Справа № 186/1318/13-ц
"02" жовтня 2013 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Кривошеї С. С.
при секретарі Труняковій А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 заявив позов до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в наслідок його роботи на підприємствах вугільної промисловості він втратив здоров'я.
Висновком МСЕК від 04 червня 2004 року йому було встановлено 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.
Позивач посилається на те, що втративши професійну працездатність він втратив можливість реалізувати свої можливості, вимушений постійно лікуватися, відчуває фізичний біль та душевні страждання.
Завдану йому моральну шкоду оцінює в 50000 гривень, які й прохає суд стягнути на його користь з відповідача.
У судове засідання позивач не з'явився, прохав суд розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» в судове засідання не з'явився, прохав суд розглянути справу за його відсутності з урахуванням наданих заперечень, відповідно до яких він позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що на момент виникнення спірних правовідносин вони були врегульовані ЦК Української РСР 1963 року, Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року №472 (п.11) та Законом України «Про охорону праці» (ст.12), які передбачали відшкодування власником моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я працівника.
Відповідно до ст.71 ЦК Української РСР 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно зі ст.80 ЦК Української РСР (1963 року) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Оскільки право на звернення до суду з позовом у позивача виникло з моменту встановлення втрати працездатності, строк позовної давності сплив. Застосування при таких обставинах нормативних актів, які діють в теперішній час є порушеннями вимог ст.58 Конституції України, ст.214,215 ЦПК України. Також в матеріалах справи немає висновку експертної комісії про встановлення спричинення моральної шкоди, що є порушенням ст.59 ЦПК України. Прохає відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно матеріалів справи позивач тривалий час працював на підприємстві вугільної промисловості, правонаступником якого є відповідач. При виконанні професійних обов'язків ОСОБА_1 захворів на професійні захворювання: хронічний бронхіт, пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст., ДН 1 ст. на підтвердження чого було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання від 24 березня 1997 року.
27 травня 1997 року за висновком МСЕК позивачу вперше було встановлено 30% стійкої втрати професійної працездатності.
При повторному огляді на МСЕК 04 листопада 2004 року ОСОБА_1 повторно було встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності безстроково.
На час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця передбачалася п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі-Правила) в розмірі, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат на час первинного висновку МСЕК.
Відповідно до положень ст. 233 КЗпП України в редакції на час встановлення стійкої втрати працездатності працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з цим за положеннями ст. 83 ЦК УРСР, яка діяла на той час, позовна давність не розповсюджується на вимоги щодо порушення особистих немайнових прав, крім випадків передбачених законом.
Крім того, за положеннями п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України ( 2004 року) позовна давність також не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Таким чином, строки позовної давності не можуть застосовуватись до вимог про відшкодування моральної шкоди спричиненої пошкодженням здоров'я, як вимог щодо порушення особистих немайнових прав.
Згідно вимог п. 11 Правил розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Розмір мінімальної заробітної плати на момент встановлення стійкої втрати професійної працездатності - первинного висновку МСЕК (27.05.1997 року) становив 1500000 крб., відповідно до Постанови Верховної Ради України №49\96-ВР «Про порядок введення в дію статей 10,33,34 Закону України «Про оплату праці» та встановлення мінімального розміру пенсії за віком » від 20.02.1996 року.
Українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000 карбованців на 1 гривню (ст.3 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 року).
Тобто максимальний розмір відшкодування моральної шкоди, передбачений законодавством становив 3000 гривень відповідно до розрахунку 15 грн. х 200.
Доводи відповідача про те, що відсутні докази про спричинення моральної шкоди позивачу є безпідставними.
Відповідно до вимог ч.1 ст.6, ст.13 Закону України «Про охорону праці» обов'язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця.
Не може бути підставою для відмови у задоволенні позову відсутність висновку МСЕК про встановлення факту спричинення моральної шкоди позивачу, оскільки відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України суд може самостійно визначати наявність чи відсутність факту спричинення моральної шкоди, а також визначати розмір відшкодування.
При таких обставинах суд вважає за можливе стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому професійним захворюванням 2500 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: С. С. Кривошея