ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/17397/13 30.09.13
За позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України
в Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські
нафтопродукти»»
про стягнення 142 560 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Лабутіна О.В. - по дов. №13/1-1/929 від 03.07.2013р.
Красновид Н.Л. - по дов. №13/1-1/9314 від 03.07.2013р.
від відповідача: не з'явився
Обставини справи :
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти» 142 560,00 грн., із яких: 95 040 грн. заборгованість по договору №634/13 від 04.04.2013р. та 47 520 грн. штраф за невиконання зобов'язання.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір №634/13 від 04.04.2013р. на охорону об»єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, однак відповідач в порушення умов даних договорів не оплатив ці послуги в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалою від 11.09.2013 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.09.2013 року.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу суду про порушення провадження у справі представник відповідача отримав 20.09.2013р.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
У пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Відповідно до витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" представник відповідача ухвалу суду отримав 19.07.2013р.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
04.04.2013 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти» (надалі відповідач) було укладено Договір №634/13 на охорону об'єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України.
Відповідно до п. п. 1.1 договору відповідач передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), що перераховані в дислокації (додаток №1 до договору) об'єкта, що охороняється під охорону постів фізичної охорони, а позивач зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності та цілісності майна відповідача на об'єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого п відповідачем доступу сторонніх осіб до майна на об'єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення відповідачем всіх належних йому повноважень щодо майна.
Згідно з п. 1 ст. 901 ЦКУ, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Ціна послуг охорони за цим договором є договірною і зазначається сторонами у розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№2,3 до договору).
Вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації та розрахунку (додатки №№1, 2 до договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості.
Оплата цих послуг здійснюється відповідачем на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у розмірі визначеному в п. 3.2 договору.
Перший платіж по договору у сумі вартості послуг охорони за перший місяць охорони об'єкта здійснюється відповідачем впродовж 2-х банківських днів після підписання сторонами договору. Усі наступні платежі оп договору здійснюються відповідачем не пізніше 05 числа кожного місяця за цей місяць (п. 3.5 договору).
Відповідно до положень п. 1 ст. 903 ЦКУ якщо договором передбачено надання послуг а плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору №634/13 від 04.04.2013р. на охорону об»єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України, за надані послуги повністю не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 95 040,00 грн. (за червень, липень 2013 року).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 95 040,00 грн. заборгованості по договору№634/143 від 04.04.20213р. правомірна та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 47 520,00 штрафу.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 8.2 договору сторони передбачили штраф в розмірі 50% від суми невиконаного вчасно зобов'язання, якщо порушення терміну оплати будуть систематичні ( два і більше рази).
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за надані послуги охорони відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, штраф відповідно до п. 8.2. договору, розмір якого, за обґрунтованим розрахунком позивача, становить 47 520,00 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати понесені позивачем по справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти» (03127, м. Київ, вул.. Димитрова, 5-б, код ЄДРПОУ 37509076) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (01033, м. Київ, вул.. Гайдара, 8, код ЄДРПОУ 08596914) 95 040 грн. 00 коп. основного боргу, 47 520 грн. 00 коп. штраф, 2 851 грн. 20 коп. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Повне рішення складено 03.10.2013р.
Суддя Трофименко Т.Ю.