Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
"21" грудня 2006 р. Справа № 18/357
За позовом Державної податкової інспекції у Сосницькому районі
16100, смт. Сосниця, вул. Троїцька, 32
До Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Задесення»
16150, с. Пекарів Сосницького району
про стягнення 69560 грн. 46 коп.
Суддя А.С.Сидоренко
Секретар судового засідання І.В.Морська
Представники сторін:
Від позивача: Козлова Ю.М. -гол. держподатінспектор, дов. від 27.03.2006р. № 7/8/10-002
Від відповідача: Лиходій В.М. -директор
Постанова виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 14.12.2006р. по 21.12.2006р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 21.12.2006р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Державною податковою інспекцією у Сосницькому районі (надалі -Позивач) заявлено адміністративний позов до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Задесення» (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості з податку на доходи фізичних осіб в сумі 69560,46 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на наявність заборгованості у Відповідача, що підтверджується актом перевірки від 04.02.2005р. На думку Позивача, норми Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі -Закон № 2181) щодо надіслання податкових вимог, права виникнення податкової застави, адміністративного арешту активів, продажу активів, які перебувають у податковій заставі тощо не поширюються на порядок погашення заборгованості з податку на доходи фізичних осіб. Даний висновок робиться Позивачем з огляду на те, що відповідна заборгованість не є податковим боргом в розумінні п. п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181, адже специфіка оподаткування податком на доходи фізичних осіб не передбачає подання податкових декларацій чи розрахунків з даного платежу, тобто узгодження суми податкового зобов'язання не відбувається і картки особових рахунків даного податку податковою інспекцією не ведуться.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги ним не визнаються в повному обсязі. Зокрема, Відповідач вказує на те, що Позивач, при стягненні заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, повинен був дотримуватися порядку, встановленого Законом № 2181. Також відповідач зазначає, що Позивачем частково порушені строки позовної давності.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Задесення» зареєстроване розпорядженням Сосницької райдержадміністрації від 18.04.2001р. № 130 за адресою: с. Пекарів Сосницького району.
СТОВ «Задесення» взято на облік ДПІ у Сосницькому районі, як платника податків, 11.05.2000р. за № 27.
У відповідності з актом Менської МДПІ про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства СТОВ «Задесення» за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р. від 04.02.2005р. № 5/23-015/04369593, під час проведення перевірки було встановлено, зокрема:
залишок заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2005р. в сумі 65592,68 грн. (п. 2.5 розділу 2 акту перевірки);
розбіжностей між даними відомостей Ф.№ 8-ДР та 1 -ДФ та по особовому рахунку підприємства по Ф.15, не виявлено (п. 2.5 розділу 2 акту перевірки);
відомості за формами № 8 -ДР та 1 -ДФ про суми випалчених доходів та утриманих з них податків громадянам СТОВ «Задесення» до Сосницького відділення Менської МДПІ надавались у встановлені діючим законодавством строки (п. 2.5 розділу 2 акту перевірки).
Згідно з актом звірки від 20.11.2006р., станом на 01.11.2006р. за Відповідачем існує заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 69560,46 грн.
Відповідно до Закону України “Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ, платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), та сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним податком.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення являється Закон № 2181.
Цей спеціальний закон не містить застережень або винятків для погашення заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, отже податковий орган при зверненні з позовом до суду повинен був дотриматись процедури та вимог, встановлених цим нормативним актом.
Визначення терміну «податкове зобов'язання»наведено у п.п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181, згідно якого податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Платники податків -юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції (п. 1.1 ст. 1 Закону № 2181).
У відповідності з п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІV (надалі -Закон № 889), податковий агент -юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно -правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідач, як податковий агент, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб з нарахованої (виплаченої) заробітної плати та виплат за оренду земельних паїв в порядку та у строки, встановлені Законом № 889 (ст. ст. 8, 17 Закону № 889).
Порядок узгодження податкового зобов'язання визначено пунктами 5.1, 5.2 ст. 5 Закону № 2181:
- податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (самостійне узгодження).
- податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (апеляційне узгодження).
Як слідує з відомостей, вказаних в акті перевірки, суми, що заявлені до стягнення, були самостійно визначені платником податків, при цьому ним подавались до податкового органу відповідні податкові розрахунки за встановленою формою. Дана обставина повністю визнається сторонами.
Відповідно до п.п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181, податкова декларація, розрахунок (далі -податкова декларація) -документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно п.п. “б» п. 19.2 ст. 19 Закону № 889, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003р. № 451, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.10.2003р. за № 960/8281, затверджено форму податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (надалі -Порядок).
У відповідності до п. 2 Порядку, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (п .2.1). Податковий розрахунок подається до органу державної податкової служби за місцезнаходженням податкового агента -юридичної особи або його відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи -податкового агента (п. 2.3).
Порядком також передбачена можливість уточнення або коригування. Так, відповідно до п. 4.3 уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань після закінчення терміну приймання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону № 2181.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, яке регулює порядок нарахування та сплати загальнообов'язкових платежів, зокрема, податку на доходи фізичних осіб, необхідно зробити висновок про те, що таким законодавством передбачена можливість самостійного узгодження податкового зобов'язання з даного виду платежу шляхом подання відповідного податкового розрахунку форми № 1ДФ.
Таким чином, податковий орган, встановивши при перевірці, що платник податку самостійно узгодив суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб шляхом подання відповідних податкових розрахунків встановленої форми, але не сплатив таку суму у строки, встановлені законом, повинен був в подальшому дотриматися процедури стягнення податкового боргу, а саме направити відповідачу першу та другу податкові вимоги.
У відповідності з п.п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181, податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;
Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.1. ст. 6 Закону № 2181, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Позивачем не дотримано встановленого законом обов'язку, що підтверджується обґрунтуванням, викладеним у позовній заяві, поясненням представника податкового органу, наданими в судовому засіданні.
Крім того, незважаючи на витребування судом доказів виставлення першої та другої податкових вимог та доказів їх вручення платнику податків, позивачем такі докази надані не були.
Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 передбачена можливість примусового стягнення податкового боргу за рахунок активів лише за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії позивача по стягненню з відповідача заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, вчинені з підстав, які не передбачені законами України, та у спосіб, який не відповідає приписам Закону № 2181 суперечать вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, а тому у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 4, 5, 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 1, 8, 17, 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. ст. 94, 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В позові відмовити повністю.
Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) А.С.Сидоренко
Постанова складена у повному обсязі 22 грудня 2006 року.
Суддя (підпис) А.С.Сидоренко