донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.12.2006 р. справа №20/107
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Стойка О.В.
суддів
Діброви Г.І., Шевкової Т.А.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Окладніков І.В. за довіреністю,
від відповідача:
Варламова Т.В. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Горлівка «Донецькі західні електричні мережі»
м.Ясинувата Донецької області
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
19.07.2006 року
по справі
№20/107
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Горлівка «Донецькі західні електричні мережі»
м.Ясинувата Донецької області
до
Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" м.Авдіївка
про
стягнення 57283, 27грн.
У березні 2006р. до Господарського суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" м.Горлівка «Донецькі західні електричні мережі»м.Ясинувата Донецької області (позивач) з позовом до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника»м.Авдіївка Донецької області (відповідач) про стягнення 57283, 27грн. з яких 55991,88 грн. -сума заборгованості станом на 01.12.05 р. за договором № 251 про розстрочку виконання договірних зобов'язань в частині погашення заборгованості за спожиту електричну енергію від 28.04.05 р., 558,90 грн. -сума 3% річних, 340,55 грн. -сума пені, 391,94 грн. - сума інфляційних нарахувань.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.07.2006 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду та задовольнити позовні вимоги.
Позивач у апеляційній скарзі посилається на те, що судом були порушені норми матеріального права.
Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Заявляючи позов про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 01.12.05р. у сумі 55991,88грн., позивач посилається на невиконання відповідачем п.1.2 Договору між сторонами про розстрочення виконання договірних зобов'язань в частині погашення заборгованості за спожиту електроенергію №251 від 28.04.05р. (далі - Договір), відповідно до якого заборгованість відповідача на користь позивача за спожиту електричну енергію станом на 01.02.05 р. складає 223967,55 грн., яку відповідач зобов'язується сплачувати у період з 01.03.05 р. по 28.02.08 р. шляхом щомісячного перерахування на розрахунковий рахунок позивача 6221,32 грн.
Також на вказану суму позивачем була нарахована пеня у розмірі 340,55грн., сума 3% річних в розмірі 558,90 грн., сума інфляційних нарахувань в розмірі 391,94 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнає та наполягає на тому, що Договір є неукладеним внаслідок неузгодження сторонами його суттєвих умов та підписання Договору зі сторони відповідача не уповноваженою особою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був зареєстрований розпорядженням міського голови Авдіївської міської ради №220 від 16.04.2003р., який затверджений виконавчим комітетом Авдіївської міської ради рішенням №122 від 26.03.03р.(а.с. 26) Відповідно до п.п2.1., 2.3 Статуту, відповідач є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок і інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, штамп. Підприємство відповідає за своїми обов»язками закріпленим за ним майном, якщо інше не встановлено законодавчими актами. Підприємство не відповідає по зобов»язаннях держави, Авдіївської міської ради, Авдіївського міськвиконкому, а вони не відповідають по зобов»язаннях підприємства.
Розпорядженням міського голови від 19.01.2004р. №21р «Про передання кредиторської заборгованості»(а.с.42) житлово-комунальний відділ Авдіївської міської ради був зобов»язаний передати, а відповідач прийняти кредиторську заборгованість в сумі 273942 грн.
Распорядженням міського голови від 14.12.05р. №518 було проведено списання з балансу відповідача кредиторську заборгованість перед Авдіївським РЄС в сумі 40890,89 грн. у зв»язку зі спливом строку позовної давності (а.с43).
Отже фактичного постачання електричної енергії позивачем відповідачу не здійснювалось.
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Таким чином позовні вимоги позивача грунтуються лише на Договорі, оскільки інших доказів наявності зобов»язання відповідача погасити спірну заборгованість позивачем не надано.
Із наданого позивачем тексту Договору (а.с.7) вбачається, що зі сторони позивача він підписаний заступником директора - Сидоренко А.А., однак особа, яка його підписала з боку відповідача не зазначена.
В судовому засіданні встановлено, що з боку відповідача Договір був підписаний заступником директора з економіки Баєвої Н.І.
З наданої довідки відділу кадрів від 12.04.06р. вбачається що перший керівник відповідача - директор на час підписання спірного Договору знаходився на робочому місці, підстав виконання Баєвою Н.І. обов'язків першого керівника відповідача на цій момент не встановлено.
Судова колегія дослідивши Статут підприємства відповідача, посадову інструкцію заступника директора та Контракт з керівником дійшла висновку, що повноважень на підписання спірного Договору Баєва Н.І. не мала.
За приписами ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Отже з матеріалів справи вбачається, що наступного схвалення спірного правочину у відповідності до вимог ст. 241 ЦК України відповідачем не проводилось. Факту виконання Договору або вчинення дії, що свідчать про прийняття його до виконання відповідачем - позивачем не доведено.
Наявність відбитку печатки на відповідному підпису Баєвої Н.І. не свідчить про схвалення правочину першим керівником, оскільки його підпис при цьому відсутній.
Посилання позивача у якості доказу наступного схвалення Договору, на направлення в його адресу листа від 04.05.2005р. за підписом директора відповідача про внесення змін до договору та направлення протоколу розбіжностей, також не є діями які б свідчили про схвалення спірного Договору, оскільки саме в цьому листі позивач попереджений про незгоду керівника із наявною редакцією Договору.
Відповідно до вимог ч.2 ст.203, ч.2 ст. 215, ч1 ст. 241 Цивільного кодексу України зазначений Договір є нікчемний, він не породжує ні яких прав та обов»язків для сторін.
Таким чином судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовивши позивачу у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 55991,88грн. Вимоги про стягнення пені, 3% річних, інфляційних також задоволенню не підлягають у зв»яку з відмовою у задоволені основних вимог.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 19.07.2006 року у справі №20/107 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на позивача по справі.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Горлівка «Донецькі західні електричні мережі»м.Ясинувата Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 19.07.2006 року у справі №20/107 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від19.07.2006 року у справі №20/107 -без змін.
Головуючий Стойка О.В.
Судді: Діброва Г.І.
Шевкова Т.А.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС