21.12.2006 Справа № А23/89
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників:
від позивача: Зайцев М.В., довріненість №114 від 04.12.06, представник;
від позивача: Воронін М.І., ведучий юрисконсульт, довіреність № 56 від 15.06.06;
від відповідача: Кізик А.М., гол. держ. подат. інспектор, довіреність № 2801/10-023 від 18.04.05;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, місто Орджонікідзе;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2006 року;
у справі №А23/89;
за позовом відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», місто Орджонікідзе, Дніпропетровської області;
до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, місто Орджонікідзе;
про визнання противоправними та скасування повідомлень-рішень.
Позивач, відкрите акціонерне товариство “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», місто Орджонікідзе, Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить з урахуванням уточнень до позовної заяви визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення:
№0000362301/0 від 5 жовтня 2005 року;
№ 0000362301/1 від 31 жовтня 2005 року;
№0000362301/2 від 11 січня 2006 року;
№0000362301/3 від 10 квітня 2006 року, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 788701,49 гривень за період січень-березень 2005 року, винесених відповідачем Орджонікідзевською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість» підприємство Позивача при експорті продукції за межі митної території України не повинно обкладати податок на додану вартість за ставкою 20% від бази оподаткування, вартість експортованого товару тому і не допускало заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Постановою господарського суду у справі №А23/89 від 13 липня 2006 року (суддя Добродняк І.Ю.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з того, що жодна правова норма, не містить вимог стосовно оподаткування різниці між фактичними витратами на придбання (виготовлення) товарів, продукції, що експортуються, та їх договірною ціною за ставкою 20%.
Господарський суд вважає, що факт вивезення Позивачем продукції та товарів за межі митної території України підтверджений належним чином оформленими вантажними митними деклараціями.
Проти зазначеного факту Відповідач не заперечує. Копії вантажних митних декларацій залучені до матеріалів справи.
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на те, що відповідно статті 9 Закону України “Про Державний бюджет на 2005 рік» база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання).
На апеляційну скаргу Позивач надав заперечення, в якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що в період з 1 січня 2005 року по 31 березня 2005 року Позивачем здійснювалась реалізація готової продукції власного виробництва, а також товарів за межі митної території України.
Статтею 3 Закону України “Про податок на додану вартість» визначені об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20% відсотків відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього ж Закону.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість за ставкою 0% є операції платників податку з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, а не частка вартості таких товарів та (або) різниця між вартістю продажу та фактичними витратами на їх придбання та виготовлення. Нульова ставка застосовується до всієї вартості товару, що експортується.
Факт вивезення позивачем продукції та товарів за межі митної території України підтверджений належним чином оформленими вантажними митними деклараціями із визначенням в них в графі 42 фактурної (контрактної) вартості товару.
Проти зазначеного факту відповідач не заперечує.
Копії вантажних митних декларацій залучені до матеріалів справи.
Тому судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду щодо включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість.
Приймаючи до уваги розмір передбаченої для експортних операцій ставки податку на додану вартість 0%, вартість товару, який поставляється (вивозиться) за межі митної території України, не має значення для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Таким чином, при експорті товару за межі митної території України ставка податку на додану вартість становить 0% і має нараховуватись на базу оподаткування, яка має визначатися згідно статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість» з урахуванням вимог статті 9 Закону України “Про державний бюджет на 2005 рік».
Відповідно до вимог статті 9 Закону України “Про Державний бюджет на 2005 рік», при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість необхідно виходити з договірних цін, але не нижче ніж фактичні витрати на виготовлення товару.
На виконання вимог зазначеного Закону, підприємством Позивача було самостійно донараховано податок на додану вартість і сплачено до бюджету при реалізації на території України продукції за ціною, нижче ніж витрати на її виготовлення:
січень 2005 року - довідки №404, на суми 305799,11 гривень та №405 на суму 45471,37 гривень відповідно;
лютий 2005 року - довідки №703 на суму 109163,97 гривень та №262/3 на суму 348,24 гривень.
Зазначені суми було включено підприємством Позивача самостійно до рядку 1 Декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2005 року про було вказано в Акті перевірки на сторінках 71, 78-79.
Крім того, в матеріалах справи наявні копії довідок ВАТ “Орджонікідзевський ГЗК», згідно з якими Позивачем було самостійно збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, згідно з статті 9 зазначеного Закону.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що правові підстави обкладати податком на додану вартість за ставкою 20% різницю між вартістю продажу та фактичними витратами на придбання та виготовлення експортованого товару відсутні.
Висновок Відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2863183,23 гривень є неправомірним.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, місто Орджонікідзе, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2006 року у справі №А23/89, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар