18.12.2006 Справа № 20/178
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Науменка І.М.(доповідача)
суддів:, Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.
при секретарі: Клименко Ю.І.
за участю представників сторін:
від відповідача-1: Вересова Олена Володимирівна, довіреність №б/н від 29.12.05, представник;
від відповідача-2: Гулевський Юрій Анатолійович, довіреність №168 від 20.03.06, юрист;
від відповідача-2: Хобта Володимир Юхимович, довіреність №063-ф від 14.12.96, иректор філії;
Представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного банку «Укоопспілка» в особі Дніпропетровської філії АБ «Укоопспілка», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.06р. у справі № 20/178-06
за позовом Української державної інноваційної компанії Дніпропетровське регіональне відділення, м. Дніпропетровськ
до В1: товариства з обмеженою відповідальністю «Антикор-92», м. Дніпропетровськ
до В2: акціонерного банку «Укоопспілка» в особі Дніпропетровської філії АБ «Укоопспілка», м. Дніпропетровськ
про визнання договору недійсним
В червні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів про визнання договору застави майна недійсним.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.06р. у справі №20/178 (суддя Пархоменко Н.В.) позов задоволено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно пункту 1.5 договору від 03.03.2000 року наступна застава заставленого майна не допускається, між тим ТОВ « Антикор-92» та відповідач -2 уклали договір застави від 27.12.2000 року на те ж саме майно чим порушили приписи статті 18 Закону України « Про заставу» що зазначає що наступна застава вже заставленого майна є допустимою, якщо інше не передбачено законом або положеннями попереднього договору застави, таким чином наступна застава майна шляхом укладення договору від 27.12.2000року суперечить умовам попереднього договору та чинному законодавству і відповідно до статті 48 ЦК України є недійсною.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач 2 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю, в позові відмовити, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення спору по справі та викладенням в рішенні суду висновків, які не відповідають обставинам справи, а також на те, що судом було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Позивач витребуваний судом відзив не надав.
Відповідач 1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Вважає, що рішення прийнято господарським судом на законних підставах, без порушень норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи та вивчивши апеляційну скаргу вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, Дніпропетровське регіональне відділення Державного інноваційного фонду України правонаступником якого є позивач ( Українська державна інноваційна компанія Дніпропетровське регіональне відділення ) та ТОВ « Антикор-92» 03.03.2000 року уклали договір застави майна, який було посвідчено 06.03.2000року приватним нотаріусом Гудейчук В.А.( зареєстровано в реєстрі за № 198 ) відповідно до пункту 1.2. договору в заставу було передано перелічене у цьому пункті обладнання , машини та механізми майно.
Відносно відповідача -1 порушено справу про банкрутство № Б15/26/04 , підприємство перебуває на стадії санації. , ухвалою господарського суду від 30.06.2004 року затверджено реєстр вимог кредиторів , згідно якого грошові вимоги Позивача , які забезпечені заставою , віднесені у першу чергу задоволення. Відповідач -2 до реєстру кредиторів не включений.
В грудні 2005 року Відповідач 2 звернувся до господарського суду з вимогою про визнання грошових вимог, його вимоги ґрунтуються на підставі Договору застави майна від 27.12.2000 року. Визнання відповідача 2 заставним кредитором у справі про банкрутство Відповідача-1 суттєво вплине на порядок задоволення вимог Позивача, крім того в договорі застави майна від 03.03.2000року та від 27.12.2000 року предметом застави є одне і теж майно, таким чином , у разі звернення стягнення на майно виникнуть суперечки щодо черговості задоволення вимог Позивача та Відповідача-2 , отже наявність та дійсність Договору застави майна від 27.12.2000 року укладеного відповідачами стосується прав та інтересів Позивача .
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Конституційним судом України в рішенні від 01.12.2004 р. по справі № 1 -10/2004 дано офіційне тлумачення терміну « охоронюваний законом інтерес», що вживається в ст. 15 ЦК України, як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легитимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб які не суперечать Констітуції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальним засадам.
Дійсність договору розглядається на момент його укладення та на відповідність законодавству яке було чинним на момент його укладення.
Відповідно до статті 48 ЦК УРСР угода не відповідаюча вимогам закону є недійсною.
Дослідивши матеріали справи та договори застави від 03.03.2000 року та від 27.12.2000 року колегією суддів встановлено що в заставу за зазначеними договорами передавалось теж саме майно , що підтверджується переліком до договору від 27.12.2000 року ( стор. справи 18 ) , та переліком майна до договору від 03.03.2000 року (стор. справи 46 - 47 ). Відповідно пункту 1.5 договору від 03.03.2000 року наступна застава заставленого майна не допускається, між тим ТОВ « Антикор-92» та відповідач -2 уклали договір застави від 27.12.2000 року на те ж саме майно чим порушили приписи статті 18 Закону України « Про заставу» що зазначає що наступна застава вже заставленого майна є допустимою, якщо інше не передбачено законом або положеннями попереднього договору застави, таким чином наступна застава майна шляхом укладення договору від 27.12.2000року суперечить умовам попереднього договору та чинному законодавству і відповідно до статті 48 ЦК України є недійсною.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність визнання договору недійсним.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.06р. у справі № 20/178 -залишити без змін, а апеляційну скаргу акціонерного банку «Укоопспілка» в особі Дніпропетровської філії АБ «Укоопспілка», м. Дніпропетровськ - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.М. Науменко
Судді Л.М.Білецька
О.В. Голяшкін
З оригіналом згідно
Помічник судді К.С. Лукінова