Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "30" вересня 2013 р. Справа № 906/1136/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Прядко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Кімак З.К. - довір. №100/16 від 09.01.2013;
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)
до Обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського Закритого акціонерного товариства по туризму "Укрпрофтур" (м. Житомир)
про стягнення 26384,16 грн.
Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 26384,16грн., з яких 24471,84грн. основної заборгованості, 1547,24грн. пені та 365,08грн. 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомив, що станом на день судового розгляду справи заборгованість відповідача за отримані послуги по споживанню теплової енергії за жовтень 2012 року та за листопад 2012 - квітень 2013 років включно, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №250 купівлі-продажу теплової енергії від 01.10.2009 та договору №437 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 01.11.2012, не змінилась та складає 24471,84грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце засідання суду повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.35).
Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка представника відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до умов укладеного між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (позивач/теплопостачальник) та Обласним дочірнім підприємством по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського Закритого акціонерного товариства по туризму "Укрпрофтур" (відповідач/споживач) договору купівлі-продажу теплової енергії №250 від 01.10.2009 (далі - договір 1, а.с.15-18), теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1).
Підпунктом 4.8 пункту 4 договору від 01.10.2009 сторони погодили, що всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником. Споживач зобов'язаний здійснювати попередню оплату за теплову енергію перед початком опалювального сезону в розмірі місячної суми нарахувань опалювального періоду.
Згідно з пп.5.1 п.5 договору 1 розрахунки по договору проводяться споживачем шляхом перерахування коштів в установлені договором строки на рахунок постачальника.
Також пп.5.2 п.5 договору 1 визначено, що підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція).
Відповідно до п.7.1 договору 1, останній укладається строком на один рік і вступає в силу після його підписання обома сторонами.
По закінченні строку дії договору від 01.10.2009, 01.11.2012 між сторонами спору було укладено договір №437 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - договір 2, а.с.11-14), згідно п.1.1 якого, виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Пунктом 3.1 договору 2 сторони передбачили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживачі - госпрозрахункові підприємства, організації та бюджетні установи проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Послуги оплачуються безготівково на розрахунковий рахунок виконавця (п.3.2 договору 2).
Водночас, сторони домовилися, що не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору (п.3.6 договору 2).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вищевказаних договорів від 01.10.2009 та від 01.11.2012, згідно виставлених позивачем рахунків на оплату (а.с.19-25) в опалювальний період за жовтень 2012 року та за листопад 2012 - квітень 2013 років включно, позивачем було надано відповідачу послуг з централізованого опалення на суму 1856,94грн. та 22614,90грн. відповідно, а разом 24471,84грн. Факт отримання рахунків відповідачем підтверджується записами, зробленими представниками ОДП "Житомиртурист" в журналі обліку вручених рахунків КП "Житомиртеплокомуненерго" за 2012 - 2013 роки (а.с.39-40).
Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за визначений позивачем до стягнення період не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 24471,84грн.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, на дату звернення до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за отримані згідно договору №250 від 01.10.2009 та договору №437 від 01.11.2012 послуги з централізованого опалення на суму 24471,84грн., що підтверджується витягом з журналу обліку вручених рахунків КП "Житомиртеплокомуненерго" за 2012 - 2013 роки (а.с.39-40), рахунками на оплату послуг з теплопостачання (а.с.19-25), розрахунком нарахувань і оплат по ОДП "Житомиртурист" (а.с.8) та іншими матеріалами справи.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 24471,84грн., несплачених відповідачем в рахунок оплати боргу за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Що стосується заявленої позивачем пені, що згідно розрахунку останнього становить 1547,24грн. (а.с.9), слід зазначити наступне.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що застосування розміру пені за порушення строків розрахунків за отримані послуги, здійснювалося позивачем у відповідності до пп.6.3.1 п.6.3 договору №250 від 01.10.2009 та п.3.7 договору №437 від 01.11.2012.
Так, згідно вищевказаних пунктів укладених договорів сторони визначили, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.
З розрахунку позивача (а.с.9) вбачається, що пеня нарахована останнім на загальну суму боргу 24471,84грн. по кожному рахунку окремо; період нарахування пені визначено на підставі приписів ч.6 ст.232 ГК України та ч.3 ст.549 ЦК України.
Перевіривши розрахунок пені, виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, суд вважає вимогу про її стягнення у заявленій сумі обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України.
Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних, господарський суд враховує, що за ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а.с.10), позивач просить стягнути з відповідача 365,08грн. 3% річних за період з 01.11.2012 по 31.07.2013 (а.с.9).
Перевіривши проведені позивачем нарахування річних, господарський суд встановив, що їх суми також обґрунтовані та вірні.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін (ст. 32 ГПК України).
Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, доказів погашення заборгованості у заявленій позивачем до стягнення сумі не надав.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню на суму 26384,16грн., з яких: 24471,84грн. основного боргу, 1547,24грн. пені та 365,08грн. 3% річних.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського Закритого акціонерного товариства по туризму "Укрпрофтур" (10000, м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, буд.67, ідент. код 02658815)
на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, Корольовський район, вул.Київська, буд.48, ідент. код 35343771):
- 24471,84грн. основного боргу;
- 1547,24грн. пені;
- 365,08грн. 3% річних;
- 1720,50грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 02.10.13
Суддя Прядко О.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - відповідачу - рек. з повід.