Справа № 540/568/13-к
Номер провадження 11-кп/786/129/2013
Категорія: ч.2 ст. 185 КК України - С.Т.
Головуючий у 1-й інстанції Кравець Світлана Володимирівна
Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.
23 липня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого - судді Харлан Н.М.,
суддів: Томилка В.П., Кожевнікова О.В.,
при секретарі Погорілій Ю.І.,
за участю прокурора Акулова С.М.,
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 15 травня 2013 року ,-
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Селещина Машівського району Полтавської області, українець, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, не одружений, непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1 раніше судимий:
- 11.02.2013 р. вироком Машівського районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України на 180 годин громадських робіт,
Визнаний винним та засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Машівського районного суду Полтавської області від 11.02.2013 року та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 2 років 10 днів позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та згідно ст. 76 КК України зобов'язано його повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області процесуальні витрати за проведення судових трасологічних експертиз №56 та №57 від 24.04.2013 року в розмірі 391 грн. 20коп.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у повторному вчиненні крадіжки за наступних обставин.
Повторно, в ніч на 06 квітня 2013 року ОСОБА_2, маючи прямий умисел та корисливу мету на крадіжку чужого майна прийшов до господарства ОСОБА_3, яке розташоване по АДРЕСА_2, де шляхом вільного доступу таємно викрав з території господарства 2 металевих стовпці огорожі довжиною 1,6 та 1,8 м, діаметром 89 мм і профільну трубу довжиною 1,97 м. розміром 30х60 см, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 204 грн.
Повторно, в ніч на 06 квітня 2013 року маючи прямий умисел та корисливу мету на вчинення крадіжки чужого майна ОСОБА_2 прийшов до господарства ОСОБА_4, яке розташоване по АДРЕСА_2, де шляхом вільного доступу таємно викрав з території господарства 2 металевих швелери довжиною 1,76 м, чим спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 405 грн.
В апеляційній скарзі заступника прокурора Полтавської області ставиться питання про скасування вироку суду в частині призначення покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме: застосування закону, який не підлягав застосуванню при призначенні покарання та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Просить ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; відповідно до ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Машівського районного суду від 11.02.2013 року та остаточно призначити покарання у виді 2 роки 10 днів позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд в порушення вимог Закону, застосував положення ст. 75 КК України та фактично змінив судове рішення за попереднім вироком, відповідно до якого ОСОБА_2 засуджений до реального покарання у вигляді громадських робіт.
Інші учасники процесу вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення на підставі наступного.
Вину свою у вчиненні крадіжки повторно ОСОБА_2 визнав повністю.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України судом визначено правильно і ніким із учасників судового процесу не оскаржується.
В той же час, вирок суду підлягає скасуванню в частині призначення покарання, оскільки є незаконним через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність а саме: застосування закону, який не підлягав застосуванню при призначенні покарання.
Відповідно до абз.2 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» в разі, коли особа засуджується до покарання, що належить відбувати реально, а за іншим вироком звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення часткового чи повного складання призначених покарань не допускається.
В порушення зазначених вимог закону після визначення остаточного покарання за сукупністю вироків та застосувавши положення ст. 75 КК України, суд своїм рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, фактично змінив судове рішення за попереднім вироком суду, відповідно до якого засуджений мав відбути реальну міру покарання у вигляді громадських робіт, тоді як відповідно до ст. 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Враховуючи наведене, суд істотно порушив вимоги кримінального закону, що в свою чергу перешкодило йому ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Виходячи з положень ст. 65 КК України, ст. 413 КПК України колегія суддів вважає за необхідне вирок в частині призначення покарання скасувати з постановленням нового вироку та призначити покарання у вигляді арешту.
При цьому колегія суддів враховує наступне: наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме те, що обвинувачений вину свою визнав, щиро розкаявся у вчиненому злочині, відшкодував завдану шкоду; відсутні обставини, що обтяжують покарання; наявність непогашеної судимості та позитивна характеристика, що дає підстави призначити мінімальну міру покарання, передбачену санкцією статті Особливої частини. Саме таке покарання буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Разом з тим доводи апелянта в частині необхідності призначення покарання відповідно до статей 71, 72 КК України є обґрунтованими.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи із такого співвідношення: одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
Встановлено, що ОСОБА_2 не відбув 106 години громадських робіт, що відповідає 13 дням арешту. Отже, до міри покарання визначеної за ч.2 ст. 185 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 11 лютого 2013 року.
Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Вбачається, що суд всупереч положенню вказаної норми прийняв рішення про стягнення судових витрат на користь установи, яка здійснювала проведення експертизи.
Відповідно до ч.2 ст. 404 КПК України та з урахуванням положення ч.2 ст. 124 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку в частині вирішення питання про судові витрати та постановлення нового.
Керуючись ст.ст.409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію заступника прокурора Полтавської області задовольнити частково.
Вирок Машівського районного суду Полтавської області від 15 травня 2013 року в частині призначення покарання ОСОБА_2 та вирішення питання про судові витрати, скасувати.
Визначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 185 КК України у вигляді 3 (трьох) місяців арешту.
Відповідно до ст. 71 КК України та з урахуванням ст. 72 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Машівського районного суду від 11 лютого 2013 року у вигляді 10 днів арешту та остаточно визначити ОСОБА_2 до відбуття покарання у вигляді арешту строком на 3 (три) місяці 10 днів.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення трасологічних експертиз №56 та №57 від 24.04.2013 року в розмірі 391 гривень 20 копійок.
Обрати засудженому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Харлан Н.М. Кожевніков О.В. Томилко В.П