Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" вересня 2013 р. Справа № 5023/277/11
вх. № 277/11
Колегія суддів господарського суду у складі:
головуючий суддя Міньковський С.В.
суддя Дзюба О.А.
суддя Савченко А.А.
при секретарі судового засідання Лук'янчук О.І.
за участю сторін:
кредитор, ОСОБА_2, кредитор, ОСОБА_3, кредитор, ОСОБА_4, кредитор, ОСОБА_5, кредитор, ОСОБА_6, кредитор, ОСОБА_7, кредитор, ОСОБА_8, кредитор, ОСОБА_9, кредитор, ОСОБА_10, кредитор, ОСОБА_11, кредитор, ОСОБА_12, кредитор, ОСОБА_13., кредитор, ОСОБА_14, кредитор, ОСОБА_15, кредитор, ОСОБА_1, кредитор, ОСОБА_16, кредитор, ОСОБА_17, кредитор, ОСОБА_18; кредитор, ОСОБА_19; кредитор, ОСОБА_20, кредитор, ОСОБА_21; кредитор, ОСОБА_22, кредитор, ОСОБА_23, кредитор, ОСОБА_24; кредитор, ОСОБА_25; кредитор, ОСОБА_26; кредитор, ОСОБА_27, кредитор, ОСОБА_28, кредитор, ОСОБА_29; кредитор, ОСОБА_30, кредитор, ОСОБА_31; кредитор, ОСОБА_32; кредитор, ОСОБА_33, кредитор, ОСОБА_34; кредитор, ОСОБА_35; кредитор, ОСОБА_36, кредитор, ОСОБА_37; кредитор, ОСОБА_38; кредитор, ОСОБА_39; кредитор, ОСОБА_40, кредитор, ОСОБА_41; кредитор, ОСОБА_42; кредитор, ОСОБА_43, кредитор, ОСОБА_44; кредитор, ОСОБА_45; ОСОБА_46, кредитор, ОСОБА_47;
ліквідатор, Максічко Д.О.,
скаржник, ОСОБА_49,
Розглянувши скаргу ОСОБА_49 на дії ліквідатора
по справі за заявою ФО ОСОБА_50, м. Харків, ФО ОСОБА_51, м. Харків; ФО ОСОБА_52, м. Харків, ФО ОСОБА_53
до Кредитна спілка "Слобода-кредит", м. Харків
про визнання банкрутом
Постановою господарського суду Харківської області від 28.09.2011 р. Кредитну спілку "Слобода - Кредит" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 02.02.2012 р. ліквідатором Кредитної спілки "Слобода - Кредит" призначено арбітражного керуючого Максічко Дмитра Олександровича, якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру.
Ухвалою суду від 17.06.13 р. призначено до розгляду в судовому засіданні скаргу гр. ОСОБА_49 на дії ліквідатора, в якій він просить суд відсторонити ліквідатора, скасувати угоди з третейським судом та угоди з адвокатами, визнати недійсними всі рішення комітету кредиторів з березня 2012 р., тощо, всього по одинадцяти пунктам.
05 серпня 2013 р. ОСОБА_49 надав суду уточнення та доповнення до скарги на дії ліквідатора, в яких зазначає, що третейським судом винесено рішення щодо фізичних осіб, які не існують або померли, зокрема: ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66
Ліквідатор надав свої заперечення на скаргу, в яких зазначає, що ОСОБА_49 лише створюються підстави щодо вводу в оману суд, при цьому не підтверджуючи документально свої доводи, викладені в скарзі. Також ліквідатор зазначив, що ОСОБА_49 не виконує рішення суду, не повертає ліквідатору документи кредитної спілки, чим створює перешкоду для наповнення ліквідаційного рахунку банкрута з метою задоволення вимог кредиторів.
Комітет кредиторів надав суду відзив на скаргу ОСОБА_49, в якому заперечує проти вимог ОСОБА_49, просить суд залишити скаргу без задоволення, посилаючись на кримінальні дії з боку ОСОБА_49
Ухвалою суду від 06.08.13 р. відкладено розгляд скарги ОСОБА_49 з метою ознайомлення ліквідатором з уточненнями скаржника, зобов'язавши ОСОБА_49 надати суду документи, які підтверджують викладені в скарзі порушення.
До суду від скаржника надійшла заява, в якій ОСОБА_49 доповів суду, що в його скарзі ним наведена вся доказова база, вказані посилання на конкретні протоколи комітету кредиторів, договори ліквідатора з контраагентами, рішення судів, тощо. Щодо факту неіснування за вказаними адресами боржників по рішенням третейського суду, то цей факт встановлений ним особисто, а надавати додаткові докази за цим фактом вважає передчасним, оскільки ліквідатор не надав суду докази відкриття виконавчого провадження за вказаними особами. Крім того, просить суд зобов'язати ліквідатора надати суду постанови виконавчої служби про відкриття всіх проваджень, в тому числі по 13 вказаних ним в скарзі неіснуючих боржниках, надати суду рішення судів про відмови у видачі виконавчих листів за вказаними ним в скарзі номерами з ЄДРСС, де він є стороною в справі, зобов'язати ліквідатора надати відзив з відповідями на кожен з 11 пунктів скарги, зобов'язати комітет кредиторів надати відзив з відповідями на кожен з 11 пунктів скарги; вказати йому які саме докази, що відсутні в справі, він повинен надати до суду.
Ліквідатор на виконання вимог ухвали суду надав суду ухвали районних судів про видачу виконавчих листів та виконавчі листи щодо ОСОБА_67, ОСОБА_56, ОСОБА_68, ОСОБА_59, ОСОБА_66, ОСОБА_63, ОСОБА_62, адвокатську угоду з адвокатом ОСОБА_69 та копію вироку у відношенні ОСОБА_49 про скоєні ним злочини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника, ліквідатора та комітету кредиторів, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_49 на дії ліквідатора з огляду на наступне.
До суду звернувся кредитор голова правління КС "Слобода-кредит" гр. ОСОБА_49 зі скаргою на дії ліквідатора, в якій він просить суд відсторонити ліквідатора, скасувати угоди з третейським судом (п.3, 6) та угоди з адвокатами (п.4, 5, 7), визнати недійсними всі рішення комітету кредиторів з березня 2012 р. (п. 1-2, 8, 11), тощо, всього по одинадцяти пунктам. Крім того, зазначає, що ліквідатор не виконує вимоги закону про банкрутство, не звітує перед комітетом кредиторів щодо витрат в ліквідаційній процедурі (п. 9), не звільняє його як керівника з посади та не робить відповідний запис у його трудовій книжці (п. 10).
Згідно ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Згідно ст. 18 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
У відповідності до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Скарга гр. ОСОБА_49, як встановила колегія суддів господарського суду, містить лише припущення щодо злочинних дій ліквідатора, комітету кредиторів, адвоката ОСОБА_70 та Третейського суду "Ліга-Паритет" стосовно присвоєння майна кредиторів через змову, завдання збитків кредиторам тощо. Дана заява не містить жодного посилання на норму права та письмових доказів, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку направляє заяву до органів внутрішніх справ чи прокуратури. Оскільки, згідно ст. 90 ГПК України визначено, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.
Натомість, ні скарга гр. ОСОБА_49, ні матеріали справи про банкрутство КС "Слобода-кредит" не містять достатніх підстав для відповідного реагування судом.
На виконання приписів ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) ліквідатором вживають заходи щодо розшуку майна боржника та інших активів банкрута. Також ліквідатором вживаються заходи щодо визнання угод недійсними, які були укладені боржником до визнання його банкрутом та виконання яких завдає збитків боржнику. Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що при зверненні до будь-якого суду, позивач повинен сплатити судовий збір. При зверненні до районного суду з майновим позовом, у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 1% від суми позову.
Як свідчать надані суду ліквідатором додаткові документи в обгрунтування своїх заперечень на скаргу ОСОБА_49, ліквідатором отримано в районних судах ухвали про видачу виконавчого листа та відповідні виконавчі листи у відношенні осіб, які були зазначені скаржником як "неіснуючі". В своїх поясненнях ліквідатор зазначив, що у відношенні інших не надав суду виконавчі листи, оскільки ухвали районних судів про видачу виконавчих листів оскаржуються в апеляційній або касаційній інстанціїї.
Крім того, комітет кредиторів надав колегії суддів інформацію про надходження та витрати грошових коштів з ліквідаційного рахунку банкрута станом на 05.08.13 р., що свідчить про звітування ліквідатором перед комітетом кредиторів та спростовує викладені в скарзі доводи ОСОБА_49 щодо порушень ним ч. 11 ст. 30 Закону про банкрутство. Також на засіданні комітету кредиторів, про що свідчать протоколи комітету кредиторів №№ 23 від 21.02.13 р., 24 від 26.03.13 р., 25 від 23.05.13 р., 26 від 05.06.13 р., 29 від 02.08.13 р. розглядався звіт ліквідатора про вжиті ним заходи, фінансові витрати, обговорювались питання щодо надання послуг адвокатами та їх оплату, а також корегування сум оплати послуг адвокатів.
Тобто комітет кредиторів та ліквідатор постійно співпрацюють та ліквідатор звітує про вчинені заходи. Рішення на засіданні комітету кредиторів приймались членами комітету кредиторів одноголосно, тому посилання ОСОБА_49 на порушення його прав як члена комітету кредиторів в цій частині є необгрунтованими, оскільки кількість голосів скаржника не вплинула б на результати голосування.
Крім того, скаржником не було надано суду доказів його умисного неповідомлення про проведення зборів комітету кредиторів.
Щодо посилань скаржника на витрати ліквідатора з оплати послуг адвокатів, які на думку скаржника є незрозумілими та "баснословними", колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 3-1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено Законом чи угодою з кредиторами.
Отже, враховуючи складність даної справи, велику кількість кредиторів та дебіторів кредитної спілки, ліквідатор фізично не може виконувати одночасно функції ліквідатора в господарському суді та функції представника КС "Слобода-кредит" в інших судах загальної юрисдикції, в тому числі і в кримінальній справі, що потребує спеціальних знань кримінального права та кримінального процесу. З метою організації належного виконання своїх обов'язків ліквідатор у відповідності до приписів чинного законодавства має право залучати відповідних осіб на свій розсуд.
Посилання скаржника на невиконання ліквідатором вимог Закону про банкрутство щодо звільнення керівника боржника з посади не знаходять своїх підтверджень, оскільки згідно ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. Ліквідатор повідомляє працівників банкрута про їх звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.
Отже, дії ліквідатора щодо звільнення працівників банкрута безпосередньо пов'язані із діями посадових осіб банкрута щодо передачі ліквідатору всіх документів. Оскільки лише з відповідних документів ліквідатор дізнається про кількість працівників, про їх заробітну плату та розмір вихідної допомоги при звільненні. Натомість, керівником банкрута вимоги Закону про банкрутство та постанови господарського суду від 28.09.2011 р., яка вступила в законну силу, не виконані, документи ліквідатору не передані. Крім того, трудові книжки на підприємстві відсутні, ліквідатору не передані. Надана скаржником копія сторінки трудової книжки взагалі не містить інформацію щодо власника цієї трудової книжки та не є належним доказом.
Згідно п.2.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України" встановлено: "Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.".
Ухвалою господарського суду від 06.08.13 р. колегія суддів відклала розгляд скарги на дії ліквідатора зобов'язавши скаржника надати суду документи, які підтверджують викладені в скарзі порушення. Проте скаржник надав суду заяву, в якій просить суд вказати йому які саме документи він повинен надати до суду.
Колегія суддів розглянувши в системному зв'язку норми діючого законодавства, зокрема ГПК України та Закон про банкрутство, зазначає, що обов'язок доказування покладається на сторони (ст. 33 ГПК), сторони самі визначають які саме докази їм необхідно надати в обгрунтування своєї позиції, а господарський суд оцінює надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК), а не надає консультації з цього приводу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_49 на дії ліквідатора, оскільки скаржник не надав суду доказів в обгрунтування заявленої скарги, жодним чином не навів суду доказів, які б свідчили про наявність вини ліквідатора у неналежному виконанні своїх обов'язків, що створюють підстави для його усунення, натомість вимоги ОСОБА_49 грунтуються на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства, недоведені суду жодним конкретним доказом, тобто позбавлені правового та фактичного обгрунтування.
Керуючись ст. ст. 5, 24, 22-32 Закону України "Про відновлення платоспро-можності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-1, 32, 33, 34, 43, 86 ГПК України,
1. В задоволенні скарги гр. ОСОБА_49 в порядку ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство відмовити.
2. Ухвалу направити ліквідатору, скаржнику, комітету кредиторів.
Головуючий суддя Міньковський С.В.
суддя Дзюба О.А.
суддя Савченко А.А.