662/993/13-ц
27 вересня 2013 року с.м.т. Новотроїцьке
Новотроїцький районний суд Херсонської області в складі:
Головуючого судді - Бугрименка В.В.
при секретарі - Голумбієвській С.Ф.
позивачка - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника позивача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про визнання правочину недійсним
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи його тим, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. В червні місяці 2010 року його було обвинувачено у вчиненні злочину. З метою недопущення накладення арешту на вказану квартиру у зв'язку із забезпеченням можливого цивільного позову у кримінальній справі, за порадою юриста, вирішив продати її своєму батьку - відповідачу по справі, розуміючи, що фактичного переходу права власності до останнього за таким договором не відбудеться, оскільки між ними була домовленість, що зазначений договір укладався без наміру створення реальних правових наслідків, що квартира буде залишатися у його власності і що відповідач ніколи не буде претендувати на вказане житло. З цією метою надав довіреність на вчинення юридичних дій з приводу продажу квартири своєму брату - ОСОБА_5. 25 лютого 2011 року було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, при цьому ні грошові кошти не майно сторонами не передавалося. В квітні 2013 року відповідач відмовився повертати квартиру. Вважає, що укладений між ним та відповідачем договір щодо квартир - фіктивним, оскільки наміру створення правових наслідків які обумовлювались цим правочином між сторонами не було. На підставі ст. 655, 215, 203, 234 ЦК України просить визнати недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 25 лютого 2011 року між ним та відповідачем та анулювати державну реєстрацію переходу права власності на квартиру до відповідача.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю - адвокат ОСОБА_3 позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Допитаний в якості свідка позивач дав показання, що наміру продавати квартиру не мав, договір уклав з батьком "про людське око" з метою захисту майна від можливих вимог третіх осіб, будь яких грошей від нього не отримував. Після погіршення відносин з відповідачем останній відмовляється повертати йому квартиру.
Відповідач позов не визнав, давши пояснення, що оспорюваний договір є дійсним, оскільки при укладенні його намір відповідав змісту правочину. Просив в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача за довіреністю - ОСОБА_4 висловила аналогічне прохання.
Свідок ОСОБА_6 дала показання, що проживала з позивачем у спірній квартирі, в тому числі і після її продажу відповідачу. Після того, як позивач поїхав на заробітки, відповідач вигнав її з квартири та змінив замки.
Свідок ОСОБА_7 дав показання, що про обставини укладення договору купівлі-продажу зазначеної квартири йому нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дала показання, що на даний час проживає з відповідачем, від останнього знає, що син віддав йому квартиру за борги пов'язанні з кримінальним переслідуванням.
Свідок ОСОБА_9 показала, що раніше проживала з відповідачем, позивач являється її сином, після того як останнього було притягнуто до кримінальної відповідальності на сімейній раді вирішили переписати квартиру на відповідача - батька позивача, за яким документами відбувалась передача квартири нічого не знає.
Свідок ОСОБА_5 дав показання, що на підставі довіреності "переписав" спірну квартиру на батька, грошей за квартиру ніяких не отримував, договір укладали у нотаріуса.
Заслухавши сторони, зокрема позивача, допитаного в якості свідка, їх представників, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
На підставі ч. 4 ст.334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає державній реєстрації.
Зі змісту ст.234 ЦК України вбачається, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Судом встановлено, що 25 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та посвідчено приватним нотаріусом Новотроїцького районного нотаріального округу ОСОБА_11 Згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на квартири АДРЕСА_1 в с.м.т. Новотроїцьке зареєстроване за ОСОБА_2.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд не приймає як докази показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_5 оскільки вказані докази не є належними так як не містять інформації щодо предмету доказування, зокрема спрямованості умислу відповідача при укладенні оспорюваного договору.
Доводи позивача про фіктивність правочину з посиланням на факт, що після продажу квартири, він та його родина залишились проживати у ній, суд вважає безпідставними, оскільки сам факт проживання позивача у спірній квартирі, після переходу права власності до відповідача, не є підтвердженням того, що між сторонами укладено фіктивний правочин, інших підстав для задоволення позову про визнання спірного договору фіктивним позивачем суду не надано.
Керуючись ст.ст. 7,10, 15, 60,61, 88, 209, 213-218, 223 ЦПК України, на підставі ст.234, 319, 334, 657 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року, суд -
В позові відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Новотроїцький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: В.В. Бугрименко