"20" грудня 2006 р. Справа № 3/189
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Чернівецький емальзавод “Карпати»
до Державної податкової інспекції у м.Чернівці
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення
Суддя Бабак Л.М.
Представники:
Від позивача - Мельник П.І. - голова правління
Від відповідача - Ткач Д.В. - представник, довіреність від 16.03.2006р № 5139/10-13, Карча О.В. - представник, довіреність від 24.10.2005 року № 23719/10-016
У судовому засіданні 18.12.2006 року була оголошена перерва до 20.12.2006 року
СУТЬ СПОРУ: ВАТ “Чернівецький емальзавод “Карпати» м.Чернівці звернулося з позовом до державної податкової інспекції у місті Чернівці про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000295232/0 від 7.09.2005 року
На думку позивача акт перевірки, на підставі якого винесене означене податкове повідомлення-рішення як і саме це рішення, є назаконним та необґрунтованим з таких підстав.
Укладені між ПП “І-Тімад» та ВАТ “Чернівецький емальзавод “Карпати» в 2003 - 2004 роках угоди щодо продажу і відпуску товарно-матеріальних цінностей, являються чинними.
Всі бухгалтерські та податкові документи, що стосується даних угод, на думку позивача, відповідають вимогам Закону України “Про податок на додану вартість».
Позивач також вважає, що він має право на податковий кредит, оскільки його витрати підтверджені податковими накладними.
ДПІ у місті Чернівці не погоджується з твердженням позивача з таких мотивів.
На виконання постанови Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09.08.2006 року у справі № 9-565 працівниками ДПІ у м.Чернівці було проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ “Чернівецький емальзавод “Карпати» по питанню повного нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні операцій з ПП “І-Тімад» за період 01.12.2003 по 29.02.2004 років, у ході якої, як стверджує відповідач, встановлено, що ВАТ “Чернівецький емальзавод “Карпати», занижено податок на додану вартість за грудень 2003 року та січень - лютий 2004 року в результаті порушення підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року.
Зокрема, продовжує відповідач, на перевірку податковому органу ВАТ “Чернівецький емальзавод “Карпати» надало податкові накладні виписані ПП “І-Тімад» на загальну суму 16139,50грн., в тому числі ПДВ 2689,92грн., яка включена позивачем до податкового кредиту, хоча для цього в нього відсутні правові підстави.
У судовому засіданні від 30.10.2006 року позивач надав суду письмові заперечення проти доводів і міркувань відповідача.
У зв'язку з цим представник ДПІ у місті Чернівці звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі для ознайомлення із змістом заперечення позивача та наданням своїх доводів на нього, яке було задоволене судом.
У судовому засіданні 20.12.2006 року позивач, наполягаючи на обґрунтованості своїх вимог, посилається на те, що приватне підприємство “І-Тімад» на момент поставки ним ВАТ “Чернівецький емальзавод “Карпати» продукції, було зареєстроване платником податків на додану вартість. Відповідно до довідки ДПІ у місті Чернівці воно виключене з реєстру платника цього виду податку лише 31.03.2006 року.
Представники ДПІ у місті Чернівці проти позову заперечують з підстав, наведених вище.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.
У період з 10 грудня 2003 року по 20 лютого 2004 року позивач отримав від приватного підприємства “І-Тімад» товаро-матеріальні цінності на загальну суму 16139,50грн., на що були виписані податкові накладні № 593, 592, 13, 14 від 10, 18 грудня 2003 року, 20 січня, 20 лютого 2004 року.
За отриману продукцію позивач розрахувався повністю на підставі платіжних доручень №№ 926, 9, 52, 71, 174, 198 від 9,17 грудня 2003 року, 20 січня, 13, 19 лютого 2004 року (а.с. 28-35).
23 серпня 2006 року ДПІ у місті Чернівці була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ВАТ “Чернівецький емальзавод “Карпати» по питанню повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні операцій з ПП “І-Тімад» за період з 1.12.2003 року по 29.02.2004 року, в ході якої перевіряючі прийшли до висновку, що ВАТ “Чернівецький емальзавод “Карпати» права на включення до податкового кредиту 2689,62грн. з вартості товарів, придбаних у ПП “І-Тімад» у період з 1.12.2003 року по 29.02.2004 року не мало, оскільки ПП “І-Тімад» суму податку на додану вартість по вказаних вище податкових накладних до бюджету не сплатило (а.с. 12).
По результатах перевірки ДПІ у місті Чернівці було складено акт № 3795/23-2/02972440 від 23 серпня 2006 року (а.с. 7-14), на підставі якого податковою службою міста було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000295232/0 від 7 вересня 2006 року, яким позивачу за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» від 3.04.1997 року № 168/97-ВР донараховане податкове зобов'язання в сумі 4035грн., у тому числі: основний платіж (ПДВ) - 2690грн. та 1345грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 6).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації
Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату праці вартості таких робіт (послуг).
Судом з достовірністю встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у період з 1.12.2003 року та 29.02.2004 року, були надані податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону “Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах “а», “в», “г», “д» пункту 10.1 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі і в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Керуючись пунктом 1.3 статті 1, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пунктами 10.1, 10.2 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість» від 3.04.1997 року № 168/97-ВР, статтями 71,87, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, с у д -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 000295232/0 від 7.09.2005 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання в сумі 4035грн., у тому числі: основний платіж (ПДВ) - 2690грн., штрафні (фінансові) санкції - 1345грн.
3.Стягнути з державної податкової служби міста Чернівці (вул. Червоноармійська, 200А м.Чернівці, код 23246436, р/р 31114100800002 в УДК у Чернівецькій області, МФО 856135) на користь ВАТ “Чернівецький емальзавод “Карпати» (вул. Заводська, 19 м.Чернівці, код 02972440, р/р 26003301826761 у ЦВ ПІБ м.Чернівці, МФО 356163) - 3,40грн. державного мита.
4. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений цим Кодексом строк, постанова набирає сили після закінчення цього строку.
У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
5. Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.М. Бабак