20.12.2006 Справа № А36/274
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді -Тищик І.В.- доповідач,
суддів -Сизько І.А., Верхогляд Т.А.
при секретарі -Чоха Є.О.
за участю представників
позивача: Кургузова О.Ю.
відповідача: Прокопенко Є.М., Тубольцева О.В., Богуславська Т.О.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон», м. Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.06 року у справі № А36/274
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон», м. Дніпропетровськ
до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.06 року у справі № А36/274 (суддя Кожан М.П.) в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №0002272301/0 від 16.11.2005р., №0002272301/1 від 26.01.06, №0002272301/2 від 05.04.06р., №0010142301/3 від 15.06.06р. відмовлено.
Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виданих ПП «Медлен», оскільки сплата останнім податку на додану вартість до бюджету не підтверджена документально.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач -ТОВ «Люксон», звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду і направити справу на новий розгляд в іншому складі суду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник послався на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповноту збору доказів і матеріалів по справі та порушення процесу. При цьому скаржник посилається на те, що:
- господарським судом не враховано порушення працівниками відповідача термінів проведення документальної перевірки;
- порушення контрагентами позивача податкового законодавства не може бути підставою до залучення до відповідальності підприємства-позивача;
- свідчення директора ПП «Медлен» є неприпустимими доказами, оскільки показання свідок давала в судовому засіданні під примусом;
- обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оспорюваних рішень покладається на відповідний податковий орган;
- договори між позивачем та ПП «Медлен» недійсними не визнавалися, статутні документи та реєстрація останнього як платника податку не скасовувалися.
Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими, висновки господарського суду правомірними та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.12.2006р.
У судовому засіданні 20.12.06р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
16.11.2005р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002272301/0, яким ТОВ «Люксон» було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12866447,45грн. (у тому числі: 8577631,63грн. - основний платіж, 428815,82 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень явився акт від 08.11.2005р. № 03854 про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Люксон» за період з 01.01.2004р. по 30.06.05р. Проведеною перевіркою було встановлено заниження у перевіряємий період податку на додану вартість на загальну суму 8 577 631,63 грн. внаслідок завищення податкового кредиту в порушення п.4.1 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п. 7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення суму нарахованого ПДВ було зменшено та винесено податкові повідомлення-рішення №0002272301/1 від 26.01.06, №0002272301/2 від 05.04.06р., №0010142301/3 від 15.06.06р. на суму 12861371,36грн.
Як убачається з матеріалів справи, приватним підприємством «Медлен» (Виконавець) на підставі договорів №11/05 від 11.05.2004р., №13/05 від 13.05.04р. та № 28/04 від 28.04.04р., укладених з ТОВ «Люксон» (Замовник), протягом липня-вересня 2004р. було проведено модернізацію обладнання на загальну суму 51458591,0грн.; на виконані роботи (послуги) видані відповідні податкові накладні, суми ПДВ за якими були віднесені позивачем до складу податкового кредиту: відповідно 2 338 043,33 грн. -у липні 2004р. та 6 238388,50 грн. -у вересні 2004р., всього у сумі 8 576 431,83грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за відповідні періоди.
Розрахунки за надані роботи (послуги) між ТОВ «Люксон» та ПП «Медлен» здійснені частково у вексельній формі шляхом передачі Виконавцю простих векселів (емітенти НВПП « Автроіл» та НВПП «Метал-Трейд») на суму 41 066 324,20грн.; частково у грошовій формі на суму 190397,98 грн. на підставі договору переведення боргу від 10.09.04р. №90/2, за яким сплату зазначеної суми позивачу належало здійснити на користь НВПП «Метал-Холдінг».
У відповідності до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (зі змінами та доповненнями) у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору, припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Тобто, з моменту передачі векселів між ТОВ «Люксон» та ПП «Медлен» припинилися зобов'язання по сплаті за отриманий товар.
З викладеного убачається, що позивач фактично не сплачував вартість отриманих робіт (послуг), тобто, підприємство не понесло витрат на їх придбання. Окрім того, зі змісту вказаних векселів та актів прийому-передачі векселів убачається, що сплата ПДВ ними не передбачена.
Статтею 4 зазначеного Закону визначено базу оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (робіт, послуг). При цьому порядок обкладення податком на додану вартість операцій з продажу товарів під забезпечення боргових зобов'язань регламентується п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
В силу п. 4.8 вказаної статті (в редакції, що діяла в момент виникнення спірних правовідносин) векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.
Таким чином, норми ст. 7 зазначеного Закону щодо порядку обчислення і сплати податку, на думку колегії суддів, слід застосовувати в контексті п. 4.8 ст. 4 даного Закону.
Податковим зобов'язанням, в силу зазначеного Закону, являється загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом (п. 1.6); відповідно, податковим кредитом - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7).
Оскільки розрахунок за придбані послуги здійснювався векселями (за відсутності фактичної оплати по вказаних векселях), це не давало позивачу підстав для включення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ.
Положення даної норми (п. 4.8) кореспондуються із пп. 7.4.5 цього Закону, згідно якого забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який посвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Матеріалами справи посвідчується, що сплата позивачем ПДВ при розрахунках векселями здійснена не була; відсутні в матеріалах справи і докази сплати позивачем ПДВ на користь НВПП «Метал-Холдінг» згідно договору переведення боргу від 10.09.2004р. №90/2.
Податкові накладні, надані позивачем, не можна вважати підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки останніми передбачена сплата ПДВ з розрахункового рахунку позивача, тоді як оплату отриманих робіт (послуг) позивач з розрахункового рахунку не здійснював.
Таким чином, у даному випадку, не можна розцінювати як обґрунтоване включення до податкового кредиту сум, фактично не сплачених, сплата яких не підтверджена податковими накладними.
Твердження скаржника про те, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг) та наявність належним чином оформленої накладної, виданої платником податку на додану вартість, колегія суддів вважає помилковим.
Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.
Наведена вище норма узгоджується з пп.7.7.5 п. 7.7 зазначеного Закону, відповідно до якого суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Таким чином, висновок господарського суду про те, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету та нерозривність етапів, а саме: сплати податку, включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та наступне відшкодування ПДВ, є правомірним та ґрунтується на системному аналізі норм Закону України «Про податок на додану вартість».
Колегія суддів вважає, що за викладених обставин питання підписання (не підписання) податкових накладних Оніщенко О.Ю. та здійснення (не здійснення) господарської діяльності НВПП «Метал-Холдінг», якими обґрунтовуються доводи скаржника, не є визначальними.
Твердження позивача щодо порушення посадовими особами відповідача термінів проведення документальної перевірки являються безпідставними, оскільки тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів (ч.10 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу»); податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта виїзної планової перевірки, а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання (п. 4.11 розділу 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327 та зареєстрованого і Мінюсті 25.08.05р. №95/11205).
Так, перевірку підприємства-позивача розпочато 12.10.05р. та закінчено 08.11.05р.; податкове повідомлення-рішення прийнято, відповідно, 16.11.05р., тобто, в межах встановлених строків.
З огляду на відповідність висновків викладених у постанові суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог позивача щодо скасування цієї постанови. Доводи позивача не приймаються колегією суддів в силу викладеного.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205-206 КАС України, суд
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2006 року у справі № А36/274 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон» - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.В.Тищик
Судді: І.А.Сизько
Т.А.Верхогляд