Провадження № 2-3492/13
в справі № 760/10450/13-ц
/ заочне/
26 вересня 2013року Солом"янський районний суд м. Києві в складі:
головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.
при секретарі- Подолян О.С.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ВДВС Солом»янського РУЮ у м.Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві про відшкодування шкоди, суд,-
Позивач у травні 2013 року звернувся до суду з позовом до ВДВС Солом»янського РУЮ у м. Києві і просить стягнути з нього 3 030, 00гр. шкоди, завданої йому незаконними діями державного виконавця ВДВС Солом»янського РУЮ у м.Києві в зв»язку з виконанням ним рішення суду про стягнення аліментів.
Посилається в позові на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Києва в 2001 році з нього стягнуто аліменти на утримання сина, ІНФОРМАЦІЯ_1, до його повноліття.
Свої обов»язки він виконував добровільно та належним чином, за домовленістю з державним виконавцем перераховував кошти стягувачці, а державному виконавцю періодично надавав копії квитанцій.
На момент досягнення сином повноліття заборгованості по сплаті аліментів не мав, навпаки, переплата становила 11 000, 00гр. і протягом усього періоду стягнення будь-яких претензій до нього державний виконавець ВДВС Солом»янського РУЮ у м. Києві не мав.
Не дивлячись на це, 30.10.2012 року державним виконавцем була винесена постанова про накладення арешту на майно та оголошення в розшук його транспортного засобу - автомобіля FORD SIERRA, д.н.НОМЕР_1.
22.02.2013 року в м. Березань його автомобіль був зупинений працівником ДАІ, вилучений у нього та доставлений на майданчик тимчасового затримання в зв»язку з його розшуком ВДВС.
Не дивлячись на його неодноразові звернення, лише 07.03.2013 року державним виконавцем була винесена постанова про скасування заходів по розшуку його майна.
В зв»язку з цим він отримав можливість забрати автомобіль з майданчика для тимчасового утримання, 13.03.2013 року він сплатив 3 030, 00гр. за перебування автомобіля на майданчику і лише після цього автомобіль йому було повернуто.
Вважаючи дії державного виконавця неправомірними, наслідком цих неправомірних дій затримання його автомобіля та необхідність сплати коштів за його перебування на майданчику тимчасового затримання, просить задовольнити позов.
Представник відповідача - ВДВС Солом»янського РУЮ у м. Києві проти позову заперечувала.
Посилалася на те, що позивач мав заборгованість по сплаті аліментів, в зв»язку з чим постановою державного виконавця 30.10.2012 року був накладений арешт на його майно та оголошена заборона на його відчуження.
26.02.2013 року позивачем були надані копії квитанцій про сплату ним аліментів, які до цього часу до відділу не надавалися.
В зв»язку з цим 07.03.2013 року заходи щодо розшуку майна боржника були скасовані.
Вважає, що дії державного виконавця були вчинені в межах закону, п. 7.21 Інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому просила в позові відмовити.
Протокольною ухвалою суду за клопотанням позивача до участі в справі в якості співвідповідача було залучено Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.
Після оголошеної в зв»язку з цим перерви в судовому засіданні представники обох відповідачів у судове засідання не з»явилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином у порядку, визначеному ч.5 ст.74 ЦПК України. Про причини неявки суд до відома не поставили.
Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе ухвалити в справі заочне рішення.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача - ВДВС Солом»янського РУЮ у м. Києві, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України» Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню в порядку, визначеному законом, за рахунок держави.
В ч.2 ст. 87 Закону України» Про виконавче провадження» зазначено, що збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Києва від 21.08.2001 року з відповідача стягнуті аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина, починаючи з 08.08.2001 року і досягнення сином повноліття.
29.02.2002 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду.
30.10.2012 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
22.02.2013 року в м. Березань автомобіль FORD SIERRA, д.н.НОМЕР_1, що належить позивачу на праві власності і яким він керував, на підставі постанови державного виконавця від 30.10.2012 року був зупинений працівником ДАІ, вилучений у нього та доставлений на майданчик тимчасового затримання.
Постановою державного виконавця від 07.03.2013 року заходи щодо розшуку майна боржника були скасовані.
13.03.2013 року позивачем було сплачено 3 030, 00гр. за перебування автомобіля на майданчику тимчасового затримання.
/ а.с. 8 - 11 /
Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що за домовленістю з державним виконавцем аліменти сплачував добровільно шляхом перерахування їх стягувачці. Будь-яких претензій з приводу такого виконання ним рішення суду, а також виникнення заборгованості державний виконавець йому не пред"являв і на прийом не викликав.
Даних обставин представник ВДВС в судовому засіданні не спростовував.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що позивач державним виконавцем на прийом не викликався і будь-яка інформація з приводу наявності заборгованості по аліментах до березня 2013 року відсутня.
В матеріалах виконавчого провадження відсутня і будь-яка інформація про те, що позивач не виконував рішення суду і ухилявся від сплати аліментів. З цього приводу державний виконавець ні з позивачем, як боржником, ні стягувачкою по виконавчому провадженню не спілкувався.
/ а.с.21; 34 - 104 /
Відповідно до ст.182 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено і це підтвердив у судовому засіданні представник ВДВС та позивач, син останнього ОСОБА_3, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 року досяг повноліття.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.49 Закону України» Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.
Тобто, в зв»язку з досягнення сином позивача повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 року виконавче провадження про стягнення аліментів підлягало закінченню.
Незважаючи на це, виконавчі дії державним виконавцем були продовжені і постановою від 20.10.2012 року, тобто через рік після досягнення сином позивача повноліття, був накладений арешт на його майно та накладена заборона на його відчуження.
07.03.2013 року заходи щодо розшуку майна позивача були скасовані, а 05.04.2013 року виконавче провадження закінчено.
/ а.с. 9 - 10 /
Саме за постановою державного виконавця, винесеною після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів на утримання сина, у позивача був вилучений автомобіль, поміщений на майданчик для тимчасового затримання, за перебування на якому ним було сплачено 3030, 00гр.
В силу ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Підставою для настання цивільно-правової відповідальності є протиправність (незаконність) рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади; наявність шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди і шкодою, що настала.
Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що шкода, завдану позивачу затриманням належного йому на праві власності автомобіля, поміщення його на майданчик для тимчасового затримання та понесені ним витрати в розмірі 3030, 00гр. за його перебування та майданчику, завдана з вини ВДВС Солом»янського РУЮ у м. Києві, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.
Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача - ВДВС Солом»янського РУЮ у м. Києві в судовому засіданні, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов»язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Представник відповідача в судовому засіданні не спростовував, що на момент винесення постанови про накладення арешту на майно позивача, син позивача, на утримання якого стягувалися аліменти, досяг повноліття.
Відповідно до п.п.7.21, 7.22 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮ України № 512/5 від 02.04.2012 року, державний виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що сума аліментів стягнена в повному обсязі.
Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.
У разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.
В п.7.23 Інструкції зазначено, що у випадку, якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно, квитанції (або їх завірені копії) про перерахунок аліментів долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
Представник ВДВС Солом»яського РУЮ у м. Києві не спростовувала тверджень позивача щодо порядку сплати ним аліментів та невжиття, в зв»язку з цим, до нього будь-яких заходів примусового виконання до кінця 2012 року, коли строк для стягнення аліментів закінчився.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження після закінчення строків для такого виду стягнення, є порушенням вимог закону, а тому твердження позивача щодо завдання йому шкоди з вини ВДВС Солом»янського РУЮ у м. Києві є обґрунтованими.
Згідно з Указом Президента України № 460 від 13 квітня 2011 року «Про Положення про Державну казначейську службу України», Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов»язків Державного казначейства України.
Згідно до вимогами ст. 25, п. 9 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного Кодексу України, пп. 2 п. 41, 44 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 року № 845, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом списання з рахунку державного бюджету на його користь 3 030,00 гр. матеріальної шкоди.
Крім того, в порядку ст.88 ЦПК України, з цього ж рахунку підлягає списанню сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору.
Керуючись ст.56 Конституції України, ст.11 Закону України» Про державну виконавчу службу», ст.87 Закону України» Про виконавче провадження», ст.ст.15-16, 1174 ЦК України, ст.ст.3-4,10-11, 57-60,209, 212-215, 224 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_2 3 030,00 гр. матеріальної шкоди.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_2 229, 40 гр. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Суддя: