02.10.13р. Справа № 904/6989/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Рома", м. Первомайський, Харківська область
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібзавод №9", м.Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості
Суддя Мартинюк С.В.
Представники:
від позивача: Шапка І.Б., дов. № 1566 від 23.09.2013 року, представник;
від відповідача: Шелудько І.І., дов. № 155 від 27.02.2013 року, представник;
Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма „Рома" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібзавод №9" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 36 677 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару № 78/12-М від 01.03.2012 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
02.10.2013 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 35 177 грн.
Відповідач не заперечував щодо наявності заборгованості та надав докази часткової оплати в розмірі 1500 грн.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
01.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничою фірмою „Рома" (постачальник) та приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібзавод №9" (покупець) було укладено договір поставки борошна № 78/12-М (далі-договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк борошно в асортименті, у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах передбачених даним договором.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір вступає у силу з дати підписання його обома Сторонами та діє до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Відповідно до пункту 5.5. оплата за товар проводиться покупцем протягом 21 календарного дня після одержання товару.
На виконання умов договору, позивач поставив партію товару відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № Р-000000355 від 05.04.2012 року на суму 67 850 грн., товаро-транспортною накладною № Р-00000018 від 05.04.2012року, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.15-16).
На оплату заборгованості позивачем виставлено рахунок - фактуру №Р-00000032 від 05.04.2012 року (а.с.17).
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 479 від 13.03.2013 року, в якій позивач просить перерахувати на їх розрахунковий рахунок суму боргу або у 3-денний строк, з дня отримання претензії, дати мотивовану відповідь (а.с.20).
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств підтверджується заборгованісті відповідача перед позивачем (а.с.18).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не сплатив, що є причиною виникнення спору.
Господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).
Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Загальна сума заборгованості становить 35 177 грн., яка підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібзавод № 9" (49035, м. Дніпропетровськ, вул. Чеботарьова, 28; код ЄДРПОУ 00378000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми „Рома" (64107, Харківська область, м. Первомайський, вул. Шевченка, буд. 24, код ЄДРПОУ 23325414) заборгованості в розмірі 35 177 грн. (тридцять п'ять тисяч сто сімдесят сім тисяч) та судовий збір в розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складно 03.10.2013 року.
Суддя С.В. Мартинюк