79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" вересня 2013 р. Справа № 914/1532/13
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Малех І.Б.
Желік М.Б.
при секретарі Мазепі Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиції і консалтинг", м.Трускавець, Львівська область, № 1а від 22.07.2013 р.
на рішення господарського суду Львівської області від 01.07.2013 р.
у справі № 914/1532/13
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ВІССМАНН", м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиції і Консалтинг", м.Трускавець, Львівська область,
про: стягнення заборгованості у розмірі 469 632,56 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.07.13р. у справі №14/1532/13 (суддя Коссак С.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ВІССМАНН" до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиції і Консалтинг" про стягнення заборгованості у розмірі 469 632,56 грн. задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиції і Консалтинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ВІССМАНН" - 435 737,33 грн. - заборгованості за поставлений товар, 27 144,29 грн. - пені, 5 443,73 грн. - 3% річних, 871,47 грн. інфляційних втрат та 9 383,94 грн. - витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 01.07.13р. у справі №914/1532/13, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиції і Консалтинг" - подав апеляційну скаргу, з підстав неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, у своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на поставку йому товару не у відповідності до специфікації, необхідність якої передбачена договором і яку не заміняє поданий рахунок-фактура. Стверджує про невідповідність оформлення документів про поставку товару вимогам ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні».
На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 01.07.2013 р. скасувати у частині задоволених позовних вимог та відмовити у позові.
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/1532/13 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б..
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.13 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 10.09.13 р.
Ухвалою суду від 10.09.2013 року розгляд справи відкладався на 24.09.2013 року з підстав, викладених у ній.
В судове засідання 24.09.2013 року представник позивача не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання (05-04-56521/13 від 23.09.13 року) про розгляд апеляційної скарги без його участі. Окрім того, представник скаржника зазначив, що заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у поданому ним письмовому запереченні на неї.
Представник скаржника в судове засідання 24.09.2013 року повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
як правильно встановлено судом першої інстанції, 14.06.2012 р. між ТзОВ "ВІССМАНН" (продавець) та ТзОВ "Інвестиції і Консалтинг" (покупець) укладено договір купівлі - продажу №049685, згідно із п.1.1. якого продавець продає, а покупець купує товар діючого ассортименту продавця (товар), в асортименті, кількості, якості та за ціною, що зазначаються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.2.3. договору, покупець здійснює поетапно повну оплату ціни договору: 25% від суми договору - не пізніше 7-ми банківських днів з дати виставленого продавцем рахунку; а залишок в розмірі 75% від суми договору протягом 3-ох місяців з моменту отримання товару. Відповідно до п. 6.3. договору, у випадку не виконання покупцем грошових зобов'язань, щодо оплати за поставлений продавцем товар, згідно п. 2.3.2., покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
На виконання своїх забов'язань за договором, позивач передав відповідачу товар на всю суму в розмірі 580983,11 грн., яка визначена п.2.1. договору. Товар був переданий відповідачу на підставі накладної на відвантаження № 9290043005 від 13.07.2012р., що підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень.
Відповідач свої обов'язки щодо оплати придбаного товару за договором виконав лише частково, сплативши 145245,78 грн.
На виконання вимог п. 8.1. договору щодо обов'язковості претензійного порядку, позивач звернувся до відповідача із претензією №5-юр від 14.02.2013р., в якій вимагав здійснити оплату простроченої заборгованості у терміни передбачені діючим законодавством. Однак, відповідь скаржником надана не була. За неналежне виконання умов договору позивач на підставі п.6.3.договору просить стягнути 27144,29 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 5443,73 грн. та інфляційні втрати в сумі 1307,21 грн.
Посилання скаржника на відсутність специфікації, а відтак неможливість перевірки належного виконання зобов'язання зі сторони позивача є формальним та таким, що не впливає на характеристику відносин сторін. З матеріалів справи вбачається, що належні дані про товар містились у рахунку-фактурі, були погоджені відповідачем, товар був прийнятий без зауважень. Жодних посилань на його невідповідність домовленостям сторін відповідачем не заявлялось позивачем.
Згідно із ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно із ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Однак, факт погодження сторонами характеристик предмету договору підтверджується письмовими доказами, зокрема, рахунком-фактурою, накладними, доказами часткової оплати.
Не впливає на висновки суду, також, посилання відповідача на формальну невідповідність оформлення документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно із ч. 1 вказаної статті, відповідно оформлені первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Однак, нормами вказаного закону не регулюються відносини щодо доказування і доказів у суді, а відтак таке посилання не спростовує сутність поданих накладних як письмових доказів у справі при тому, що їх доказова сила визначається судом у нарадчій кімнаті в сукупності з іншими доказами.
Відповідно до ч 1, 2 ст. 712 ЦК України з договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Із змісту ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надатипослугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Уразі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині суми основного боргу, пені та 3% річних суд першої інстанції підставно керувався зазначеними положеннями. При цьому, здійснивши перерахунок, правильно встановив що стягненню підлягає 871,47 грн. інфляційних втрат і відтак, в частині стягнення 435,74 грн. інфляційних втрат відмовив у позові.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Львівської області від 01.07.2013 р. у справі № 914/1532/13 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиції і консалтинг" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 01.07.2013 р. у справі 914/1532/13 - без змін.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 30.09.2013 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Малех І.Б.
Суддя Желік М.Б.