Справа 206/5896/13-ц
Провадження 2/206/1279/13
"26" вересня 2013 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Сухорукова А.О.,
при секретарі Віткалов А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації,
23 серпня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником домоволодіння АДРЕСА_1. В зазначеному домоволодінні крім позивача зареєстровані також його брат ОСОБА_2, його дружина - ОСОБА_3 та їх донька ОСОБА_4. Дружина брата ОСОБА_3 приблизно у 1991-1993 роках отримала земельну ділянку по АДРЕСА_2 на якому побудували житловий будинок, а з 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 переїхали, забравши всі свої речі, меблі, побутову техніку. Відповідачі мають своє власне житло і постійно там проживають, але на прохання про зняття реєстрації відмовляють, лише донька відповідачів ОСОБА_4 01 липня 2013 року добровільно знялася з реєстрації у його домоволодінні. Їх реєстрація носить формальний характер.
На підставі викладеного просить суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_1, зняти їх з реєстрації та стягнути судові витрати по справі. (а.с.а.с. 2-4).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені у позовній заяві, просила суд задовольнити позов. Пояснила, що відповідачі є братом позивача та дружиною брата позивача, декілька років назад позивач прийняв спадщину, його брат ОСОБА_2 спадщину не приймав. Всі були зареєстровані за спірною адресою, відповідачі з невідомих причин не бажають добровільно зніматися з реєстраційного облікі, хоча вже декілька років проживають у своєму будинку по АДРЕСА_2, їх донька самостійно знялася з обліку, тому позовних вимог до неї не заявлено..
Відповідачі в судове засідання на слухання по справі не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, зокрема телеграмою від 23 вересня 2013 року (а.с.55).
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України за правилами глави 8 розділу ІІ ЦПК України та винести по справі заочне рішення.
Вислухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 червня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської нотаріальної контори Хорішко О.М., зареєстрованого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», номер витягу 15658821 від 21.08.2007 року, реєстраційний номер 19154447, позивач ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1, що розташоване на земельній ділянці розміром 600 кв.м. (а.с. 5-6).
Згідно довідки голови квартального комітету від 05.03.2013 року, в домоволодінні по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_4ОСОБА_3, ОСОБА_2, троє останніх фактитчно мешкають за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 20). Аналогічні відомості містяться в акті сусідів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 13 квітня 2013 року (а.с. 21)
Згідно відомостей домової книги на домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 з 01 липня 2013 року знялася з реєстрації. (а.с.37-44).
Аналізуючи спірні правовідносини, співставляючи їх із здобутими в судовому засіданні доказами суд доходить наступного:
Згідно ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.
Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За вимогами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мешкають у домоволодінні АДРЕСА_1 понад рік, обставин, які давали їм право на збереження за ним житлового приміщення понад рік, судом не встановлені, позивач є власником в цілому даного домоволодіння, а тому відповідачів слід визнати таким, що втратили право на користування спірного домоволодіння.
Беручи до уваги викладене, беручи до уваги ту обставину, що реєстрація ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спірному домоволодінні носить формальний характер, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в заявлений нею спосіб.
Керуючись ст.ст. 319, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-61, 88, 169, 208, 209, 212- 215, 218, 224- 225 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою будинок АДРЕСА_1.
Зняти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в рівних частках на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,70 грн., з кожного по 57,35 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем, а відповідачем - у разі відмови у перегляді заочного рішення, до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідачем - з дня відмови у перегляді заочного рішення.
Суддя А.О. Сухоруков