номер провадження справи 7/55/13
02.09.2013 Справа № 908/2289/13
За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ЗАПОРІЖГАЗ", м. Запоріжжя
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство ЗАПОРІЖБУДМАТЕРІАЛИ", м. Запоріжжя
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет
Представники:
Від позивача: Бурдак О.В., дов. № 01/0016 від 02.01.2013р.
Від відповідача: не з'явився.
Заявлено позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ЗАПОРІЖГАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство ЗАПОРІЖБУДМАТЕРІАЛИ" про стягнення 85683грн. 50 коп. заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 110129 від 22.12.2011р., яка складається з 77426 грн. 53коп. суми основного боргу, 5838грн. 72коп. пені, 2418грн. 25 коп. 3% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що між сторонами був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 110129 від 22.12.2011р. (далі - договір), У відповідності до пункту 1.1.договору, позивач постачає природний газ відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках та на умовах, передбачених договором. Відповідач належним чином не виконав договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 85683грн.50коп., включаючи пеню, та 3% річних, що нараховані позивачем за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Ухвалою суду від 08.07.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/55/13, судове засідання призначено на 24.07.2013р.
Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.
Ухвала суду про порушення провадження по справі, що була направлена на адресу відповідача була повернута поштовим відділення «за зазначеною адресою не проживає» та «за закінченням терміну зберігання».
З метою встановлення місцезнаходження відповідача та витребування від позивача витягу з Єдиного державного реєстру, щодо підприємства відповідача, судове засідання відкладалось до 08.08.2013р.
Представник відповідача в судове засідання, продовжене 08.08.2013р. не з'явився повторно, причини неявки представника суду не відомі.
Представником позивача, в судовому засіданні, на вимогу суду, наданий витяг з ЄДР щодо місцезнаходження відповідача. Згідно витягу, станом на 31.07.2013р. підприємство відповідача зареєстровано за адресою м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 10, тобто адреса відповідача інша, ніж була вказана позивачем в позовній заяві.
З метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду спору, судове засідання відкладалось до 02.09.2013р., ухвала суду про відкладення судового засідання була направлена судом за адресою зазначено в витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 31.07.2013р. На адресу господарського суду поштовим відданням не поверталась.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.
Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представника позивача.
Суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду спору відповідно до ст.75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
Розгляд справи закінчено 02.09.2013р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі в присутності представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «ЗАПОРІЖГАЗ» (надалі - позивач), здійснюючи свою статутну діяльність з постачання природного газу та керуючись Законом України від 08 липня 2010 року № 2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу», 22 грудня 2011 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю«НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕПІДПРИЄМСТВО ЗАПОРІЖБУДМАТЕРІАЛИ» (надалі - відповідач) договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 110129 (надалі - договір). У відповідності до пункту 1.1.договору, позивач постачає природний газ відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках та на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 4.1 договору, розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Відповідно до п. 4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
У 2012 році за договором, позивач поставив відповідачу 59,252 тис.куб.м. газу на суму 235 821,77 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № 639600/01-12/1 від 31.01.2012 року, 639600/04-12/1 від 30.04.2012 року, 639600/05-12/1 від 31.05.2012 року, та відповідними актами приймання-передачі послуг з постачання та транспортування природного газу № 639600/01-12/2 від 31.01.2012 року, №639600/04-12/2 від 30.04.2012 року та №639600/05-12/2 від 31.05.2012 року
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 77426грн. 53 коп.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
На момент розгляду спору по суті, заборгованість відповідача складає 77426грн. 53 коп., пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6.2.2 договору, у разі порушення споживачем вимог строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем пред'явлена до стягнення пеня, яка згідно з розрахунком, складає 5838грн.72коп.
Перевіривши надані суду розрахунки, суд встановив, що сума пені яка підлягає задоволенню складає 5775грн. 26коп. (розрахунок долучена до матеріалів справи). В решті пред'явленої до стягнення суми пені слід відмовити, як пред'явленій необґрунтовано.
Відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Отже, позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачем нарахована сума 3% річних у розмірі 2418 грн.25 коп.
Перевіривши надані суду розрахунки, суд встановив, що сума 3% річних пред'явлена підлягає частковому задоволенню2408грн. 36коп. В решті пред'явленої до стягнення суми 3% річних слід відмовити, як пред'явленій необґрунтовано.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ЗАПОРІЖГАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство ЗАПОРІЖБУДМАТЕРІАЛИ" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Запоріжбудматеріали», 69014, м. Запоріжжя, вул.Миколи Краснова, буд. 10 (ЄДРПОУ 31269993) на користь Публічного акціонерного товар сива по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7 (ЄДРПОУ 03345716) 77426 (сімдесят сім тисяч чотириста двадцять шість) грн. 53коп. основного боргу, 5775 (п'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 26 коп. пені, 2408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 36 коп. 3% річних, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснено ст. 87 ГПК України.
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет