26.09.2013 р. Справа № 914/3201/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп», смт. Десна,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Технології ремонту транспортної інфраструктури», м. Львів,
про стягнення 34914,34 грн.
За участю представників:
від позивача - не з"явився,
від відповідача - не з»явився,
Суть спору: Державне підприємство «Остерський військовий лісгосп», смт. Десна, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури». м. Львів, 32994,34 грн. заборгованості, 1600 грн. пені та 320 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем вимог Договору поставки № 118 від 19.11.10 р., а також порушенням відповідачем вимог ст.ст. 173, 174, 180, 193, 224 ГК України, ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, ЦК України,
Представник позивача у судовому засіданні, призначеному на 03.09.2013 р., позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач вимог ухвал суду від 20.08.2013 р. та 03.09.2013 р. не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Вказане підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень 23.08.2013 р. та 09.09.2013 р. відповідачу.
Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 26.09.2013 р.
Дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 611, 625, 629, ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов"язання не допускається. Договір є обов"язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Між сторонами у справі 19 листопада 2010 р. укладено Договір поставки № 19/11-10/ШП-О/118. Як пояснено представником позивача у судовому засіданні 03.09.2013 р., на вказаний договір позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог у позовній заяві, однак номер договору ним у позовній заяві зазначено не повністю. Вказані доводи позивача відповідачем не спростовано. На підставі цього договору та специфікації до нього по довіреностях № 95 від 8 грудня 2010 р. та № 101 від 10 грудня 2010 р., товарно-транспортних накладних № 2314 від 08.12.2010 р., № 2319 від 09.12.2010 р., № 2322 від 10.12.2010 р., № 2326 від 13.12.2010 р., № 2346 від 16.12.2010 р., № 2361 А від 21.12.2010 р. позивач поставив відповідачу шпали дерев»яні не просочені 2 типу та шпали не просочені 1 типу загальною вартістю 152393,97 грн., сюди включено згідно з умовами договору (специфікації) вартість залізничного тарифу за кожен вагон. Суд виходить з того, що по товарно-транспортній накладній № 2361А від 21.12.2010 р. позивачем поставлено відповідачу продукції на суму 23199,28 грн., а не 25601,32 грн. Оскільки про прийняття продукції саме такої вартості зробив відмітку у накладній відповідач. Відмітки позивача щодо наявності у нього зауважень з приводу неприйняття відповідачем 22 шпал 21.12.2010 р. на накладній № 2361А відсутні. Згідно з наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 1847, № 1944, № 1987, № 2027, № 2174, № 2226, № 2241, № 7, № 16, № 39, № 53, № 66, № 100, № 153, № 194, № 1664, № 1672, № 1760, № 1769, № 24680, № 24686, № 24700, № 24712, № 24717 відповідач сплатив за отриману продукцію 119400 грн. Докази сплати відповідачем позивачу решти 32993,97 грн. вартості отриманої продукції у матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимоги ухвал суду від 20.08.2013 р. та 03.09.2013 р. не подані. Сторони у п. 6.1. договору погодили, що відповідач проводить авансову оплату в розмірі 50 % кожної партії продукції та решти 50% за поставлену продукцію проводиться відповідачем в термін до двох банківських днів від дати надходження продукції на адресу кінцевого вантажоодержувача. Достатнім та обов»язковим підтвердженням надходження партії продукції на адресу кінцевого вантажоодержувача є підписаний останнім Акт прийому-передачі продукції із зазначенням вартості прийнятої продукції. У вище перелічених товарно-транспортних накладних кінцевим вантажоодержувачем визначено відповідача та зазначено вартість прийнятої ним продукції. Відтак, суд дійшов висновку, що товарно-транспортні накладні містять усі передбачені договором відомості, необхідні для Акта прийому-передачі продукції, та за своєю правовою природою є належними, допустимими і достатніми доказами надходження партії продукції на адресу відповідача, не дивлячись на їхню назву. У матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимоги ухвал суду не подані докази, які б спростовували позовні вимоги в частині основного боргу або свідчили про його добровільне погашення. За наведених обставин, 32993,97 грн. заборгованості за отриману продукцію підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 320 грн. трьох процентів річних за 120 днів прострочення виконання грошового зобов»язання зі сплати 32993,97 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню. Три проценти річних із вказаної суми становлять 324,53 грн., однак суд не вправі виходити за межі позовних вимог.
Позовні вимоги в частині стягнення 1600 грн. пені за період прострочення оплати продукції з 06.09.2012 р. по 01.01.2013 р. задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, до яких відноситься у тому числі й пеня, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, нарахування пені за прострочення виконання відповідачем зобов»язання з оплати продукції, отриманої у грудні 2010 р. за вище переліченими товарно-транспортними накладними, припинилось у червні 2011 р. Позивачем не заявлено позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання ним грошового зобов»язання з грудня 2010 р. по червень 2013 р. У даному випадку, з огляду на умови договору, пеня не підлягає нарахуванню після червня 2011 р.
Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116, 121 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (81340, Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Заводська, будинок 35, ідентифікаційний код 35621140) на користь Державного підприємства «Остерський військовий лісгосп» (17024, смт. Десна, вул. Гнедаша, 2, Козелецький район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 14304732) 32993,97 грн. заборгованості, 320 грн. трьох процентів річних та 1641,64 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
4. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 30.09.2013 р.
Суддя Бортник О.Ю.