Справа № 1612/1260/12
Номер провадження 11/786/491/2013
Категорія: ч.2 ст. 186 КК України - Т.З.
Головуючий у 1-й інстанції Крикливий Віталій Вікторович
Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.
20 червня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого Харлан Н.М,.
суддів Лісіченко Л.М., Захожая О.І.,
при секретарі Погорілій Ю.І.,
за участю прокурора Гринь А.С.,
захисника - адвоката ОСОБА_2,.
засуджених - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури м.Комсомольська Полтавської області, засудженого ОСОБА_3 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 листопада 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Комсомольськ Полтавської області, українець, громадянин України, не одружений, освіта середня, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 01.12.2006 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ст.ст. 69, 70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 14.06.2007 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.ст. 69, 70 КК України на 4 роки 10 місяців позбавлення волі. Звільнився 21.09.2011 року по відбуттю покарання;
- 06.06.2012 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м.Потсдам федеративної республіки Німеччина, громадянин України, не одружений, освіта вища, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,
засуджені:
ОСОБА_3:
- за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочині шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.06.2012 року остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_4:
- за ч.1 ст. 185 КК України на 6 місяців арешту;
- за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70, 72 КК України за сукупністю злочині шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 - задоволено повністю.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_3, на користь потерпілої ОСОБА_5 відшкодування шкоди, завданої злочином, в розмірі 450 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 - задоволено повністю.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку, на користь потерпілого ОСОБА_6 відшкодування шкоди, завданої злочином, в розмірі 500 грн.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними у вчиненні злочинів за наступних обставин.
06.02.2012 року, близько 22.55 год., в районі пам'ятника В.І. Леніну, розташованого по вул.Миру, 24, у м.Комсомольську, маючи умисел на заволодіння чужим майном, ОСОБА_3 підійшов ззаду до потерпілої ОСОБА_5 та наніс їй удар рукою по голові, поваливши на землю, після чого відкрито заволодів її жіночою сумкою, вартістю 120 грн., в якій знаходився шкіряний гаманець, вартістю 140 грн., з грошовими коштами в сумі 140 грн. та два ключі, вартістю по 25 грн. кожний. Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
Внаслідок відкритого викрадення майна, ОСОБА_5 завдано майнової шкоди на загальну суму 450 грн.
17.02.2012 року, близько 23.40 год., в районі будинку №26 по вул.Добровольського у м.Комсомольську, ОСОБА_3, шляхом ривку, відкрито заволодів жіночою сумкою потерпілої ОСОБА_8, вартістю 243 грн., в якій знаходився: гаманець, вартістю135 грн., з грошовими коштами в сумі 80 грн.; мобільний телефон марки „Нокіа-2630", вартістю 600 грн., із сім-карткою мобільного оператора „МТС", на рахунку якої знаходились кошти у сумі 10 грн.; мобільний телефон „Самсунг С-3050", вартістю 520 грн., із флеш-картою, вартістю 80 грн., чохлом, вартістю 30 грн., та сім-картою мобільного оператора „Білайн", вартістю 25 грн., на рахунку якої були кошти у сумі 8 грн.
Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
Внаслідок відкритого викрадення майна, ОСОБА_8 завдано майнової шкоди на загальну суму 1 731 грн.
19.02.2012 року, близько 01.20 год., ОСОБА_4, знаходячись у приміщенні кафе-бару „Комета", розташованого по вул.Портовій, 1-А, в м.Комсомольську, побачив за одним із столиків раніше незнайомого йому ОСОБА_9, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Маючи умисел на заволодіння чужим майном, ОСОБА_4, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_9 заснув, таємно викрав його мобільний телефон марки „Нокіа 5800", вартістю 1 764 грн., із сім-картою мобільного оператора „Діджус", вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 10 грн. та чохол, вартістю 70 грн.
Внаслідок таємного викрадення майна, ОСОБА_9 завдано майнової шкоди на загальну суму 1 869 грн.
02.03.2012 року, близько 01.00 год., ОСОБА_3, шляхом розбиття скла, проник до приміщення торгівельного кіоску, розташованого по АДРЕСА_3, власником якого є ОСОБА_10, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 360 грн., якими розпорядився на власний розсуд.
Внаслідок таємного викрадення майна, ОСОБА_10 завдано майнової шкоди на загальну суму 360 грн.
10.03.2012 року, близько 21.00 год., ОСОБА_3 та ОСОБА_4, знаходячись в районі будинку №65, по вул.Леніна, в м.Комсомольську та маючи умисел на заволодіння чужим майном, за попередньою змовою між собою, перестріли потерпілого ОСОБА_6 і під приводом розмови запросили його у сквер до пам'ятника Т.Г. Шевченка, де, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3, схопив потерпілого за шию, повалив на землю та утримував його в такому положенні. Тим часом, ОСОБА_4 обшукав потерпілого та відкрито викрав з кишені одягу грошові кошти в сумі 500 грн.
Викраденим майном ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпорядились на власний розсуд.
Не погоджуючись із судовим рішенням, державний обвинувач по справі подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1, 4 ст.70 КК України на 6 років позбавлення волі, ОСОБА_4 за ч.1 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70, 72 КК України на 5 років позбавлення волі. Прокурор вважає, що місцевий суд не в повній мірі врахував особи засуджених, які характеризуються негативно та на момент вчинення злочинів не були зайняті суспільно-корисною працею, а ОСОБА_3 має кілька непогашених судимостей, а тому покарання призначене їм за вироком суду не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених.
Засуджений ОСОБА_3 в принесеній апеляції просить вирок суду скасувати в зв'язку з тим, що судом допущено помилку при аналізі показань потерпілих, які спростовують його участь у вчиненні злочинів. Також судом першої інстанції в ході розгляду справи не було надано йому можливості висловити власну думку та виступити у судових дебатах, а також не враховано ту обставину, що ОСОБА_3 перебуваючи під адміністративним наглядом щодня після 22.00 години знаходився вдома та не міг винити інкриміновані йому злочини.
Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.
Заслухавши доповідача, прокурора Гринь А.С., яка не підтримала подану державним обвинувачем апеляцію, засудженого ОСОБА_3 який підтримав подану ним апеляцію, провівши часткове судове слідство, обговоривши доводи апеляцій та дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність апеляційних вимог обох апелянтів на підставі наступного:
Відповідно до ч.1 ст. 365 КПК України ( в ред. 1960 року) вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах поданих апеляції.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 в умисному протиправному відкритому заволодінні майном ОСОБА_5, ОСОБА_8 та спільно із ОСОБА_4 в умисному протиправному відкритому заволодінні майном ОСОБА_6, а також про доведеність вини ОСОБА_3 в умисному, протиправному, таємному заволодінні майном ОСОБА_10, а ОСОБА_4 - потерпілого ОСОБА_9, ґрунтується на сукупності доказів, належно перевірених і оцінених в судовому засіданні та детально наведених у вироку.
Твердження засудженого ОСОБА_3 про те, що його вина не доведена у вчиненні грабежів, оскільки його самого ніхто із потерпілих не впізнав та під час вчинення нападів на потерпілих він перебував вдома, що підтверджено перевірками працівників правоохоронних органів, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи дослідженими як місцевим судом, так і в суді апеляційної інстанції.
В ході досудового слідства ОСОБА_3 визнавав свою вину у вчинені всіх інкримінованих злочинах повністю, давав детальні показання. Більш того, під час проведення відтворення обстановки та обставин події злочинів ОСОБА_3 детально розповідав та показував на місці обставини вчинення ним грабежів та крадіжок. В ході відтворення обстановки та обставин грабежу щодо потерпілої ОСОБА_8, засуджений вказав місце, де він викинув викрадений із сумки потерпілої гаманець. При перевірці його показань на місці, даний гаманець був виявлений та вилучений (т.1 а.с.171, 181, 200, 243).
Із рапортів ДІМ Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області вбачається, що перевірка ОСОБА_3 щодо дотримання ним умов адміністративного нагляду здійснювалася не щоденно. При детальному вивченні вказаних матеріалів справи встановлено, що дати перевірок не співпадають із датами вчинення злочинів, а отже посилання ОСОБА_3 на те, що його алібі підтверджується перевіркою правоохоронних органів є надуманим і такж спростовується матеріалами справи (т.2 а.с.251-258).
Згідно протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_3 активно захищався у судовому процесі, давав показання, заявляв клопотання, виступав у судових дебатах та звертався до суду з останнім словом. При цьому засуджений користувався послугами професійного захисника - адвоката ОСОБА_2 По завершенню судового слідства ОСОБА_3 було надано можливість ознайомитися із усіма матеріалами кримінальної справи та з протоколом судового засідання, за результатами чого засуджений зауважень на протокол судового засідання не приніс.
Таким чином, твердження ОСОБА_3 про порушення його права на захист у зв'язку з ненаданням йому можливості в судовому засіданні висловити свою позицію та виступити у судових дебатах, не відповідає дійсності.
Враховуючи наведене, апеляція ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Як видно із мотивувальної частини вироку, обираючи вид та міру покарання, суд першої інстанції, дотримуючись основних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, врахував характер і тяжкість вчинених ОСОБА_3 злочинів, три з яких відносяться до тяжких, наявність пом'якшуючих покарання обставин, як то перебування ОСОБА_3 на обліку у лікаря фтизіатра із діагнозом вогнищевий туберкульоз легенів, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також обставини, що негативно характеризують засудженого, в тому числі і ті, про які зазначав у своїй апеляції прокурор. Врахувавши всі ці положення, місцевий суд правильно визначив засудженому міру покарання в межах санкцій статей з урахуванням ст.70 КК України.
Відповідно до положення п.8 ч.1 ст. 348 КПК України 1960 року зазначено, що апеляцію мають право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Із протоколу судового засідання вбачається що державний обвинувач, який потім приніс апеляцію на вирок суду, просив суд призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст. 186 КК України 4 роки позбавлення волі, яким на підставі ст. 70 ч.1 КК України поглинути менш суворе покарання, призначене за ч.1 ст. 185 КК України.
У своїй апеляції прокурор просить вирок суду скасувати та, не змінюючи кваліфікації дій засудженого, призначити остаточне покарання ОСОБА_4 5 років позбавлення волі.
Така апеляційна вимога, в силу наведеної вище норми КК України є незаконною.
З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в ред. 1960 року), колегія суддів, -
Апеляцію прокурора прокуратури м.Комсомольська Полтавської області та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 листопада 2012 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без зміни.
Харлан Н.М. Лісіченко Л.М. Захожай О.І.