ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12574/13 23.09.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"
про стягнення 469 061,87 грн.
Суддя Цюкало Ю.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Просалова О.Є. за довіреністю;
від відповідача : не з'явився.
В судовому засіданні 23 вересня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
02.07.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява від 01.07.2013 Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про стягнення 469 061,87грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/12574/13, розгляд справи призначено на 15.07.2013.
15.07.2013 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання призначене, на 15.07.2013 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 розгляд справи відкладено на 12.08.2013.
В судове засідання, призначене на 12.08.2013, представник позивача з'явився та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явися. Через канцелярію Господарського суду міста Києва надав документи для долучення їх до матеріалів справи та подав клопотання про витребування доказів.
Клопотання судом задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 розгляд справи відкладено на 21.08.2013.
У зв'язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. у відпустці, з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.08.2013, справу №910/12574/13 було передано для розгляду судді Підченку Ю.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2013, на підставі ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Підченко Ю.О. та призначено розгляд справи на 23.09.2013.
21.08.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення позовних вимог у справі №910/12574/13.
У зв'язку з виходом з відпустки судді Цюкала Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу до свого провадження.
23.09.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення позовних вимог у справі №910/12574/13.
В судове засідання, призначене на 23.09.2013, з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
29.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа" (далі за текстом - ТОВ "Основа", відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі за текстом - ТОВ "УніКредит Лізинг", позивач) укладено Договір фінансового лізингу № 785-LD від 29.08.2008 р. (далі за текстом - договір).
Згідно п. 1.1 договору, ТОВ "УніКредит Лізинг" (Лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку № 1 цього договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.
ТОВ "УніКредит Лізинг" виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 27.11.2008.
Згідно Договору, за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору.
Однак, Лізингоодержувач не своєчасно сплачував Лізингові Платежі, що відповідно є порушенням умов договору та прав позивача.
У зв'язку з таким порушенням відповідачем умов договору, ТОВ "УніКредит Лізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 3981286,26 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 у справі №4/157, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 та Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011 позов задоволено повністю.
Вищевказане судове рішення на сьогоднішній день виконано повністю Відповідачем, однак і після постановлення судового рішення Відповідач не належним чином виконує свої зобов'язання за Договором, що стало підставою для звернення до суду з даною заявою.
Згідно п. 7.7 Договору Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку № 2 до нього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про Лізинговий платіж.
Згідно Графіку Лізингових Платежів, Лізингові Платежі вказані в еквіваленті Долара США.
Згідно визначень, еквівалент означає будь-яку суму в Доларах США, яка підлягає перерахунку в Гривню із застосуванням певного курсу.
Курс Платежу означає офіційний курс обміну валюти Національного Банку України, який діє на Дату Платежу, і застосовується до Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються не сплаченими, згідно з цим Договором.
Згідно Рішення Господарського суду міста Києва по справі №4/157 від 07.07.2011 суд встановив та підтвердив факт наявності заборгованості по сплаті Лізингових платежів строк сплати яких настав за період з 28.02.2010 по 28.02.2011 на суму 3 337 962,17 грн.
Таким чином, борг ТОВ "Основа" перед ТОВ "УніКредит Лізинг", що виник за період з 28.02.2010 - 28.02.2011 на суму 3 337 962,17 грн., встановлений судом.
На виконання судового рішення Відповідачем сплачено (окрім неустойки, 3%, інфляційних втрат) 3 337 962,17 грн., а саме 806 525,84 грн. - 01.02.2012 р., 1 000 000,00 грн. - 27.03.2012, 300 000,00грн. - 28.04.2012, 500 000,00 грн. - 26.06.2012, 731 436,33грн. - 07.09.2012.
Таким чином, станом на сьогоднішній день Рішення Господарського суду міста Києва по справі №4/157 від 07.07.2011 виконано Відповідачем повністю, а відповідно заборгованість за період з 28.02.2010 - 28.02.2011 - відсутня.
При цьому у Відповідача виникла заборгованість по сплаті наступних, після 28.02.2011 Лізингових платежів згідно Графіку (Додаток №2), яка станом на 31.08.2012 склала 4 688 799,86 грн.
Вищевказана сума заборгованості визнана Відповідачем повністю в Додатковій угоді №2 до Договору.
Так, згідно Додаткової угоди №2 від 20.09.2012 до Договору фінансового лізингу №785-ІТ) від 29.08.2008 (далі - Додаткова угода №2) Лізингоодержувач визнає суму боргу перед Лізингодавцем по Договору у сумі 5 172 207,63 грн. в тому числі заборгованість з пені 483 407,84 грн., яка виникла за період з 01.03.2011 по дату підписання цієї Додаткової угоди.
Таким чином, сума боргу у розмірі 4 688 799,86 грн. за період з 01.03.2011 по 31.08.2012 є визнаною Відповідачем сумою боргу.
В свою чергу, згідно п.2 Додаткової угоди №2 Сторони домовились, що погашення боргу, який вказано в п. 1 цієї Додаткової угоди (5 172 207,63 грн.), відбуватиметься відповідно до графіку, який викладено в додатку №1 до цієї Додаткової угоди та є її невід'ємною частиною.
Згідно графіку, який викладено в додатку №1 до Додаткової угоди №2 станом на 30.06.2013 у Відповідача виникло зобов'язання на суму 39 248,56 грн., які заявляються до стягнення.
При цьому згідно п. 3 Додаткової угоди №2 Сторони домовились викласти додаток №2 "Графік Лізингових платежів" до договору в редакції Додатка №2 до додаткової угоди.
Таким чином згідно додатку №2 в редакції Додаткової угоди №2 у Відповідача наявний борг по сплаті Лізингових платежів на суму 396 565,89 грн., який виник за період з 31.03.2013 по 31.05.2013 та сформувався наступним чином: сума основного боргу станом на 01.07.2013 склала 396 565,89 грн. + 39 248,56 грн., а всього 435 814,45 грн.
Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.
Згідно п. 5 Додаткової угоди №2 від 20.09.2012 у випадку порушення строків погашення заборгованості за Договором, що викладені в Додатку №1 до цієї Додаткової угоди та Додатку №2 до Договору більш ніж на 10 календарних днів, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю штраф в сумі 5 000,00 гривень за кожний випадок порушення.
Відповідачем порушено строки оплати платежів згідно Додатку №2 до Договору. Відповідно Позивач скористався своїм правом на застосування до Відповідача штрафних санкцій передбачених п. 5 Додаткової угоди №2.
Штраф у розмірі 5 000,00 грн. за порушення строків сплати Відповідачем Лізингового платежу від 28.02.2013 був сплачений Відповідачем 30.04.2013 внаслідок застосування Позивачем п. 9.4 Договору на підставі якого сума оплати у розмірі 78 257,57 грн. була зарахована в рахунок оплати штрафу (5000,00 грн.) та часткової оплати Лізингового платежу (73 257,57 грн.).
Таким чином, сума штрафу за порушення строків оплати Лізингових платежів склала 15 000,00 грн.
21.08.2013 та 23.09.2013 позивачем до канцелярії Господарського суду міста Києва подавались заяви про збільшення позовних вимог у справі №910/12574/13.
Відповідно до останньої заяви, позивач просить суд стягнути з ТОВ "Основа" 532 428,85 грн., в тому числі: 476 524,75 грн. основного боргу; 25 237,12 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати лізингових платежів; 323,31 грн. інфляційних втрат; 5 343,67 грн. в якості 3% річних; 25 000,00 грн. штрафу.
Заяву про збільшення розміру позовних вимог позивач обґрунтовує тим, що за час розгляду судом справи настав строк сплати відповідачем ще одного лізингового платежу за договором, і відповідач здійснив часткове погашення суми боргу за попередніми лізинговими платежами згідно договору.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.07.2013, 15.07.2013, 21.08.2013 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень. Всупереч вказаних вимог відповідач відзиву до суду не надав та не надіслав.
Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" та Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно,призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. (п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг").
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу предмет лізингу, однак відповідач у строк, встановлений Договором зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, за таких обставин, позов щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами (основного боргу) в розмірі 476 524,75 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за лізинговими платежами позивачем було нарахована пеня в розмірі 25 237,12 грн., 3% річних в розмірі 5 343,67 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів в розмірі 25 237,12 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення за несвоєчасну сплату лізингових платежів з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 5 343,67 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 25 000,00 грн. в зв'язку з порушенням строку погашення заборгованості, суд зазначає наступне.
Згідно п. 5 додаткової угоди №2 у випадку порушення строків погашення заборгованості за договором, що викладені в додатку №1 до цієї додаткової угоди та додатку №2 до договору більш ніж на 10 календарних днів, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в сумі 5 000,00 грн. за кожний випадок порушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 25 000,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
З урахуванням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язаня, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Керуючись нормами чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 323,31 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 35 Господарсько-процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором та наявну заборгованість.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, ідентифікаційний код 13669489, п/р 26009012817535 в "Укрексімбанк", МФО 322313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232, п/р 26502010003043 в ПАТ "УніКредит Банк", МФО 300744) грошові кошти: сума основного боргу - 476 524,75 грн. (чотириста сімдесят шість тисяч п'ятсот двадцять чотири гривні 75 копійок); пеня у сумі - 25 237,12 грн. (двадцять п'ять тисяч двісті тридцять сім гривень 12 копійок); інфляційні втрати у сумі 323,31 грн. (триста двадцять три гривні 31 копійка); 3% річних у сумі 5 343,67 грн. (п'ять тисяч триста сорок три гривні 67 копійок); штраф у сумі 25 000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок) та судовий збір у сумі 10 648,64 грн. (десять тисяч шістсот сорок вісім гривень 64 копійки).
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30.09.2013.
Суддя Ю.В. Цюкало