справа № 179/1322/13-ц
провадження № 2/179/498/13
30 вересня 2013 р. Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Солодовій І.М.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши|розгледівши| у відкритому|відчиненому| судовому засіданні в залі суду смт|. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
|в,біля|ВВ провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що у 2005 році до нього звернулася відповідач з проханням надати у борг грошові кошти. Між ними була домовленість про те, що позивач надає позику в розмірі 12 150 грн., а відповідач у свою чергу передає позивачеві державний акт на землю серії ІІ-ДП № 062594 від 26.02.2001 року на власну земельну ділянку, для підтвердження того, що йому будуть повернуті кошти. За цією домовленістю відповідач повинна була віддати кошти до 31.12.2012 року, натомість звернулася до суду з вимогою про повернення їй земельної ділянки.
Позивач зазначає, що земельною ділянкою відповідача не мав наміру користуватися і не користувався. Таким чином, позивач вважає, що відповідач повинна повернути йому кошти, які він їй позичив у розмірі 12 150 грн. та судові витрати.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Крім того позивач вказав, про те, що розписку про продаж йому паю, а саме земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту серії ІІ-ДП № 062594 від 26.02.2001 року вартістю 1 500 доларів США вважає такою, яка свідчить про боргові зобов'язання перед ним відповідача та дає йому підстави вважати, що між ними виникли зобов'язання у вигляді договору позики
Відповідач заперечила проти позову, посилалася на те, що між позивачем та відповідачами не можуть існувати правовідносини зазначені в позовній заяві, оскільки відсутні докази, що свідчать про наявність відносин щодо договору позики між нею та позивачем оформлених належним чином, які б давали підстави для стягнення боргу. Також відповідач зазначила, що позивач мав намір придбати у неї земельну ділянку. Оскільки на законних підставах продаж землі не дозволено, вона шляхом написання розписки віддала у користування позивачеві земельну ділянку та передала його дружині ОСОБА_4 - Державний акт, про що були написані відповідні розписки. За час використання земельної ділянки на протязі 7 років, позивач не розраховувався повністю за користування її земельною ділянкою, у зв'язку із чим вона звернулася до суду із вимогою про повернення земельної ділянки та Державного акту. Вказані позовні вимоги були задоволенні рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2013 року. Відповідач в судовому засіданні посилалася на те, що у борг не брала, боргових розписок, які б свідчили про наявність позики вона надавала, тому прохала відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що разом зі своїм чоловіком приїздила додому до відповідача, де остання власноручно написала розписку про продаж земельної ділянки та передала їй особисто Державний акт, у зв'язку із чим, ОСОБА_4 написала розписку про те, що вона особисто отримала зазначений документ у ОСОБА_3 Крім того ОСОБА_4 зазначила, що в цей день її чоловік (позивач) дав відповідачеві у борг кошти.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд вважає|лічить|, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних|таких| підстав.
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до розписки укладеної 31 жовтня 2005 року, ОСОБА_3 продає земельний пай НОМЕР_1, державний акт № ІІ-ДП 062594 ОСОБА_1 за 1 500 доларів США. Зобов'язується надати інші документи для оформлення продажу, коли наступить даний момент. Зобов'язується претензій до земельного паю не висувати (а. с. 39).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з умов розписки, вказаний договір не може вважатися договором позики, між сторонами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки за цим правочином - відповідач передає земельну ділянку у власність позивачеві, а позивач приймає земельну ділянку та сплачує за неї кошти, що відповідає умовам ст. 655 ЦК України. Розписка укладена між позивачем та відповідачем не містить умов, які ставляться до договору позики, а саме передання однією стороною у власність другій стороні грошових коштів та зобов'язання відповідача повернути кошти в тому ж розмірі.
Відповідно до п. 15 Прикінцевих положень Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2013 року зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 земельну ділянку 5,140 га, відповідно до Державного акту серії ІІ-ДП № 062594, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 40-42), вказане рішення, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2013 залишено без змін та набрало законної сили (а. с. 43-44).
Вказані обставини вказують на те, що позивач неправомірно користувався земельною ділянкою відповідача, яка відповідно до розписки переходила у власність позивача після передачі грошей.
У відповідності до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Посилання позивача, що 31 жовтня 2005 року між сторонами укладено договір позики та в якості забезпечення виконання зобов'язання, відповідач передає Державний акт на право власності на землю суперечить вимогам Закону, оскільки ч. 2 ст. 576 ЦК України встановлено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Проте у відповідності до статті 126 Земельного кодексу України (у редакції до 01 січня 2013 року) Державний акт є документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку, тому не може бути об'єктом застави, у розумінні ст. 567 ЦК України.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Оскільки позивачем заявлено вимоги щодо стягнення боргу за договором позики, суд розглядає заяву в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, у відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України.
Як зазначив позивач, що він виконав усі умови договору позики, надавши грошові кошти відповідачеві та має право на стягнення коштів. Однак відповідно до вимог Закону та змісту договору вбачається, що його укладено з метою продажу земельної ділянки. Оскільки зміст договору суперечить вимогам Закону, його не можна вважати договором позики, вимоги щодо дійсності чи недійсності зазначеного правочину позивачем не заявлено.
Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правових відносин.
У зв'язку із тим, що відсутні підстави для стягнення боргу за договором позики, суд вважає, що необхідно відмовити у задоволенні вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 546, 572, 655, 1046 ЦК України, ст.ст. 3, 5-8, 10, 58-62, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т.А.Ковальчук