12.09.2013
Справа № 642/7569/13-а
№ 2-а/642/92/13
12 вересня 2013 року м.Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Іванісової Л. О.,
за участю секретаря - Бондаренко В. П.,
розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управлінні пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень щодо змін умов виплати щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова, в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова в перерахунку судді Апеляційного суду Харківської області у відставці - ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова здійснити судді Апеляційного суду Харківської області у відставці ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.08.2012р.та 01.01.2013р. та виплатити недоотримані ним кошти за цей час відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Рішення № 3-рп/2013 Конституційного Суду України, на підставі довідок про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Апеляційного суду Харківської області від 06.06.2013р. №02-53/207 та №02-53/208.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що з 02 серпня 2012 року він перебуває на обліку в УПФУ у Ленінському районі м. Харкова як суддя Апеляційного суду Харківської області у відставці, і йому призначено щомісячне довічне грошове утримання, відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», але у зменшеному розмірі. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2 абзацу другого п.2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) від 3 червня 2013р. позивач стверджує, що щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватися судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. На 01 серпня 2012 року суддівська винагорода працюючого судді Апеляційного суду Харківської області складала 17456,40 грн.(9698,00 грн. посадовий оклад та 7758,40 грн. 80% вислуга років), а з 01.01.2013 року складає 22710,60 грн.(12617,00 грн. посадовий оклад та 10093,60 грн. 80 % вислуга років).
Враховуючи дані обставини, 27 червня 2013 року позивач звернувся до УПФУ у Ленінському районі міста Харкова із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про заробітну плату працюючих суддів Апеляційного суду Харківської області від 06.06.2013р. №02-53/207 та №02-53/208, відповідно з 1 серпня 2012р та 1 січня 2013р., та отримання недоотриманих коштів як у 2012 так і у 2013 роках, у зв'язку з виплатою неповного розміру належного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 серпня 2012 року. Однак, відповідач прийняв рішення від 22.07.2013 р. про відмову в проведенні перерахунку. Дане рішення позивач вважає неправомірним, так як це рішення прямо суперечить ст. ст. 22, 126 Конституції України, ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453-VI), Рішенню № 3-рп/2013 Конституційного Суду України, у зв'язку з чим останній звернувся з даним позовом до суду та просить суд позов задовольнити.
Відповідач у десятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття скороченого провадження заперечень проти позову та необхідних документів або заяву про визнання позову до суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З трудової книжки позивача вбачається, що 31.07.2012 року ОСОБА_1 був відрахований зі штату Апеляційного суду Харківської області у зв'язку зі звільненням у відставку з посади судді на підставі Постанови Верховної Ради України № 5125-VІ від 05.07.2012 року.
З 02 серпня 2012 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова, як суддя Апеляційного суду Харківської області у відставці і йому призначено щомісячне довічне грошове утримання.
27 червня 2013 року позивач звернувся до УПФУ у Ленінському районі міста Харкова із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про заробітну плату працюючих суддів Апеляційного суду Харківської області від 06.06.2013р. №02-53/207 та №02-53/208, відповідно з 1 серпня 2012р та 1 січня 2013р., та отримання недоотриманих коштів як у 2012 так і у 2013 роках, у зв'язку з виплатою неповного розміру належного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 серпня 2012 року.
За результатами розгляду заяви позивача, відповідач прийняв рішення про відмову в проведенні перерахунку з 01.08.2012р. та 01.01.2013р., яке оформив листом № 159/П-10 від 22.07.2013 р.
Дане рішення вмотивовано тим, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено здійснення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці, крім суддів Конституційного Суду України.
Суд вважає таке рішення територіального органу ПФУ неправомірним, таким, що суперечить ст. ст. 22, 126 Конституції України, ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453-VI), Рішенню № 3-рп/2013 Конституційного Суду України, з огляду на таке.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи, керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07 2010 року.
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
У зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" змінено порядок та розмір оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.
Статтею 129 цього Закону визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", із змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.07.2011 р. N 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Проте, положення частини третьої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. N 3-рп/2013р.
Конституційним Судом України визнано, що Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (№ 3668-VI) звузив обсяг права та встановив обмеження в перерахунках передбачених Законами України пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. У мотивувальній частині рішення Конституційний Суд наголосив, що матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права. Конституційний Суд України також вирішив, що положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» в частині поширення їх дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453-VI) стосовно виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) суддів у відставці суперечить вимогам ч.1 ст. 126 Конституції України.
Таким чином, Конституційний Суд України вказав, що судді вправі повернути собі ті кошти, які вони недоотримали з липня 2011 р., прописавши в резолютивній частині рішення, що воно має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів, визнаних неконституційними».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на зазначене, чинною є редакція ч.3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 24.02.2011 року, яка встановлює, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Припинення дії такої гарантії не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить ст.126 Конституції України.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Конституційний суд України у Рішенні від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 сформував правову позицію, згідно з якою норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, встановлені ст. 44 Закону України "Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям передбачених цим законом пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежності від грошових доходів суддів і тим самим не можуть знижуватися гарантії їх незалежності (абзац другий пункту 7 мотивувальної частини).
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання суддям за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня. Умови і порядок виплати цього утримання встановленого Законом України "Про статус суддів". Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівність пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).
Згідно правових позицій Конституційного суду України наданих у Рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування суддів ) від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) Конституційний Суд Україні наголошує , що стаття 22 Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положенням Європейської хартії про закон про статус суддів від 11 липня 1998 року передбачає, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу на пенсію з посади судді та, які виконували професійні обов'язки судді протягом визначеного строку, повинні отримувати виплати після виходу на пенсію, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня їх останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Як вбачається з матеріалів справи, на 01 серпня 2012 року суддівська винагорода працюючого судді Апеляційного суду Харківської області складала 17456,40 грн. (9698,00 грн. - посадовий оклад та 7758,40 грн. - 80% вислуга років).
Враховуючи поетапне збільшення суддівської винагороди, згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», з 01.01.2013 року суддівська винагорода працюючого судді Апеляційного суду Харківської області складає 22710,60 грн.(12617,00 грн. - посадовий оклад та 10093,60 грн. -80% вислуга років).
Вказані обставини підтверджуються довідками, виданими Апеляційним судом Харківської області від 06.06.2013р. №02-53/207 та №02-53/208.
Суд також відзначає, що статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено поетапне збільшення суддівської винагороди з 01.01.2014 року та з 01.01.2015 року, у зв'язку з чим Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Харкова зобов'язано здійснювати виплату довічного грошового утримання суддям у відставці з урахуванням ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Рішення № 3-рп/2013 Конституційного Суду України та самостійно робити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з збільшення розміру заробітної плати працюючих на посаді суддів.
Проте, відповідач - Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Харкова, виплачує ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі, який не відповідає вимогам, встановленим ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та протиправно не здійснює відповідний перерахунок з урахуванням поетапного збільшення суддівської винагороди, встановленої ст. 129 згаданого Закону.
Окрім того, з рішення УПФУ у Ленінському районі м. Харкова від 22.07.2013 р. про відмову в проведенні перерахунку, вбачається, що відповідач принципово заперечує право позивача на перерахунок довічного грошового утримання, що суперечить ст. 129 та ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та визнається судом неправомірним.
З огляду на зазначене, для захисту та відновлення порушеного права позивача, на відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Харкова слід покласти обов'язок провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці з 01.08.2012р. та з 01.01.2013р. та виплатити недоотримані ним кошти за цей час відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Рішення № 3-рп/2013 Конституційного Суду України на підставі довідок про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Апеляційного суду Харківської області від 06.06.2013р. №02-53/207 та №02-53/208.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 160-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень щодо змін умов виплати щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова в перерахунку судді Апеляційного суду Харківської області у відставці - ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці з 01.08.2012р. та 01.01.2013р. та виплатити недоотримані ним кошти за цей час, відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Рішення № 3-рп/2013 Конституційного Суду України на підставі довідок про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Апеляційного суду Харківської області від 06.06.2013р. №02-53/207 та №02-53/208.
Постанова згідно з ч.8 ст.183-2 КАС України може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Ленінський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня отримання постанови апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції відповідно до ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Відповідно до ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню.
Суддя - Іванісова Л.О.