79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" вересня 2013 р. Справа № 921/411/13-г/9
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Малех І.Б.
Желік М.Б.
при секретарі Мазепі Н.В.
розглянувши апеляційні скарги Дочірнього підприємства ,,Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства ,,Державна акціонерна компанія ,,Автомобільні дороги України", м. Тернопіль, вх. № 05-05/1521/13 від 23.07.2013 року та Приватного підприємства ,,Укрпалетсистем", м. Немирів, Вінницької області, № 1219 від 18.07.2013 року
на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 року
у справі № 921/411/13-г/9
за позовом: Приватного підприємства ,,Укрпалетсистем", м. Немирів,
до відповідача: Дочірнього підприємства ,,Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства ,,Державна акціонерна компанія ,,Автомобільні дороги України", м. Тернопіль,
про: cтягнення заборгованості в сумі 778 281 грн. 35 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Гонік О.С. - представник на підставі довіреності № б/н від 20.02.2013 року;
від відповідача: Кульчицька Л.О. - представник на підставі довіреності № 06-4/23 від 04.01.2013 року;
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 року у справі №921/411/13-г/9 (суддя Гевко В.Л.) позов Приватного підприємства ,,Укрпалетсистем", м. Немирів, до Дочірнього підприємства ,,Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства ,,Державна акціонерна компанія ,,Автомобільні дороги України", м. Тернопіль про cтягнення заборгованості в сумі 778 281 грн. 35 коп. задоволено частково. Вирішено стягнути з Дочірнього підприємства ,,Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства ,,Державна акціонерна компанія ,,Автомобільні дороги України", на користь Приватного підприємства ,,Укрпалетсистем" 618 786,35 грн. - основного боргу, 47 350,17 грн., 19% річних за користування чужими коштами, 15 565,63 грн. судового збору. В задоволенні вимог щодо стягнення 37 382,10 грн. - пені та 74 762,73 грн. 3 % річних від простроченої суми в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 року у справі № 921/411/13-г/9, сторони у справі - Приватне підприємство ,,Укрпалетсистем" та ДП ,,Тернопільський облавтодор" ВАТ ,,Державна акціонерна компанія ,,Автомобільні дороги України" - подали апеляційні скарги, з підстав неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, відповідач у своїй апеляційній скарзі № б/н і дати посилається на ненастання строку виконання боржником грошового зобов'язання, оскільки рахунки на оплату позивач не виставляв всупереч п. 4.5. договору; не дослідження фактичного виконання позивачем своїх обов'язків по поставці, оскільки документи на товар, передбачені у ст. 662 ЦК України не надавались; невідповідність оформлення накладних вимогам ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні»; недоведеність повноважень осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей; посилається на правову природу пені стягнутих судом першої інстанції 19% від простроченої суми.
На підставі наведеного відповідач просить рішення скасувати у частині задоволених позовних вимог та відмовити у позові.
В апеляційній скарзі № 1219 від 18.07.2013 року позивач посилається на неврахування судом положень договору та норм закону, які передбачають можливість стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошима та пені. Ствердив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ст. 536 ЦК України стосується всіх випадків користування чужими коштами, адже дана норма встановлює проценти, право на стягнення яких може виникнути лише в разі прострочення виконання зобов'язання, в якому передбачено продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; у той час як ст. 625 ЦК України стосується всіх випадків прострочення виконання зобов'язання та передбачає сплату суми боргу та річні від простроченої суми.
На підставі наведеного позивач просить рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 року скасувати у частині відмови у позові.
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 921/411/13-г/9 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..
Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б..
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.13 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 03.09.13 р.
31.07.2013 року ухвалами суду поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття та приєднання апеляційної скарги Приватного підприємства ,,Укрпалетсистем" до апеляційного провадження по справі № 921/411/13-г/9.
Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Желіка М.Б., у відпустці у склад колегії замість судді Желіка М.Б. введено суддю Марка Р.І..
Ухвалою суду від 03.09.2013 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року, у зв'язку із зайнятістю судді Марка Р.І. у складі іншої судової колегії, у склад колегії для розгляду справи № 921/411/13-г/9 замість судді Марка Р.І. введено суддю Желіка М.Б..
Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.
Представники сторін в судове засідання 24.09.2013 року з'явились, свої апеляційні скарги підтримали в повному обсязі з мотивів, викладених у них. Надали усні пояснення по суті спору.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
як правильно встановлено судом першої інстанції, 25.07.2012 р. між приватним підприємством "Укрпалетсистем (продавець) та Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №277/07/12, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язався своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору. Продаж окремих партій товару здійснюється на підставі цього договору. (п.п.1.1.-1.2. Договору). Товар поставляється покупцю партіями в кількості і по ціні, зазначеній в заявках, на умовах ЕХW (нафтобаза продавця, надалі - пункт доставки), СРТ (пункт призначення покупця), FCA або ін. При тлумаченні умов цього договору застосовуються правила Інкотермс в редакції 2000 року. (п.п.3.1.-3.2. Договору). Строки поставки окремих партій товару узгоджуються сторонами. (п.3.2. Договору). Адреса пункту поставки продавця зазначається у заявці на кожну окрему партію. (п.3.3.Договору). Пунктом 3.3.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється автоцистернами, причіпними цистернами та напівпричіпними цистернами шляхом самовивозу товару покупцем та (або) транспортуванням товару автотранспортом продавця. Поставка товару шляхом самовивозу здійснюється на підставі належним чином оформленої довіреності покупця. Якщо за покупця обов'язок по прийманню товару буде виконувати інша особа, то покупець зобов'язаний у додатковій угоді зазначити всі дані особи, яка буде отримувати, а також на вимогу покупця надати зразки підпису керівника та відбитку печатки організації-отримувача. Покупець повністю відповідає перед продавцем за дії отримувача при прийомці товару. (п.3.3.2. договору). Днем виконання продавцем обов'язку по поставці товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній. З моменту передачі товару покупцю або перевізнику відбувається перехід права власності на товар і ризик випадкової загибелі (псування) товару переходить від продавця до покупця. (п.п. 3.4.-3.5. договору). Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, за умовами повного розрахунку між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що договір виконувався сторонами. Суд першої інстанції підставно визначив, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 818786,35 грн., що підтверджується накладними, актом приймання-передачі.
Посилання скаржника на ненадання позивачем разом із товаром документів, які б підтверджували його якість і які передбачені у ч. 2 ст. 662 ЦК України, зокрема, сертифікат якості, не доведено суду у встановленому порядку належними доказами та не спростовує факту поставки нафтопродуктів. Законодавство не передбачає необхідності передачі таких документів за актом прймання-передачі, у той час як накладні та акт приймання-передачі були підписані відповідачем без застережень, у т.ч. щодо наявності певних документів. Не звертався із вимогами про надання таких документів відповідач і у подальшому. При цьому за умовами укладеного між сторонами Договору №277/07/12, а саме його п.п. 2.1.4, Продавець зобов'язаний саме на вимогуПокупця надати відповідні паспорти (сертифікати) якості товару з зазначенням назви та якості товару. При цьому, згідно із умовами договору, днем виконання продавцем обов'язку по поставці товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.
Не доведено у встановленому порядку належними доказами також посилання на відсутність повноважень у представників відповідача отримувати товарно-матеріальні цінності. При цьому, суд першої інстанції на підставі ст 95 ЦК України, п. п. 5.1., 5.8. положення профілію підставно констатував наявність у керівників філій відповідних повноважень видавати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. При цьому, як вбачається із матеріалів справи безпосередньо відповідачем ДП "Тернопільський облавтодор" оплачувався товар, отриманий Збаразькою філією згідно платіжного доручення від 03.09.2012р. № 1760 на суму 200 000 грн., у призначення платежу якої міститься посилання на Договір №277/07/12 від 25.07.2012р.
Не впливає на висновки суду також посилання відповідача на формальну невідповідність оформлення накладних вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно із ч. 1 вказаної статті, відповідно оформлені первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Однак, нормами вказаного закону не регулюються відносини щодо доказування і доказів у суді, а відтак таке посилання не спростовує сутність поданих накладних як письмових доказів у справі при тому, що їх доказова сила визначається судом у нарадчій кімнаті в сукупності з іншими доказами.
Посилання відповідача на ненастання строку виконання грошового зобов'язання в силу п. 4.5. договору, згідно із яким підставою для оплати є рахунок, виставлений продавцем, не заслуговує на увагу в світлі змісту п. 4.3. вищевказаного договору, згідно із яким оплата товару здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки Товару. Посилаючись на можливу зміну реквізитів одержувача коштів відповідач не надав доказів про переказ внаслідок цього коштів на помилкові рахунки чи вжиття будь-яких заходів відповідно до звичаїв ділового обороту для забезпечення належної оплати товару протягом відведеного на це 21 дня. Зі змісту договору не вбачається обумовлення сторонами певного способу скерування покупцеві рахунків на оплату, при тому, що відповідачем частина боргу була фактично оплачена, а позивач посилається на скерування рахунків електронною поштою, надав відповідні докази, які були оцінені судом першої інстанції відповідно до ст. 43 ГПК України. Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч 1, 2 ст. 712 ЦК України з договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Із змісту ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із п. 2.2.3. договору покупець взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість поставленого товару, а також витрати на його транспортування (у випадку здійснення доставки товару покупцю). Згідно із п. 4.3. договору оплата товару здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару.
Суд першої інстанції підставно визначив, що відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, оплату за отриманий товар провів частково в сумі 200000 грн., що підтверджується довідкою №530 від 17.06.2013р. Житомирської філії ПАТ "Укрінбанк". Таким чином, станом на час звернення до господарського суду, сума основного боргу складала 618786,35 грн..
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надатипослугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Уразі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Із змісту ст. 625 ЦК України випливає, що інший ніж 3% річних розмір річних повинен бути передбачений умовами договору або закону. Із змісту ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статей 1, 3 якого передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також, в ч. 2 ст. 343 ГК України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Разом з цим, згідно п.п. 5.2. Договору №277/07/12 від 25.07.2012р. сторони передбачили (дослівно): "При здійсненні Сторонами розрахунків на умовах відстрочки платежу, в разі прострочки Покупцем строків розрахунків, зазначених у Додаткових угодах, а також невиконанні умов пункту 2.2.2., 2.2.4. даного Договору, Покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості Товару за кожний день прострочення виконання зобов'язань за весь період прострочення, 30% річних з простроченої суми, а також відшкодовує інфляційні збитки. Отже, із змісту п. 5.2. Договору сторони встановили відповідальність покупця у формі пені та 30 % річних виключно щодо порушення ним строків розрахунків, які встановлені у Додаткових угодах а не основного Договору, а також, за невиконання умов пункту 2.2.2 та п. 2.2.4 Договору. При цьому із змісту п. 2.2.2 Договору Покупець зобов'язаний в момент поставки Товару поставити відмітки в товаро-супровідній документації про прийом Товару та передати Продавцю оригінал належним чином оформленої довіреності по типовій формі М-2. У свою чергу, п. 2.2.4 Договору визначено обов'язок Покупця протягом трьох календарних днів з моменту одержання підписувати та передавати Продавцю підписані зі своєї сторони оригінали документів, переданих Покупцеві для підписання. Отже, наведенні положення п.п. 2.2.2,2.2.4 Договору не пов'язані із визначення моменту та строку розрахунків за поставлений товар, що є предметом позовних вимог та за порушення яких нараховано пеню і 30 % річних позивачем. Вимог про стягнення 3% річних, які, як зазначає позивач в апеляційній скарзі, є загальним положенням, ним не заявлялись.
Враховуючи наведене, не вдаючись до характеру зазначених санкцій, суд першої інстанції підставно виходив з недоведеності підстав для їх нарахування у даному випадку та відмовив у позові в цій частині, чим спростовуються посилання позивача.
Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 19% річних за користування чужими грошима.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Як вбачається із змісту п. 5.3. Договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору Постачальник має право стягнути з Покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару. Правовий характер відсотків за користування чужими коштами та пені як штрафної санкції не є тотожним.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 р. у справі № 921/411/13-г/9 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційні скарги Дочірнього підприємства ,,Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства ,,Державна акціонерна компанія ,,Автомобільні дороги України" та Приватного підприємства ,,Укрпалетсистем"- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 р. у справі 921/411/13-г/9 - без змін.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 30.09.2013 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Малех І.Б.
Суддя Желік М.Б.