Справа№592/6311/13-ц
Провадження №2/592/1941/13
26 вересня 2013 року м.Суми
Ковпаковський райсуд м. Суми в складі головуючого судді Алфьорова А.М., при секретарі Літовченко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика «СУМСЬКА» про зміну підстави та формування причини звільнення з роботи, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в судовому засіданні підтримала його представник, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 січня 2013 року позивач був прийнятий на роботу помічником кондитера у ТОВ «Кондитерська фабрика «Сумська». За час роботи на підприємстві постійно спостерігав, як допускались грубі порушення трудового законодавства України. Робота за посадою була змінною. За півтора місяці роботи на підприємстві позивач відпрацював 24 зміни тривалістю 13-15 годин кожна, починаючи з 07.00 год. до 20.00-22.00 год. При прийомі на роботу позивачу обіцяли оплату праці у розмірі 100 грн. за відпрацьовану зміну.
Відповідно до ст.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. А статтею 59 КЗпП України чітко визначено, що тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід) і призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.
З 25.01.2013 р. по 28.01.2013 р. позивач пропрацював 4 зміни по 13 годин кожна, разом 52 години за 4 дні; 05.02.2013 р. - 1 зміну - 13 годин; 06.02.2013 р. - 1 зміну - 2 години; 07.02.2013 р. - 1 зміну - 13 годин, загалом за 3 дні - 28 годин; з 09.02. по 11.02.2013 р. - 3 зміни по 13 годин кожна, разом 39 годин за 3 дні; з 19.02. по 25.02.2013 р. - 7 змін по 13 годин кожна, разом 91 годна за 7 днів; 01.03.2013 р. - 1 нічна зміна тривалістю 11 годин; з 07.03. по 12.03.2013 р. - 6 змін по 15 годин кожна, разом 90 годин за 6 днів.
За час роботи на підприємстві були відсутні графіки роботи працівників і позивач жодного разу не був ознайомлений із своїм графіком роботи, всі працівники заступали на зміни абсолютно безсистемно, без попереднього повідомлення про зміну, працюючи у змінах до 7 днів підряд по 13-15 годин, всупереч законодавства.
За час роботи позивач неодноразово звертався до керівництва та бухгалтерії підприємства щодо виплати заробітної плати, однак йому незаконно відмовляли у виплаті з невідомих причин. Через незадовільні умови праці та невиплату заробітної плати, 05.03.2013 р. позивач подав заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Наказом від 12.03.2013 р. за №59-к з яким позивач був ознайомлений під підпис та згідно із записом за №41 від 12.03.2013 р. у його трудовій книжці позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України.
Відповідно до статей 47,116 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок по заробітній платі.
За розрахунком та трудовою книжкою позивач звертався з 14.03.2013 р. щоденно (копія заяви на ім'я директора підприємства від 14.03.2013 р. додається), але кожного разу чув лише незаконні відмовки та обіцянки це зробити наступного дня.
28.03.2013 р. через неможливість отримати заробітну плату та трудову книжку позивач звернувся до Сумського МВ УМВС України в Сумській області із заявою і проханням допомогти у вирішенні ситуації, що склалась.
29.03.2013 р. позивач звертався із заявою до Територіальної інспекції з питань праці в Сумській області.
09.04.2013 р. позивач у черговий раз звертався до підприємства із заявою про видачу трудової книжки та отримання заробітної плати (копія заяви додається).
15.04.2013 р. позивач нарешті отримав розрахунок по заробітній платі у розмірі 1900 грн. 11 коп. та трудову книжку але вже із зовсім іншою підставою звільнення - за прогул без поважних причин за ст.40 п.4 КЗпП України. Керівництво підприємства повідомило позивача, що підстава звільнення була змінена через те, що він почав вимагати розрахунку по заробітній платі та скаржитись до відповідних органів.
Позивач вважаю, що дії відповідача щодо затримки у видачі йому трудової книжки, невиплаті заробітної плати, затримки у проведенні повного розрахунку та безпідставна і незаконна зміна причини звільнення є абсолютно неправомірними, порушують його права передбачені чинним законодавством України.
Згідно зі ст.235 КЗпП України, якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимшеного прогулу.
Невидача позивачу у день звільнення 12.03.2013 р. трудової книжки та неправильне формування причини звільнення стало перешкодою для працевлаштування позивача на іншу роботу,тому вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.03.2013 р. по час подачі позову до суду.
На день пред'явлення позову до суду позивач перебував у вимушеному прогулі 62 дні, з 12 березня 2013 року по 10 червня 2013 року. За цей час відповідач зобов'язаний виплатити на його користь заробітну плату в сумі 3680 гр. 94 коп. ( 1900 гр. 11 коп. заробітна плата за останні два місяці роботи 32 дні кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи / = 59 гр. 37 коп. / розмір середньоденної заробітної плати х 62 дні / кількість днів вимушеного прогулу).
Тому, представник позивача просить суд ухвалити рішення, яким мінити підставу та формулювання причини звільнення з роботи із «звільнений за прогул без поважних причин, пункт 4 статті 40 КЗпП України» на «звільнений зі власним бажанням, стаття 38 КЗпП України» та стягнути з ТОВ Кондитерська фабрика «Сумська» заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3680 грн. 94 коп.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика «СУМСЬКА» вимоги позивача не визнав, пояснивши суду, що дійсно позивач з 25.01.2013 року працював помічником кондитера з посадовим окладом 1150 грн., був ознайомлений з умовами праці та трудовими обов'язками, а 05.03.2013 року подав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням, був повідомлений про те, що буде звільнений з 19.03.1\2013 року, продовжував працювати на протязі двох тижнів. Однак, починаючи з 12.03.2013 року на роботу не вийшов, що було зафіксовано в актах про відсутність на роботі. 22 березня 2013 року згідно наказу №59-к позивач звільнений з роботи по ст. 40 п.4 КЗпП України за прогул і в цей же день отримав трудову книжку та розрахунок, що підтверджується відомостями на виплату грошей та журналом обліку трудових книжок. Запис у трудові книжці позивача №41 про звільнення його з роботи згідно наказу №59-к від 12.03.2013 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України є помилковим.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи вважає, згідно ст. 38,232,235 КЗпП України, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.
Судом встановлено, що 25 січня 2013 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу помічником кондитера у ТОВ Кондитерська фабрика «Сумська». 05.03.2013 р. позивач подав заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Наказом від 22.03.2013 р. за №59-к позивач був звільнений з роботи за ст.40 п.4 КЗпП України за прогул.
В трудовій книжці позивача мається запис за №41 про звільнення його з роботи згідно наказу №59-к від 12.03.2013 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. Також мається запис за №42 про недійсність запису за №41, однак представником відповідача не надано суду доказів недійсності запису за №41. За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 фактично був звільнений з роботи згідно наказу №59-к від 12.03.2013 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, тому його вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В задоволенні вимог позивача про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу слід відмовити, бо ним не надано судом доказів того, що саме 15.04.2013 року він отримав остаточний розрахунок та трудову книжку і, що саме відсутність трудової книжки стала причиною неможливості працевлаштуватись на іншу роботу.
Згідно ст.79,88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судовий збір.
Керуючись ст.10,15,60,79,88,155,208,209,212,215 ЦПК України, ст.38,232,235 КЗпП України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика «СУМСЬКА» від 22 березня 2013 року №59-к про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади 12 березня 2013 року згідно ст. 40 п.4 КЗпП України за прогул.
Змінити формування причини звільнення ОСОБА_1 встановивши, що ОСОБА_1 звільнений 12 березня 2013 року з займаної посади згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
В задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика «СУМСЬКА» на користь держави судовий збір у розмірі 114 грн. 70коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський райсуд м. Суми.
Суддя: А.М. Алфьоров