83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
02.10.2013 Справа № 905/6031/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 7891 грн. 80 коп., -
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився.;
від відповідача - не з'явився.
від третьої особи - не з'явився.;
Позивач, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав», третя особа ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 7891 грн. 80 коп.
В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 22, 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування».
Представники позивача, відповідача та третя особа у судове засідання не прибули, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заявою від 20.09.2013р. позивач просив розглянути справу без участі його представника за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що ухвали суду направлені сторонам за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що позивач, відповідач, третя особа були повідомлені про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористались, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.
Судом встановлено, що 08.08.2012 року між АТ «Страхова компанія АХА Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №95229Га/12д/мак (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Honda Accord», державний номер НОМЕР_1 (надалі -застрахований автомобіль). Строк дії Договору з 09.08.2012р. до 08.08.2013 року (а.с.19-20).
30.08.2012 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Трактор Амкодор» державний номер НОМЕР_2 та автомобіля «Honda Accord», державний номер НОМЕР_1, , внаслідок якого власнику автомобіля «Honda Accord», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 завдана матеріальна шкода.
Постановою Калінінського районного суду м.Донецька від 27 вересня 2012 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_1, який працює водієм ТОВ ТПК «Укрсплав», пункту 10.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
31.08.2012 року ОСОБА_2 звернулась до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування страхувальнику (а.с. 18).
ПрАТ «Страхова компанія «АХА страхування», на підставі Договору страхування №95229Га/12д/мак, страхового акту № 1.002.12.01432/VESKO22960 від 12.09.2012., розрахунку страхового відшкодування від 12.09.2012р., виплатило власнику транспортного засобу страхове відшкодування у сумі 7891,80 грн. Доказ сплати підтверджується платіжним дорученням № 43947 від 14.09.2012 року (а.с.40).
Оскільки до ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» після виплати страхового відшкодування перейшло право зворотної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав», якому належить автомобіль «Трактор Амкодор» державний номер НОМЕР_2, позивач звернувся із зазначеним позовом до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).
Згідно частини першої статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.
Згідно частини другої статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 30.08.2012 року, сталася саме з вини ОСОБА_1, який керуючи автомобілем «Трактор Амкодор», державний номерний знак НОМЕР_2, в наслідок порушень Правил дорожнього руху скоїв зіткнення з автомобілем «Honda Accord», державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_1, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.
Господарський судом встановлено, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (30.08.2012р.) відповідач знаходився в трудових правовідносинах з ОСОБА_1, що не спростовано відповідачем. Факт трудових відносин з ОСОБА_1 підтверджується довідкою ДАІ про ДТП (а.с.27-28), протоколом про адміністративне порушення від 30.08.2012р. (а.с.55), письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.56).
Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України та пунктом четвертим Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями), під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що відповідальність юридичної особи настає у випадку, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходилась з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійними, сезонними, тимчасовими за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобілем «Трактор Амкодор», державний номерний знак НОМЕР_2, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою (як роботодавець) за завдані ОСОБА_1 збитки, під час виконання ним своїх трудових обов'язків, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 7891 грн. 80 коп.
24 квітня 2013 року позивач направив до відповідача першу регресну вимогу про сплату 7891 грн. 80 коп. та 02 серпня 2013 року - другу регресну вимогу, відповіді на які відповідач не надав.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав» підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 7891 грн. 80 коп. - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав» (83009, м.Донецьк, вул.. Новоросійська, 9, код ЄДРПОУ 33393752) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» (04070, м. Київ, вул. Братська, б.14, код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 7891 (сім тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн. 80 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав» (83009, м.Донецьк, вул.. Новоросійська, 9, код ЄДРПОУ 33393752) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» (04070, м. Київ, вул. Братська, б.14, код ЄДРПОУ 20474912) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 720 грн. 50 коп.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 2 жовтня 2013 року.
Повний текст рішення складено та підписано 3 жовтня 2013 року.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.В. Зекунов