Головуючий суду 1 інстанції - Карпенко С.Ф.
Доповідач - Фарятьєв С.О.
Справа № 2-23/12
Провадження № 22ц/782/2721/13
2 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Фарятьєва С.О.
суддів - Украінцевої Л.Д., Назарової М.В.
при секретарі - Вербицькому І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ПАТ „Дельта Банк" на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 29 травня 2013 року за позовом ПАТ „Місто Банк" до ПАТ „Дельта Банк" і ОСОБА_2 про звільнення іпотечного майна з-під арешту,-
В вересні 2010 року позивач - ПАТ „Місто Банк" звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 23.03.2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за №23032007 на суму 33600 дол. США на споживчі потреби. З метою забезпечення виконання цього договору нею було передано в іпотеку банку, згідно договору іпотеки №475 від цієї ж дати, посвідченого приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу ОСОБА_3, нежитлове приміщення, розташоване у АДРЕСА_1 (приміщення лікарського кабінету з аптечним кіоском).
На час посвідчення правочину, відповідно до даних Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про існування будь-яких обтяжень та заборон по предмету іпотеки по договору іпотеки №475 були відсутні.
В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов зазначеного кредитного договору, банк, 26 січня 2010 року, звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки. 16.03.2010 року судом було прийнято рішення на його користь та видано виконавчий лист за №2-910 про стягнення з відповідачки боргу в розмірі 230.882,99 грн. та звернено стягнення на предмет іпотеки, тобто вищевказане нежитлове приміщення.
За його (позивача) заявою, відділом ДВС Алчевського МУЮ, на підставі виконавчого листа №2-910, було відкрито виконавче провадження. Однак в подальшому ним (позивачем) було з'ясовано, що 3 березня 2008 року приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було накладено заборону відчуження на майно передане відповідачкою йому в іпотеку у вигляді того ж нежитлового приміщення за АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Укрпромбанк».
Тому у зв'язку з існуванням обтяження та заборони відчуження на вищезазначене майно, з боку, ТОВ «Укрпромбанк», передати предмет іпотеки на реалізацію стало неможливим.
Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що він має вищий пріоритет на задоволення своїх кредиторських вимог, у порівнянні з ТОВ «Укрпромбанк», оскільки це право виникло у нього раніше, а саме тому що реєстрація обтяження предмета іпотеки проведена у Державному реєстрі іпотек 23.03.2007 року, позивач просив суд звільнити з-під арешту нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (приміщення лікарського кабінету з аптечним кіоском), який було накладено 3 квітня 2008 року (запис №6944735) приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та стягнути з відповідачки судові витрати.
В процесі судового розгляду даної справи було здійснено заміну відповідача ТОВ «Укрпромбанк» на належного відповідача ПАТ «Дельта Банк», оскільки 12.03.2011 року між цими банківськими установами був укладений договір про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», в рахунок погашення заборгованості, відповідно до чого ТОВ «Укрпромбанк» відступив, а ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитним договорам.
Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 29 травня 2013 року позовні вимоги ПАТ „Місто Банк" було задоволено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ПАТ „Місто Банк" у задоволенні позову у повному обсязі, в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, які мають значення для справи і неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують викладені фактичні обставини справи.
В силу ч.ч.5, 6 ст.74 ЦПК України судова повістка надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Особи, як беруть участь у справі, можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про її розгляд в апеляційному суді 2 жовтня 2013 року відповідачці ОСОБА_2 було направлено заздалегідь телеграмою за адресою, яку вона сама зазначала в своїх клопотаннях до суду (а.с.84, 96). Повідомлень на адресу суду про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження по справі, як це передбачено ст.77 ЦПК України, вона суду не надавала.
Таким чином з вищевикладеного можна зробити висновок, що вказана відповідачка про виклик до суду не з'явилась без поважних причин, про причини своєї неявки суд не повідомила, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за її відсутністю.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що підстав для задоволення цієї скарги немає.
У відповідності із вимогами ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, вимогами ст.ст.213,214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.
З матеріалів справи вбачається, що вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано було і всі докази надані сторонами були досліджені і оцінені в їх сукупності відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.
Положеннями ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням за рахунок іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ч.3 ст.33 вищевказаного Закону України звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Судом встановлено, що з витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, копія якого знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що заборона на спірне нерухоме майно, тобто приміщення АДРЕСА_1 вперше зареєстрована була 23 березня 2007 року за №4689486 реєстратором в особі приватного нотаріуса ОСОБА_3, на підставі обтяження: іпотечний договір від 23.03.2007 року, посвідчений тим же нотаріусом, власник - ОСОБА_2, тобто відповідачка по справі, в той час як заборона на те ж саме нерухоме майно, зареєстрована приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу ОСОБА_4, була здійснена пізніше, а саме 3 квітня 2008 року. Крім того, з витягу з Державного реєстру іпотек вбачається також, що запис про іпотеку (договір іпотеки зареєстрований за №3298381 17.10.2006 року) вилучено на підставі повідомлення банка (первісного відповідача) №643 від 12.10.2006 року.
Відповідно до вимог ч.7 ст.3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотеко- держателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, відносно зареєстрованих у встановленому порядку прав чи вимог інших осіб, на передане в іпотеку нерухоме майно, виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх реєстрації.
Задовольняючи позовні вимоги позивача суд 1-ої інстанції виходив з того, що накладенням арешту на майно відповідачки ОСОБА_2, передане йому в іпотеку, на підставі договору іпотеки, порушуються вимоги ст.ст.3, 7, 12, 33 Закону України «Про іпотеку», що перешкоджає його пріоритетному праву на звернення стягнення на іпотечне майно з метою задоволення своїх кредиторських вимог.
Крім того, як було встановлено судом, раніше ПАТ «Дельта Банк» звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 та ПАТ «Місто Банк» про визнання договору іпотеки №457 від 23.03.2007 року, укладеного між ними (відповідачами), недійсним і рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 29 жовтня 2012 року, залишеним ухвалою апеляційного суду Луганської області від 9 квітня 2013 року без змін, у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» було відмовлено за необгрунтованістю.
За наведених обставин та з урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процессуального права.
У відповідності із ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З огляду на вищенаведене доводи апеляційної скарги висновків суду 1-ої інстанції не спростовують та не є підставою для скасуванні рішення суду. При цьому апеляційним судом враховується те, що згідно ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду тільки тоді, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого по даній справі не сталося.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ПАТ „Дельта Банк" відхилити, а рішення Алчевського міського суду Луганської області від 29 травня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.
Головуючий:
Судді: