номер провадження справи 2/89/13
26.09.2013 Справа № 908/2617/13
Суддя Мойсеєнко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/2617/13
за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, м. Запоріжжя,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕПЕС, ЛТД", м. Запоріжжя,
про стягнення 20245,08 грн. основного боргу, 1036,62 грн. пені та 209,27 грн. - 3 % річних,
за участю представників сторін:
від позивача: Гринь А.А. (довіреність № 4090/27 від 18.06.2013р.);
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району з позовом про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕПЕС, ЛТД" 20245,08 грн. основного боргу, 1036,62 грн. пені та 209,27 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами по справі договору № 438 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р. не виконав своїх зобов'язань щодо оплати за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 20245,08 грн. Просить стягнути з відповідача 20245,08 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 1036,62 грн. пені та 209,27 грн. - 3 % річних.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005р., Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", "Правил користування тепловою енергією", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р., умов договору № 438 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р.
Ухвалою господарського суду від 31.07.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/89/13 та призначено розгляд справи на 03.09.2013 р.
Ухвалою господарського суду від 03.09.2013р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 26.09.2013р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами по справі вимог суду в повному обсязі. Також цією ухвалою суд вирішив надіслати запит до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області для отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, на який постачалась теплова енергія відповідачу, а саме: вбудовано-прибудоване приміщення ательє мод № 7, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 42.
25.09.2013р. на адресу суду від позивача надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що виключення з об'єктів постачання теплової енергії приміщення, розташованого за адресою: вул. Ладозька, 40, відбулося на підставі листа відповідача від 01.11.2007р.
В судовому засіданні 26.09.2013 р. був присутній лише представник позивача. За його заявою розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 26.09.2013р. уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилались на адресу відповідача, вказану в позовній заяві (пр. Леніна, буд. 176, м. Запоріжжя, 69035). Дана адреса станом на 21.08.2013 р. значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи, відповідач на час розгляду спору судом не виключений з цього реєстру.
Враховуючи положення ст. 64 ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи.
Крім того, ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилались відповідачу на адреси об'єктів постачання теплової енергії, зазначені в договорі № 438 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р., а саме: бульвар Вінтера, 42, м. Запоріжжя, 69015 та вул. Ладозька, буд. 40 А, м. Запоріжжя, 69121.
Проте вищезазначені ухвали повернулися на адресу суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.
В судовому засіданні 26.09.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
01.10.2002 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕПЕС, ЛТД" (далі - споживач, відповідач по справі) в особі директора Буслава А.А. та Концерном "Міські теплові мережі" (далі - енергопостачальна організація, позивач по справі) в особі Повіреного КП "Теплові мережі Ленінського району" в особі директора Лайтермана І.А. укладено договір № 438 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір).
Відповідно до п. 1.2. договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з п. 1.3., а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в гарячій воді в період з 01 жовтня 2002р. по 30 вересня 2003р. з максимальним тепловим навантаженням в тому числі на опалення організації в розмірі 0,039226 Гкал/год.
Пунктом 3.2.2. договору передбачений обов'язок споживача виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VI договору.
Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії на опалення проводиться розрахунковим способом.
В пункті 5.6. договору зазначено, що при відсутності приладів обліку, або виході його з ладу, а також прострочення держповірки, відсутність клейма, або свідоцтва, документації, не надання звіту про спожиту теплову енергію, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, розрахунковим способом по тепловому навантаженню, визначеному в п. 1.3. договору та фактичного відпуску теплової енергії з джерела теплоти за звітний період.
Згідно з п. п. 6.1. - 6.3. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації.
Пунктами 6.4., 6.5. договору передбачено, що підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами. Розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку, з урахуванням втрат, або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку.
Відповідно до п. 6.6. договору споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01 жовтня 2002р. по 30 вересня 2003р.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.
Доказів припинення дії договору сторони не надали. Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.
Матеріали справи свідчать, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму заборгованості за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р.
З преамбули договору, укладеного між сторонами по справі, вбачається, що постачання теплової енергії відповідачу здійснювалось на два об'єкта, а саме: вбудоване приміщення по вул. Ладозька, 40 А та вбудоване приміщення по вул. бульвар Вінтера, 42.
Проте, з наданих позивачем письмових пояснень вбачається, що відповідач листом від 01.11.2007р. просив позивача виключити з договору № 438 від 01.10.2002р. приміщення, розташоване за адресою по вул. Ладозька, 40 А у зв'язку з його продажем.
Таким чином, теплова енергія за даним договором за спірний період, заявлений до стягнення позивачем, постачалась лише на об'єкт, розташований за адресою: бульвар Вінтера, 42.
Згідно наданої позивачем копії свідоцтва про право власності № 112 від 28.11.1996 р., відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.09.2013р. відповідач є власником вбудовано-прибудованого приміщення ательє мод № 7, що знаходиться в житловому будинку за адресою: бульвар Вінтера, 42 в м. Запоріжжя, яке є об'єктом теплопостачання відповідно до договору № 438 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р.
Згідно умов договору кількість спожитої відповідачем теплової енергії визначалась розрахунковим способом.
Відповідно до наданої позивачем копії листа начальника ЖЕД № 42 теплове навантаження на нежитлове приміщення ательє мод за адресою: бул. Вінтера, 42 ТОВ «ВЕПЕС, ЛТД» складає 14308 Ккал/год при опалювальній площі 240,88 кв.м.
Факт постачання теплової енергії відповідачу за спірний період підтверджується також актом № 105201/63 від 12.09.2012р. готовності до опалювального періоду житлового будинку, розташованого за адресою: бульвар Вінтера, 42.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 20245,08 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії:
акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2012р. - на суму 256,31 грн.;
акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2012р. - на суму 2904,58 грн.;
акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2012р. - на суму 4894,94 грн.;
акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2013р. - на суму 4555,36 грн.;
акт приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2013р. - на суму 3674,45 грн.;
акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2013р. - на суму 3851,18 грн.;
акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2013р. - на суму 108,26 грн.
На підставі актів приймання-передачі теплової енергії позивачем були виписані рахунки на оплату № 438/2 від 07.05.2013р., 08.04.2013р., 07.03.2013р., 07.02.2013р., 31.12.2012р., 07.12.2012р., 07.11.2012 р.
Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були надіслані відповідачу на його юридичну адресу: пр. Леніна, 176, м. Запоріжжя, 69035, разом із супровідний листом № 2670-ю від 26.07.2013 р., що підтверджується копіями реєстрів відправки рахунків, актів виконаних робіт, податкових накладних за спірний період, а також копією опису вкладення у цінний лист від 26.07.2013 р.
Відповідач не повернув позивачу підписані акти та не надав зауважень до них.
Враховуючи документально підтверджений факт надсилання позивачем відповідачу актів та рахунків, а також невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо оформлення актів надання послуг та повернення їх енергопостачальній організації у строк, зазначений в п. 6.3. договору, акти приймання-передачі є підставою для здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію.
Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. в розмірі 20245,08 грн. не погашена.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порушення умов п. 6.6. договору споживач не здійснив оплату спожитої теплової енергії за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 20245,08 грн.
Статтею 33 ГПК України передбачено обов'язок кожної сторона довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 20245,08 грн. основного боргу підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2.3. договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
За порушення строків оплати спожитої теплової енергії позивачем згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, нарахована пеня на підставі п. 7.2.3. договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 21.11.2012 р. по 25.06.2013 р. в сумі 1036,62 грн.
Розрахунок пені судом перевірено та визнано невірним, оскільки позивачем невірно застосований розмір ставки НБУ в розрахунку, а саме позивач не врахував зміну розміру ставки НБУ з 10.06.2013р., зокрема з 10.06.2013р. ставка НБУ складала 7 %.
Пеня розрахована судом наступним чином:
за період з 21.11.2012р. по 20.05.2013р. (181 день прострочення) із простроченої суми 256,31 грн. пеня складає 19,05 грн.;
за період з 21.12.2012р. по 20.06.2013р. (182 дні прострочення) ) із простроченої суми 2904,58 грн. пеня складає 216,34 грн.;
за період з 21.01.2013р. по 25.06.2013р. (156 днів прострочення) із простроченої суми 4894,94 грн. пеня складає 311,67 грн.;
за період з 21.02.2013р. по 25.06.2013р. (125 днів прострочення) із простроченої суми 4555,36 грн. пеня складає 232,01 грн.;
за період з 21.03.2013р. по 25.06.2013р. (97 днів прострочення) із простроченої суми 3674,45 грн. пеня складає 144,86 грн.;
за період з 21.04.2013р. по 25.06.2013р. (66 днів прострочення) із простроченої суми 3851,18 грн. пеня складає 102,77 грн.;
за період з 21.05.2013р. по 25.06.2013р. (36 днів прострочення) із простроченої суми 108,26 грн. пеня складає 1,55 грн.
Таким чином, за розрахунком суду розмір пені складає 1028,25 грн.
Враховуючи вищевикладене, задоволенню підлягають вимоги про стягнення пені в розмірі 1028,25 грн., у стягненні 8,37 грн. пені суд відмовляє.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України були нараховані 3 % річних за загальний період з 21.11.2012 р. по 25.06.2013 р. в розмірі 209,27 грн.
Розрахунок 3 % річних судом перевірено та визнано вірним.
Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 20245,08 грн. основного боргу, 1028,25 грн. пені та 209,27 грн. - 3 % річних.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕПЕС, ЛТД" (пр. Леніна, буд. 176, м. Запоріжжя, 69035, р/р 26000032001 в ВАТ "Банк Кіпру", МФО 313407, код ЄДРПОУ 13606810) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951, установа банку: філія - Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458) 20245,08 грн. (двадцять тисяч двісті сорок п'ять грн. 08 коп.) основного боргу, 1028,25 грн. (одна тисяча двадцять вісім грн. 25 коп.) пені, 209,27 грн. (двісті дев'ять грн. 27 коп.) 3 % річних та 1719,83 грн. (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять грн. 83 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя Т.В.Мойсеєнко
Повне рішення оформлено і підписано,
згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.10.2013 р.