ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12165/13 02.10.13
За позовом До Про Державного підприємства «Житлоінбуд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітліфт-21» розірвання договору та стягнення 76 185,20 грн.
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники: Від позивача: Від відповідача: Ковригіна В.Є. Ковальов В.В.
Державне підприємство «Житлоінбуд» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітліфт-21» (далі-відповідач) про розірвання договору та стягнення 76 185,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №6-01/08 від 11.02.2008 на поставку, монтаж і наладку ліфтового обладнання позивачем було здійснено авансову оплату на користь відповідача суми грошових коштів у розмірі 723 630,12 грн. грн., при цьому вартість виконаних відповідачем та прийнятих позивачем підрядних робіт складає 690 393,60 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла дебіторська заборгованість у загальній сумі 33 236,52 грн.
На вказану суму заборгованості позивачем також нараховану суму 3% річних у розмірі 3 013,14 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 276,54 грн., які також заявлено позивачем до стягнення з відповідача.
Позивач також просить суд розірвати укладений між сторонами у справі договір підряду №6-01/08 від 11.02.2008 на підставі ст.651, ст. 849 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позову заяву вказував на відсутність заборгованості відповідача за договором підряду, на підтвердження чого надав суду довідку та акт приймання виконаних робіт за вересень 2010 року на суму 33 816,00 грн. У відзиві на позовну заяву відповідачем також заявлено про застосування до вимог позивача про стягнення штрафних санкцій строку позовної давності, у зв'язку з чим у задоволенні позову просив відмовити.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.07.2013 р. порушено провадження у справі №910/12135/13, розгляд справи призначено на 17.07.2013 р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2013 р. розгляд справи відкладено на 22.07.2013 р.
За розпорядження заступника Голови господарського суду м. Києва від 22.07.2013 р. у зв'язку з тим, що суддя Куркотова Є.Б. знаходиться у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків справу № 910/12165/13 для розгляду було передано судді Прокопенко Л.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2013 р. справу №910/12165/13 суддя Прокопенко Л.В. прийняла до свого провадження.
У зв'язку з поверненням судді Куркотової Є.Б. з відпустки, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.08.2013 справу № 910/12165/13 було передано для розгляду судді Куркотовій Є.Б.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2013 р. справу №910/12165/13 суддя Куркотова Є.Б. прийняла до свого провадження. Розгляд справи призначено на 21.08.2013.
У судовому засіданні 21.08.2013 оголошено перерву до 11.09.2013.
У судовому засіданні 11.09.2013 оголошено перерву до 02.10.2013.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд
11.02.2008 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) був укладений договір №6-01/08 на поставку, монтаж і наладку ліфтового обладнання, за умовами якого підрядник зобов'язується своїми силами та засобами виконати комплекс робіт по влаштуванню ліфтового обладнання: ліфт в/п 1 000 кг. на 16 зупинок та ліфт в/п 400 кг. на 16 зупинок зі швидкістю 1,0 м/с, включаючи комплекти кріплень, а також здійснювати контроль строків виготовлення обладнання та виконати монтаж та наладку поставленого обладнання за адресою: житловий будинок по вул.. Краснова, 19 в м. Києві з подальшою реєстрацією і передачею на обслуговування (надалі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи.
Відповідно до п.1.2. договору вартість всього ліфтового обладнання складає 553 500,00 грн., вартість всіх монтажно-налагоджувальних робіт складає 226 944,00 грн. Загальна ціна по договору становить 780 444,00 грн.
Відповідно до п.2.1. договору розрахунки за ліфтове обладнання здійснюється шляхом поетапної оплати, а саме: 1 етап - 70% від вартості обладнання протягом трьох днів після підписання договору на підставі рахунку-фактури від підрядника, 2 етап - 30% вартості обладнання за два тижні до відвантаження на підставі рахунку-фактури від підрядника.
На виконання умов п.2.1. договору позивач сплатив на рахунок відповідача аванс у сумі 387 450,00 грн. платіжним дорученням №38 від 21.02.2008 та решту суми у розмірі 166 050,00 грн. платіжним дорученням №95 від 14.07.2008, а всього 553 500,00 грн.
Таким чином позивачем було повністю проведено оплату вартості ліфтового обладнання у сумі 553 500,00 грн., що підтверджується карткою рахунку №631 та наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Виконуючи свої зобов'язання за договором, відповідач здійснив поставку ліфтового обладнання, а саме: ліфт в/п 1 000 кг. на 16 зупинок та ліфт в/п 400 кг. на 16 зупинок на загальну суму 553 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-00025 від 21.07.2008 та актом приймання-передачі устаткування від 29.07.2008р., який підписано та скріплено печатками сторін.
Отже, обов'язки сторін щодо поставки та оплати ліфтового обладнання були виконані у повному обсязі та відповідно до умов договору.
Відповідно до п.2.2. договору замовник сплачує підряднику 30% від вартості робіт наперед суму авансу у розмірі 68 083,20 грн. за 5 банківських днів до їх початку виконання.
На виконання умов п.2.2. договору позивачем було сплачено на рахунок відповідача суму авансу у розмірі 68 083,20 грн. платіжним дорученням №129 від 04.11.2008, що також підтверджується карткою рахунку №631.
Відповідно до п.2.3. договору розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі Довідки ф.КБ-3 і ф.КБ-2, яка обраховується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт впродовж 20 банківських днів після її підписання загальною вартістю, що не перевищує суми договору.
Згідно довідки про вартість виконаних робіт ф.КБ-3 та акту приймання виконаних підрядних робіт ф.КБ-2в за листопад 2008 року відповідачем було виконано підрядні роботи з монтажу ліфтового обладнання на суму 136 893,60 грн.
Вказані довідка та акт підписані представниками сторін та скріплені печатками без зауважень.
На виконання п.2.3. договору позивач платіжним дорученням №373 від 09.06.2010 здійснив оплату виконаних відповідачем робіт на суму 68 323,44 грн.
Таким чином позивачем було частково оплачено вартість виконаних відповідачем робіт з монтажу ліфтового обладнання на суму 136 406,64 грн. (68 083,20 грн. + 68 323,44 грн.), у зв'язку з чим за позивачем залишилась сума заборгованості у розмірі 486,96 грн. (136 893,60 грн. - 136 406,64 грн.).
20.04.2010 між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду №1 до договору №6-01/08, за умовами якої підрядник зобов'язується своїми силами і засобами виконати комплекс робіт з ревізії ліфтового обладнання: ліфт в/п 1 000 кг. на 16 зупинок та ліфт в/п 400 кг. на 16 зупинок зі швидкістю 1,0 м/с, за адресою: житловий будинок по вул.. Краснова, 19 в м. Києві.
Відповідно до п.1.2. додаткової угоди ціна додаткової угоди складає 48 176,40 грн.
Відповідно до п.2.1. додаткової угоди замовник сплачує підряднику 70% від вартості робіт наперед суму авансу у розмірі 33 723,48 грн. протягом трьох банківських днів з моменту підписання додаткової угоди.
На виконання умов п.2.1. додаткової угоди позивачем було сплачено на рахунок відповідача суму авансу у розмірі 33 723,48 грн. платіжним дорученням №351 від 28.05.2010.
Згідно довідки про вартість виконаних робіт ф.КБ-3 за вересень 2010 року та акту приймання виконаних робіт ф.КБ-2в за вересень 2010 року відповідачем було виконано підрядні роботи з ревізії ліфтового обладнання на суму 33 816,00 грн.
Спір у справі виник з приводу того, що позивач не визнає виконання відповідачем робіт з ревізії ліфтового обладнання на суму 33 816,00 грн., вказану в довідці та акті за вересень 2010 року.
Таким чином, за розрахунком позивача, позивачем на виконання умов договору та додаткової угоди до нього було здійснено оплату грошових коштів на користь відповідача у загальній сумі 723 630,12 грн., а відповідачем в свою чергу було поставленого обладнання та виконано підрядних робіт на загальну суму 690 393,60 грн.
Відтак позивач вважає, що за відповідачем рахується заборгованість з невикористаної частини авансу у сумі 33 236, 52 грн. (723 630,12 грн. - 690 393,60 грн.).
Крім того, позивач просить розірвати спірний договір на підставі ст.651, ст.849 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору та несвоєчасним виконання відповідачем підрядних робіт в обумовлені договором строки.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договір №6-01/08 від 11.02.2008 є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч. 1 ст. 873 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором в частині здійснення оплати ліфтового обладнання у строки, встановлені п.2.1 договору у сумі 553 500,00 грн., а також належне виконання відповідачем обов'язків з поставки цього обладнання.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається порушення позивачем умов п.2.3. договору щодо своєчасної оплати за виконані відповідачем монтажні роботи.
Так, згідно п.2.3. позивач був зобов'язаний здійснити оплату виконаних монтажних робіт на протязі 20 банківських днів після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт ф.КБ-3 від 30.11.2008 та Акту виконаних робіт від 30.11.2008 (за листопад 2008 року) на суму 136 893,60 грн., тобто у строк до 30.12.2008.
Проте позивач оплату за виконані згідно довідки та акту монтажні роботи на суму 68 323,44 грн. здійснив лише 09.06.2010 платіжним дорученням №373, тобто з простроченням виконання свого грошового зобов'язання більш ніж на півтора роки.
Прострочення вказаної заборгованості також підтверджується залученим до матеріалів справи Актом звірки взаєморозрахунків, згідно якого заборгованість позивача перед відповідачем станом на 30.04.2010 становить 68 232,44 грн.
Крім того, позивачем умов договору щодо оплати суми авансу або вартості пусконалагоджувальних робіт у сумі 90 050,40 грн. (226 944,00 грн. (загальна вартість робіт за договором) - 136 893,60 грн. (вартість виконаних монтажних робіт)) виконано не було.
За умовами п.3.3 договору пусконалагоджувальні роботи мають бути виконані відповідачем протягом 10 днів на кожен Ліфт з моменту завершення монтажних робіт, при умові виконання будівельно-оздоблювальних робіт Замовником (позивачем).
Відповідач повідомляв позивача листом № 59/2010 від 31.08.2010 про причини, що перешкоджають проведенню пусконалагоджувальних робіт та про невиконання позивачем обов'язку виконати будівельно-оздоблювальні роботи в шахтах ліфтів, в наслідок чого роботи не проводились.
Також відповідач пояснив суду, що внаслідок наявної заборгованості позивача у сумі 68 232,44 грн. за раніше виконані відповідачем монтажні роботи, останній був вимушений утриматись від виконання пусконалагоджувальних робіт за договором, тому виконання робіт на об'єкті припинилось 30.11.2008 року з об'єктивних причин.
Відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач своїх обов'язків за договором в частині повної та своєчасної оплати виконаних відповідачем робіт не виконав, у зв'язку з чим є таким, що прострочив, а тому у відповідача було достатньо підстав для зупинення виконання своїх обов'язків за договором.
При цьому заперечення позивача щодо не виконання відповідачем робіт з ревізії ліфтового обладнання на суму 33 816,00 грн., вказану в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та акті приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року суд не приймає до увагу з огляду на таке.
Згідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Наявним в матеріалах справи фіскальним чеком від 17.09.2010 №5266, описом вкладення у цінний лист від 17.09.2010 та поштовим повідомленням про вручення кореспонденції представнику позивача від 21.09.2010 підтверджується надсилання відповідачем на адресу позивача для підписання акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2010 року на суму 33 816,00 грн.
Позивачем акт приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат за вересень 2010 року (ф. КБ-3) не підписано.
В своїх письмових поясненнях позивач посилається на лист №205-10/10 від 11.10.2010, відповідно до якого позивач відмовився від підписання акту та довідки за вересень 2010 року, які надані відповідачем, у зв'язку з тим, що вказані в актах роботи працівниками відповідача не виконувались, а підписання позивачем вказаних актів та довідки є можливим лише після виконання цих робіт згідно Додаткової угоди до договору.
При цьому в якості доказів надсилання вказаного листа №205-10/10 від 11.10.2010 на адресу відповідача позивачем надано копію аркуша з журналу реєстрації вихідної кореспонденції позивача.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку від 05.03.09 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Отже з наведеного вбачається, що належним доказом відправлення відповідачеві листа є документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.
Проте позивачем на підтвердження надсилання відповідачеві листа №205-10/10 від 11.10.2010 про відмову від підписання акту та довідки за вересень 2010 року не було надано суду оригінал та належним чином засвідчену копію квитанції, що засвідчує факт надання поштових послуг з пересилання вказаного листа, а надана позивачем копія журналу вихідної кореспонденції свідчить лише про здійснення реєстрації вказаного листа та не свідчить про його надсилання.
Відтак позивачем не доведено належними засобами доказування надсилання на адресу відповідача мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт з ревізії ліфтового обладнання згідно Додаткової угоди до договору, у зв'язку з чим та на підставі ст.882 Цивільного кодексу України вказаний акт на суму 33 816,00 грн. вважається підписаним, а роботи відповідно прийнятими.
Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Судом встановлено належне виконання відповідачем умов договору щодо поставки ліфтового обладнання на суму 553 500,00 грн., а також виконання монтажних робіт на суму 136 893,00 грн. та робіт з ревізії ліфтового обладнання на суму 33 816,00 грн. на умовах та в строки, обумовлені договором, при цьому позивач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати 68 232,44 грн. за виконані монтажно-налагоджувальні роботи, а також з оплати пусконалагоджувальних робіт на суму 90 050,40 грн.
Таким чином невиконання підрядником частини робіт за відсутності повного та своєчасного фінансування з боку замовника у встановлені договором строки не є істотним порушенням підрядником умов договору, у зв'язку з чим підстави для розірвання договору згідно ст.651 Цивільного кодексу України відсутні.
З цих же підстав суд не вважає за можливе розірвати договір згідно вимог ст. 849 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не є таким, що прострочив, а зупинення відповідачем виконання своїх обов'язків за договором ґрунтується на положеннях ст.538 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Судом встановлено відсутність правових підстав для розірвання Договору №6-01/08 від 11.02.2008 та додаткової угоди до нього, відтак зобов'язання сторін за договором не припинились, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для застосування до правовідносин сторін положень ст.1212 Цивільного кодексу України.
Крім того, матеріалами справи підтверджується відсутність у відповідача будь-якої заборгованості перед позивачем за Договором №6-01/08 від 11.02.2008 та додаткової угоди до нього, що також свідчить про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача про стягнення невикористаної частини авансу у сумі 33 236,52 грн.
За таких обставин позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем строків виконання робіт з ревізії ліфтового обладнання у передбачені договором строки за період дії договору (з 04.06.2010 по 10.06.2013).
Згідно п.3.1.1. додаткової угоди №1 до договору №6-01/08, ревізія ліфтового обладнання проводиться підрядником протягом 2 робочих тижнів з дня оплати авансу.
Таким чином (з урахуванням дати проведення попередньої оплати - 28.05.2010) відповідач повинен був приступити до виконання вказаних робіт до 31.05.2010 та закінчити протягом 2 робочих тижнів, тобто до 14.06.2010.
Згідно акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2010 на загальну суму 33 723,48 грн. вбачається виконання відповідачем робіт з ревізії ліфтового обладнання 16.09.2010, тобто з простроченням.
Проте суд відзначає, що умовами п.5.3 Договору, відповідно до якого у випадку порушення строків виконання робіт з монтажу і налагоджуванню ліфтового обладнання з вини підрядника, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, не передбачено відповідальності підрядника у вигляді сплати пені за прострочення виконання робіт з ревізії ліфтового обладнання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому п.5.3 Договору не містить погодженого сторонами розміру пені за несвоєчасне виконання підрядником робіт з ревізії ліфтового обладнання, а положення ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» лише встановлюють граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В той же час ст. 547 Цивільного кодексу України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Стаття 231 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов'язання (з ревізії ліфтового обладнання) у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення з відповідача пені.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені у сумі 36 659,01 грн. є необґрунтованими, оскільки стягнення пені за несвоєчасне виконання робіт з ревізії ліфтового обладнання та її розмір не було передбачено умовами договору №6-01/08 від 11.02.2008, а тому підстав для їх задоволення немає.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте суд відзначає, що обов'язок з виконання відповідачем підрядних робіт за договором не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України, а несвоєчасне виконання відповідачем підрядних робіт не є простроченням виконання грошового зобов'язання, що виключає можливість застосування положень вказаної статті до вимог позивача про стягнення процентів річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання не грошового зобов'язання.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, річних та інфляційних втрат.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік згідно ст.258 Цивільного кодексу України застосовується до вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені.
Порядок визначення початку перебігу позовної давності врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Судом встановлено, що з урахуванням дати проведення попередньої оплати - 28.05.2010 та умов п.3.1.1. додаткової угоди відповідач повинен був виконати роботи з ревізії ліфтового обладнання у строк до 14.06.2010, отже з 15.06.2010 виникає прострочення виконання зобов'язання за додатковою угодою, а тому з 15.06.2010 розпочався перебіг позовної давності за спірним зобов'язанням, який закінчився 15.06.2013.
Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надійшла до Господарського суду м. Києва 26.06.2013, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ніяких доказів наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову суду надано не було, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відповідно до ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Отже з урахуванням положень ст. 257, ч. 5 ст. 261, ст.266 Цивільного кодексу України суд погоджується з твердженнями відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 3 013,14 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 276,54 грн., оскільки на момент подання позову перебіг позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій сплинув, про що заявив останній.
При цьому суд відзначає, що прострочення відповідачем виконання робіт з ревізії ліфтового обладнання не є обставиною, в розумінні ст.651 Цивільного кодексу України та ст.849 Цивільного кодексу України, яка може бути підставою для розірвання договору, оскільки суд враховує, що на момент звернення з позовом до суду відповідачем були виконані всі оплачені позивачем роботи за основним договором та додатковою угодою до нього у повному обсязі, а прострочення виконання виникло не з вини відповідача внаслідок неналежного виконання позивачем своїх обов'язків по оплаті у строки, встановлені договором.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову Державного підприємства «Житлоінбуд» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Є.Б. Куркотова
Повний текст рішення підписано 02.10.2013