"27" грудня 2006 р. Справа № 11/5266
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого -судді Довганя К.І., при секретарі -Анастас»євій Л.В., за участю представників сторін: позивача -Іваненчук В.І. за довіреністю, відповідача -Харенко А.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона №2» до Закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд», третя особа: Відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі про стягнення 2022 грн. 40 коп.,
По справі оголошувалась перерва з 25 по 27 грудня 2006 р.
Заявлено позов про стягнення коштів, сплачених позивачем в ході виконавчого провадження. В обгрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що в ході виконавчого провадження по виконанню рішення суду у справі №03-09-18-01/2618 яким було стягнуто на користь позивача з відповідача 21911,73 грн. боргу, позивач оплатив вартість експертної оцінки майна боржника, за рахунок якого проводилось стягнення а також поніс витрати пов'язані із зняттям з обліку автопричепів, за рахунок яких також проводилось стягнення. Понесені витрати позивач вважає такими що у відповідності до ст.ст.40, 45 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають поверненню йому за рахунок боржника.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позові.
Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечили з наступних підстав. В ході виконавчого провадження позивач відмовився залишити за собою описане та арештоване майно відповідача в рахунок погашення боргу у зв'язку з чим виконавчий документ було йому повернуто. За таких обставин ст.. 60 Закону України «про виконавче провадження» виключає можливість повернення стягувачеві його витрати, понесені у ході виконавчого провадження.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
В ході виконавчого провадження, порушеного третьою особою на виконання рішення суду у справі №03-09-18-01/2618, яким стягнуто на користь позивача з відповідача 21911,73 грн. боргу було описано та арештовано майно відповідача. З метою реалізації майна оцінювачем приватним підприємцем Калинушка Г.В була проведена його оцінка, вартість якої в сумі 1300 грн. оплатив позивач на умовах укладеної з оцінювачем та третьою особою угоди від 09.02.2006 р. Крім того з метою зняття з обліку автопричипів відповідача, на які також було накладено арешт, позивач сплатив до бюджету 722,40 грн.
Оскільки прилюдні торги з реалізації майна відповідача двічі не відбулися у зв'язку з відсутністю купівельного попиту, то третя особа своїм листом на адресу позивача вуд 06.07.2006 р. №540 запропонувала позивачу у відповідності до ст.. 61 Закону України «Про виконавче провадження» залишити за собою нереалізоване майно. Однак відповідач дану пропозицію відхилив.
07.07.2006 р. третьою особою була прийнята постанова про повернення виконавчого документа позивачу, яку останній в установлену законом порядку не оскаржив.
Ст.. 40, 45, 48 Закону України «Про виконавче провадження» містять наступні приписи.
Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:
3)якщо стягував відмовився залишити за за собою майно боржника , не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно рішення.
Витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження.
Кошти виконавчого провадження складаються з:
- авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій згідно із статтею 48 цього Кодексу.
З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягував може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.
При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю повертається стягувачеві, якщо інше не передбачено цим Законом.
Виходячи з фактичних обставин справи та приписів наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.
Позивач не здійснював авансового внеску у відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», а тому понесені ним витрати не можуть бути віднесені до коштів виконавчого провадження.
Крім того повернення позивачу виконавчого документа на підставі постанови третьої особи від 07.07.2006 р. не позбавляє його права його повторної передачі на виконання.
За таких обставин суд приходить до висновку що позовні вимоги з підстав, заявлених позивачем задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя К.І.Довгань