Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
"19" грудня 2006 р. Справа № 11/321а
14 год. 45 хв.
Позивач: Відкрите акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Чернігові
14005, м. Чернігів, проспект Миру, 80
Відповідач: Управління Пенсійного фонду України
в Деснянському районі м. Чернігова
14038, м. Чернігів, пр. Перемоги, 141
Про визнання недійсними та скасування рішень
Суддя Бобров Ю.М.
Секретар Михальова О.Ю.
Представники сторін :
Представник позивача: Дахновський В.М. -головний юрисконсульт, довіреність № 010-01/6339 від 11.11.06р.
Представники відповідача: Леоненко О.В. -зав. юрид. сект., довіреність № 1570/13 від 25.09.06р.
Позивачем -Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Чернігові подано адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання недійсним та скасування рішення управління.
На підставі ст. 150 КАСУ у розгляді справи оголошувалась перерва.
До прийняття рішення по справі, позивачем заявлено письмове клопотання про заміну предмету адміністративного позову, в якому позивач просить суд визнати недійсними та скасувати рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій № 401 від 18.09.06р. та № 433 від 27.10.06р.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, з урахуванням зміни предмету позову.
Позивач посилається, зокрема, на те, що банком жодного разу не проводились операції щодо виплати з розрахункових рахунків клієнтів банку заробітної плати без платіжного доручення на сплату ними страхових внесків до Пенсійного фонду України. Позивач вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення № 401 від 18.09.06р. дані обставини досліджені неповно та здійснені упереджені висновки. Позивач не порушував вимоги ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. № 1058-ІV (далі Закон № 1058), тому позивач просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова № 401 від 18 вересня 2006 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій.
Крім того, позивач вважає, що оскаржуване рішення № 433 від 27.10.06р. має бути скасовано ще і з тих підстав, що воно є немотивованим, винесене без проведення перевірки щодо додержання банком вимог чинного законодавства щодо перерахування страхових внесків одночасно з отриманням коштів на виплату заробітної плати. Сума штрафних санкцій є просто вигаданою і не підкріплена документально.
Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву посилається, зокрема на те, що Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова помилково було зазначено дату 18.09.06р. Фактично рішення № 401 прийняте 18.10.06р.
Оскаржувані позивачем рішення були застосовані до філії ВАТ «Укрексімбанк» за порушення вимог ч. 12 ст. 20 Закону № 1058, а саме прийняття від страхувальників платіжних доручень та інших платіжних документів на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснення видачі (перерахування) зазначених коштів без одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.
Крім того, в зв'язку з тим, що дані рішення були застосовані до філії, яка не є юридичною особою, та згідно ст. ст. 80, 96 Цивільного кодексу України не наділена цивільно правоздатністю та дієздатністю, вони були скасовані Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на позов з мотивів, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.
Представником позивача заявлено клопотання, в якому він наполягає на розгляді спору по суті, оскільки оскаржувані рішення скасовані лише з тієї підставі, що філія ВАТ «Укрексімбанк» в м. Чернігові не є юридичною особою.
Суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки відповідно до норм частин 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльністю владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Згідно Положення про філію ВАТ «Укрексімбанк» в м. Чернігові, Філія є структурним підрозділом ВАТ «Укрексімбанк» без права юридичної особи. Філія Банку має право, зокрема, від імені Банку подавати в суди позови.
Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова була проведена перевірка додержання вимог чинного законодавства філії ВАТ «Укрексімбанк» в м. Чернігові щодо перерахування страхових внесків з отриманням коштів на виплату заробітної плати, за результатами якої складено акт перевірки від 17.10.06р. № 165.
Як зазначено у висновку акта перевірки, перевіркою виявлено порушення вимог п. 12 ст. 20 Закону № 1058 та п. 3.9 гл. 3 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Сума, що належить до сплати Чернігівською філією ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на рахунок № 25609303051155 управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова складає 74250, 98 грн.
На підставі висновку акта перевірки, відповідачем прийняті оскаржувані рішення про застосування до філії ВАТ «Укрексімбанк» в м. Чернігові фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій: рішення № 401 від 18.09(10).06р. про застосування штрафу у розмірі 74 250,98грн.; рішення № 433 від 27.10.06р. про накладення штрафу у розмірі 8 117,41грн.
Згідно абз. 2 ч. 12 ст. 20 Закону № 1058 установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Цю норму Закону № 1058 враховано і деталізовано в п. 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.04р. № 22, зареєстрованою в Мін'юсті України від 29.03.04р. № 377/8976 (далі -Інструкція № 22), згідно з яким банк не перевіряє правильності нарахування (обчислення) платежів, утримання із заробітної плати (доходу і нарахованих на фонд сплати праці податків до бюджету та зборів) страхових внесків до державних цільових фондів. Відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник.
Якщо банк не забезпечив одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати перерахування страхових внесків до відповідного територіального органу Пенсійного фонду, то він за рахунок власних коштів сплачує суму несплати страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення в судовому порядку з банку.
Вказані норми не покладають на банк обов'язок здійснювати контрольні функції по правильності нарахування страхових внесків та не надають права витребування у клієнта звітності, бухгалтерські та інші документи, необхідні для перевірки правильності нарахування страхових внесків. Відповідно до вказаних норм банк несе відповідальність лише у разі видачі заробітної плати без отримання від клієнта платіжних документів про перерахування страхових внесків, або документів, що підтверджують фактичну їх сплату.
Відповідно до ч. 6 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльності» від 07.12.00р. № 2121-ІІІ, банки при виконанні розрахункової операції зобов'язані перевірити лише достовірність та формальну відповідність документа.
Пунктом 3.9 Інструкції № 22 передбачено, що за дані, зазначені у реквізитах платіжного доручення відповідає платник, а банк перевіряє заповнення реквізитів лише за зовнішніми ознаками.
Тобто за правильність і повноту обчислення страхових внесків до Пенсійного фонду відповідальність несе страхувальник.
Крім того, позивачем надано суду копії платіжних доручень та письмові пояснення до них, як доказ проведення банком операцій щодо виплати з розрахункових рахунків клієнтів заробітної плати з наданням страхувальниками платіжних доручень на сплату ними страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували докази, надані позивачем.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення не відповідають вищенаведеним нормам законодавства і саме з цих підстав підлягають визнанню недійсним та скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним та скасувати рішення начальника управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова № 401 від 18 вересня 2006р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій.
3. Визнати недійсним та скасувати рішення начальника управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова № 433 від 27 жовтня 2006р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій.
4. Стягнути з Державного бюджету України р/р 31114095600002 в УДК у Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965 на користь філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Чернігові (р/р 741950076091 у філії ВАТ «Укрексімбанк» в м. Чернігові, МФО 353649, код 25571287) 3, 40 грн. сплаченого держмита.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.
Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернігівської області.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного господарського суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 19.12.06 р. проголошено тільки в ступну та резолютивну частини постанови.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 25.12.06 р.
Суддя Ю.М. Бобров