20.12.2006 Справа № А17/243-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменко І.М. -доповідач
суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.
при секретарі судового засідання: Клименко Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача: Ахметова Олена Олександрівна, довіреність №03-06/04 від 05.01.06, провідний спеціаліст;
від відповідача: Венчкевич Олександр Юрійович, наказ №22 від 03.03.03, директор;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Дніпротехнології», Дніпропетровська область на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 р. у справі № А17/243-06
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Дніпротехнології», смт. Ювілейне Дніпропетровської області
про стягнення 11809,52 грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.06р. у справі № А17/243-06 (суддя Стрелець Т.Г.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не повідомляв органи працевлаштування інвалідів про наявність вакансій, де може бути застосована праця інваліда, а також не повідомляв органи про потребу у працевлаштуванні інвалідів.
Не погодившись з постановою господарського суду від 12.09.06р., відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, в позові відмовити, посилаючись на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а саме невірно застосував ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Позивач витребувані заперечення на апеляційну скаргу не надав.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХП (зі змінами та доповненнями станом на 2005р.) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 15 чоловік - у кількості одного робочого місця. Згідно зі ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05. 1995р. № 314 передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування органів, що здійснюють працевлаштування, про наявні вакансії.
Судова колегія встановила, що у відповідності із «Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік" (форми 10-ПІ річна) на підприємстві відповідача середньооблікова чисе льність штатних працівників облікового складу склала 21 особу, працюючих інвалідів -0 осіб. Чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до нормативу - 1 особа, не зайнято інвалідами відповідно до нормативу - 1 місце.
Колегія суддів вважає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постановах від 20.07.2004р. №04/336 зі справи 2-23/9789-03, від 29.03.2005р. №05/345 зі справи №13/403 та від 29.03.2005р. №05/144 зі справи №3/118, дані про повідом лення відповідачем органів працевлаштування щодо наявності вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів входять до предмету доказування з огляду на приписи норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних відносин.
Відповідно до листа Дніпропетровського районного центру зайнятості №247 від 23.05.2006р. відповідач протягом 2005р. щомісячно надавав до Центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць де може бути застосована праця інвалідів. До того ж, відповідачем створено робоче місце інваліда, про що свідчить довідка Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської райдержадміністрації (а.с.14), а також Протокол № 12 від 01.12.05р. До того ж 01.12.05р. на роботу до скаржника було прийнято 1 інваліда.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
При вивченні матеріалів справи та постанови суду першої інстанції, судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, що згідно п.1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.200,205-206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Дніпротехнології», Дніпропетровська область -задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.06р. у справі №А17/243-06 -скасувати.
Прийняти нову постанову.
В позові Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя О.В. Голяшкін
Помічник судді К.С. Лукінова