. 314 ч. 1 п. 1, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Крюківського районного суд м. Кременчука Полтавської області від 22 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя : /підпис/ Л.М. Хіль
Судді: /підпис/ С.Ю. Мартєв
/підпис/ О.В. Чумак
Копія
Згідно: суддя апеляційного суду
Полтавської області Л.М. Хіль