Дата документу 02.10.2013
Справа № 334/6275/13-ц
Провадження № 2/334/2561/2013
02 жовтня 2013 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Козлової Н.Ю.,
при секретарі Єфремовій Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому зазначив, що відповідно до укладеного договору № ZPXRF120020448 від 31.03.2007 року ОСОБА_1, 31.03.2007 року отримав кредит у розмірі 3446,50 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 20.06.2013 року має заборгованість 44764,25 гривень, яка складається з наступного: 3204,37 гривень - заборгованість за кредитом; 10000,90 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1895,52 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 27055,64 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 2107,82 гривень - штраф (процентна складова).
У судове засідання представник позивача не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про час та місце розгляду справи, але вони виявилися марними. Неявка в судове засідання відповідача, судом розцінюється, як зловживання процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи.
Згідно із положенням статті 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання належним чином повідомлені сторони без поважних причин, з урахуванням поважності або неповажності явки сторін до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Отже, згідно із вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого відповідача у судове засідання, тому на підставі ст. 169, 224 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважаю, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав:
Законом припускається можливість застосування судової форми захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Виходячи зі змісту та розуміння цієї норми Закону слід, що при тому існувало порушення цього права. Представником позивача у судовому засіданні було доведено, що саме відповідачем були порушенні його права та інтереси.
По встановленим ЦПК України нормам (ст.. 60 ЦПК України), кожна сторона зобов'язана довести її обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 ЦПК України.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановленому договором.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору № ZPXRF120020448 від 31.03.2007 року ОСОБА_1, 31.03.2007 року отримав кредит у розмірі 3446,50 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.11).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 20.06.2013 року має заборгованість 44764,25 гривень, яка складається з наступного: 3204,37 гривень - заборгованість за кредитом; 10000,90 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1895,52 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 27055,64 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 2107,82 гривень - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.8-11).
У відповідності до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
Відповідно до п. 2.4.5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, у разі порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п. 2.4.3.6., 2.4.5.2., 2.4.5.3. даних Умов, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 процентів від суми простроченого платежу, але не менше однієї гривні за кожен день прострочи платежу (а.с.26).
Пунктом 2.4.5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 90 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 гривень та п'яти процентів від суми заборгованості.
Вищенаведене свідчить про те, що Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам за одне і те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання) передбачено подвійну цивільно-правову відповідальність, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданий позивачем до суду, відповідачу був нарахований штраф у розмірі 2107,82 гривень, у відповідності до п. 2.4.5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам у розмірі 5 % від суми заборгованості.
Зазначена сума нарахована з врахуванням сум заборгованості за кредитом, сум заборгованості за відсотками та суми пені за прострочення виконання зобов'язання.
Отже, за порушення позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором позивачем одночасно нарахована пеня та штраф, при цьому останній нараховано, в тому числі, й на суму пені.
Проте, зі змісту ст. 549 ЦК України вбачається, що пеня і штраф, як різновиди неустойки, обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.
Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір неустойки (штрафу, пені), які позивач вимагає стягнути з відповідача становить 2107,82 гривень та 27055,64 гривень відповідно, а розмір заборгованості за кредитом становить 15100,79 гривень.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 ЦК України врегульована спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною другою вказаної статті цього Кодексу встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Положеннями ч.2 ст. 616 ЦК України передбачено, що суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Виходячи з викладеного вище, суд дійшов до висновку, що стягненню заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № ZPXRF120020448 від 31.03.2007 року підлягають грошові кошти в розмірі 25367,67 гривень, яка складається з 3204,37 гривень - заборгованість за кредитом; 10000,90 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1895,52 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 9766,88 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина).
Що стосується стягнення судового збору у розмірі 447,64 гривень, як цього просить позивач, суд прийшов до висновку, що відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню, понесені позивачем, судові витрати в розмірі 253,67 гривень. Оскільки ціна позову після перерахунку становить 25367,67 гривень.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 256, 258, 261, 509, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 615, 1049, 1054 ЦК України, ст. 61 Конституції України, суд,
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (рах. № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором № ZPXRF120020448 від 31.03.2007 року на загальну суму 25367 (двадцять п'ять тисяч триста шістдесят сім) гривень 67 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банка „Приватбанк” (рах. № 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) судовий збір в розмірі 253 (двісті п'ятдесят три) гривні 67 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Н.Ю.Козлова