іменем У К Р А Ї Н И
Справа № 116/4592/13-ц
Провадження № 2/116/2207/13
25.09.2013 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді - Хіневич А.М.
При секретарі - Велішаєвій Е.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Білогірської державної нотаріальної контори АР Крим ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та спонукання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,1014 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АР Крим, Сімферопольський район, с.Дубки, вул.Кунешлі, 41, кадастровий номер 0124785400.03.001.0031, в порядку спадкування після смерті свого батька - ОСОБА_3, яка сталася 13.12.2008 року. Крім того, у своїй позовній заяві, ОСОБА_1 просить зобов'язати державного нотаріуса Білогірської державної нотаріальної контори АР Крим ОСОБА_2 видати свідоцтво про право на спадщину.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В письмовій заяві до суду, представник позивача ОСОБА_4 просила розглянути справу за її відсутності та задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач - державний нотаріус Білогірської державної нотаріальної контори АР Крим ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомила. Завідуюча Білогірської державної нотаріальної контори АР Крим ОСОБА_5 в своїй письмовій заяві просила розглянути справу за відсутності відповідача та прийняти рішення у відповідності із діючим законодавством України.
Згідно ч.2 ст.197 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
По справі встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач по справі - ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії VІ-ЮС № 250042, виданого 12.04.1983 року. (а.с.20).
За договором купівлі - продажу земельної ділянки від 05.07.2006 року за реєстровим №1-2401, посвідченим державним нотаріусом Сімферопольської районної державної нотаріальної контори АР Крим ОСОБА_7, ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_6 купив земельну ділянку, площею 0,1014 га, яка знаходиться в с.Дубки Сімферопольського району АР Крим в Україні, вул.Кунешлі, 41, розташовану на території Перовської сільської ради Сімферопольського району і вільну від будь - яких будівель, кадастровий номер 0124785400.03.001.0031, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належить згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №331753, ОСОБА_8 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого державним нотаріусом Сімферопольської районної державної нотаріальної контори АР Крим ОСОБА_7 17.05.2005 року за реєстром №1-1090. Державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010600100730. (а.с.76)
Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-АП №126081, виданого 16.12.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Білогірського районного управління юстиції АР Крим, ОСОБА_6 помер 13.12.2008 року, про що в Книзі реєстрації смертей 16.12.2008 року зроблено відповідний актовий запис за №245. (а.с.8)
Таким чином, судом встановлено, що при житті померлий ОСОБА_6 був власником спірної земельної ділянки. Проте своє право власності на зазначену земельну ділянку не оформив, державний акт на право власності на земельну ділянку не отримав.
З інформаційних довідок за вих. №02.8\567 від 04.09.2013 року, наданих реєстраційною службою Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим, вбачається, що відомості стосовно об'єкту нерухомого майна: земельна ділянка площею 0,1014 га, кадастровий номер 0124785400.03.001.0031 - відсутні.(а.с.32-40)
Зі спадкової справи №82\2009, копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що після смерті ОСОБА_6 до Білогірської державної нотаріальної контори АР Крим із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся син померлого - ОСОБА_1 Із заявами про відмову від належної їм частки спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 28.04.2009 року звернулись ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а 20.05.2009 року звернулась ОСОБА_11 (а.с. 44-73).
11.04.2013 року на адресу Білогірської державної нотаріальної контори АР Крим надійшов лист з Державного комітету по земельних ресурсах управління держкомзему у м.Сімферополі АР Крим, в якому зазначено, що згідно земельно - кадастрового звіту, станом на 01.01.2013 року інформація про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6 відсутня. (а.с.69)
Правовідносини сторін регулюються статтями 1216-1223, 1258-1261, 1268-1270, 1273-1274, 1296 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.23 постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до Земельного кодексу України до документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, належать державний акт про право власності на земельну ділянку, цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом (договір купівлі - продажу, дарування, довічного утримання тощо), а також свідоцтво про право на спадщину.
Виходячи з приписів п.1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої, Наказом №43 від 04.05.99 Державного комітету України по земельних ресурсах, які діяли на момент спірних правовідносин, при переоформленні правовстановлюючих документів на земельні ділянки при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, здійснювалося складання державного акта на право власності на земельну ділянку після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 року № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку» з 2009 р. нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки (або при видачі свідоцтва про право на спадщину) долучає державний акт про право власності на земельну ділянку до договору купівлі-продажу (або свідоцтва про право на спадщину) та проставляє на цьому акті відмітку про перехід права власності.
Отже, на момент вчинення правочину з відчуження земельної ділянки згідно приписам діючого на той момент законодавства спадкодавець не отримав новий Державний акт про право власності на земельну ділянку за договором купівлі-продажу, разом з тим, придбав на підставі договору купівлі - продажу, укладеному у відповідності з вимогами діючого законодавства, земельну ділянку у власність.
З урахуванням викладеного, вивчивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Позивач є спадкоємцем першої черги, як син померлого, та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, що залишилася після смерті 13.12.2008 року спадкодавця.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Право власності позивачем набуте правомірно на підставах, що встановлені законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за законом, однак внаслідок відсутності правовстановлюючих документів не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі, право власності може бути визнане судом, тому позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку не ґрунтуються на Законі. Рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно відповідно до п.5 ст.19 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для реєстрації права власності особи на таке нерухоме майно. У зв'язку із зазначеним, у задоволенні таких вимог позивача суд вважає необхідним відмовити.
Вимоги позивача про повернення занадто сплаченої суми судового збору відповідають вимогам Закону України «Про судовий збір» і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 224-226,294 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до державного нотаріуса Білогірської державної нотаріальної контори АР Крим ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та спонукання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 13.12.2008 року, право власності на земельну ділянку площею 0,1014 га, яка знаходиться за адресою: Україна, АР Крим, Сімферопольський район, с.Дубки, вул.Кунешлі, 41, кадастровий номер 0124785400.03.001.0031.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Повернути з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м.Сімферополі АР Крим, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 банк - ГУ ДКСУ в АР Крим м.Сімферополь) на користь ОСОБА_1 (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул.Піонерська, 2, індивідуальний ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1) судовий збір у сумі -2938,3 грн., занадто сплачений згідно квитанції №7 від 25.07.2013 року
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяті днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.М. Хіневич