№ 243/3848/13-к
№ 1-кп/243/175/2013
Іменем України
01 жовтня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий - суддя Руденко Л.М.
при секретарі - Кобець О.М.,
за участю:
прокурора - Геєнко Д.М.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальну справу за кримінальним провадженням № 12012050510000642 за обвинуваченням ОСОБА_1, 06.01.1970 р.
народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1»янськ Донецької області, гр - на
України, с вищою освітою, не одруженого, не працюючого, який
мешкає за адресою Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Рози
Люксембург, 58/2, засудженого :
1. 29.11.2002р. Слов»янським міським судом за ст. 263 ч.1 КК
України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2
роки;
2. 19.07.2004р. Словянским міським судом за ст. 296 ч.1,71 ч.1 КК
України до 2 років 1 місяця позбавлення волі;
3. 03.07.2006р. Слов»янським міськрайонним судо за ст. 121 ч.1,71
ч.1 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився
04.10.2010 р. умовно - достроково на 1 рік 3 місяці 9 днів;
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України,
Обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, при наступних обставинах.
03 грудня 2012 р., приблизно о 13 год.00 хв., ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп»яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3, який згідно свідоцтва про смерть серії І-НО №675751 помер 04 березня 2013 року, знаходячись поблизу зупинки «Придонецька» селища Райгородок Слов»янського району, діючи умисно, з корисливих мотивів направлених на відкрите заволодіння чужим майном, підійшли до потерпілої ОСОБА_4, яка знаходилась на узбіччі автошляху «ОСОБА_5 - Добропілля» та застосувавши фізичне насильство, що не є небезпечним для здоров»я потерпілої, відкрито заволоділи майном ОСОБА_4 - кошиком, вартістю 60 грн., в якому знаходились живі раки в кількості 2 кг, вартістю 100 грн. за 1 кг. на суму 200 грн., на загальну суму 260 грн.
З місця скоєння злочину ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 зникли, викраденим майном ОСОБА_4 розпорядились на власний розсуд, заподіявши потерпілій шкоду у розмірі 260 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, свою провину визнав частково та показав, що він разом з ОСОБА_3 та двома його знайомими - ОСОБА_6 і ОСОБА_7, 03 грудня 2012 р., вранці вживали спиртні напої, а потім за пропозицією ОСОБА_3 поїхали з м. Краматорська до с. Щурово Краснолиманського району на автомобілі «таксі», який викликав ОСОБА_3 і він його оплачував. По путі ОСОБА_3 запропонував таксисту зупинитись біля жінки - потерпілої ОСОБА_4, яка торгувала живими раками. Він запропонував обміняти свою хутряну шапку на раків, але жінка їм відмовила та дала ОСОБА_3 одного рака, який він положив на панель автомобіля «таксі». Вони приїхали до місця призначення, там випили ще горілки та поїхали до м. Краматорська.
В цей же день - 03 грудня 2012 р., близько 13 год., поблизу зупинки «Придонецька» селища Райгородок Слов»янського району ОСОБА_3 запропонував взяти раків у тієї жінки, до якої вони вже підходили. Водій автомобіля «таксі» зупинив автомобіль проїхавши повз потерпілу десь 70-80 метрів. ОСОБА_3 запропонував йому пройти до жінки, яка торгувала раками - ОСОБА_4 та взяти раків і він з цим погодився, але вважав, що ОСОБА_3 бажає купити цих раків. Коли ОСОБА_3 підійшов до потерпілої, став бити ногою по велосипеду, який стояв біля неї поруч, а потім вихопив корзину з раками та став бігти до автомобіля «таксі». Він теж побіг слідком за ОСОБА_3 Потерпіла стала кричати та просила віддати їй корзину з раками, але вони не її прохання не реагували, сіли до автомобіля та поїхали до м. Краматорська, де в подальшому раків з»їли.
Він визнає себе винним лише у тому, що був присутнім, коли ОСОБА_3 відкрито заволодів корзиною з раками у ОСОБА_4 Ніяких дій фізичного насильства він до потерпілої не скоював, але і не перешкоджав ОСОБА_3 відкрито викрасти майно потерпілої.
Просить не призначати йому суворої міри покарання.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 свою провину у скоєнні переліченого вище кримінального правопорушення визнав частково, його провина підтверджується:
Ш поясненнями потерпілої ОСОБА_4, яка у суді показала, що 03 грудня 2012 р., з ранку вона торгувала живими раками поблизу зупинки «Придонецька» селища Райгородок Слов»янського району на автошляху «ОСОБА_5 - Добропілля». Неподалік зупинився автомобіль «таксі», до неї підійшли два чоловіка, які спитали за ціну раків. Один з чоловіків - ОСОБА_1, попросив обміняти свою хутряну шапку на раків, але вона їм відмовила. Другий чоловік - ОСОБА_3, взяв одного рака з корзини і вони пішли до автомобіля. Через деякий час, приблизно о 13 год., дане таксі проїхало повз неї та зупинилось на відстані 70 м. З салону авто вийшли два чоловіки, які раніше до неї підходили. Один із чоловіків - ОСОБА_3 сказав, що якщо вона не бажала по хорошому, то зараз буде по поганому. ОСОБА_3 почав забирати у неї корзину з раками, погрожував їй, а потім буцнув її велосипед, який стояв поруч, а потім вихопив корзину та побіг. ОСОБА_1 у цей час утримував її за одяг. Обидва чоловіки сіли до автомобіля та поїхали, а вона звернулась з заявою до міліції. Заподіяна їй шкода відшкодована ОСОБА_1 Претензій матеріального характеру та морального до обвинуваченого не має.
Ш поясненнями свідка ОСОБА_6, який у судовому засіданні показав, що він знає ОСОБА_3, у якого вдома вони вранці 03 грудня 2012 р., вживали спиртні напої разом з ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 Потім ОСОБА_3 викликав «таксі» та запропонував поїхати разом з ним до с. Щурово Краснолиманського району по його особистим справам. Всі погодились, сіли до автомобіля, який викликав ОСОБА_3 Поблизу зупинки «Придонецька» селища Райгородок Слов»янського району на автошляху «ОСОБА_5 - Добропілля» за вимогою ОСОБА_3 водій зупинив автомобіль. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 пішли до жінки, котра продавала живих раків, а через деякий час вони повернулись і у ОСОБА_3 у руці був один рак, який він поклав на панель автомобіля. Вони поїхали за призначенням, де вжили спиртне, а на зворотному шляху ОСОБА_3 наполягав зупинити біля жінки, яка торгувала живими раками і до якої вони вже сьогодні підходили. Водій зупинив автомобіль на відстані біля 70-80м. ОСОБА_3 запропонував піти до цієї жіночці, але і він і ОСОБА_7 відмовились, а ОСОБА_1 погодився та разом з ОСОБА_3 пішов до жінки, яка поблизу торгувала живими раками. Що відбулось між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та потерпілою, він не бачив, але через деякий час до автомобіля заскочили ОСОБА_1 та ОСОБА_3, і останній наполягав негайно поїхати. В руці у ОСОБА_3 знаходилась корзина з живими раками. Потерпіла підбігла до автомобіля та стала кричати, щоб віддали корзину з раками, але водій поїхав. Вони приїхали до м. Краматорська, де він та ОСОБА_7 на зупинці «Станкостроя» вийшли з «таксі», а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 поїхали далі і як вони розпорядились раками йому не відомо.
Ш поясненнями свідка ОСОБА_7, який у суді дав пояснення аналогічні поясненням свідка ОСОБА_6
письмовими доказами, долученими стороною обвинувачення у судовому засіданні:
Ш заявою ОСОБА_4 про скоєння у відношенні неї кримінального правопорушення - відкрите заволодіння корзиною з живими раками, від 03.12.2012р.(а.с.75 );
Ш протоколом огляду місця події від 03.12.2012р. та фототаблицею до нього, де зафіксовано місце скоєння злочину - Поблизу зупинки «Придонецька» селища Райгородок Слов»янського району на автошляху «ОСОБА_5 - Добропілля» (а.с.76,77 );
Ш протоколом огляду міста події від 04.12.2012р., яким зафіксовано місцевість, де були знайдені останки раків та фототаблиця до даного протоколу ( а.с.78,79);
Ш довідками про вартість плетеної корзини та одного кілограму живих раків (а.с.83,84);
Ш заявою потерпілої ОСОБА_4 про погашення обвинуваченим ОСОБА_1 заподіяної шкоди (а.с.85);
Ш свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 (а.с.89).
Аналізуючи вищезазначені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальні правопорушення передбачене ст. 186 ч. 2 КК України, тобто відкрите викрадання чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб.
При визначенні міри покарання ОСОБА_1, суд враховує характер та ступень загальної небезпеки скоєних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відшкодував заподіяні потерпілій збитки і остання не наполягає на суворій мірі покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, є те, що ОСОБА_1 скоїв злочини у стані алкогольного сп»яніння, має не зняті і непогашені у встановленому порядку судимості.
Враховуючі дані обставини суд вважає призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 186 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі.
Обставинами, що пом'якшують покарання є той факт, що раніше ОСОБА_1 добровільно відшкодував завдану шкоду, а також щиро каяття обвинуваченого.
З урахуванням вищезазначених обставин, а також того, що обвинувачений протягом досудового слідства давав стабільні пояснення, що призвело до оперативного розслідування даного кримінального правопорушення, не переховувався від органів досудового слідства та суду, потерпіла не наполягає на суворій мірі покарання, сам обвинувачений щиро розкаявся у скоєному правопорушенні, суд вважає, що до ОСОБА_1 слід застосувати ст. 75, 76 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, зобов»язав його не виїздити на постійне місце проживання за межі України без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця мешкання та роботи, періодично з»являтися на відмітку у кримінально - виконавчу інспекцію.
Суд вважає, що зазначене покарання за своїм видом та розміром, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Речових доказів по справі не має.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369-370, 374 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченому статтею 186 ч. 2 КК України.
Призначити ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п»ять) років.
В силу ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, зобов»язав його не виїздити на постійне місце проживання за межі України без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця мешкання та роботи, періодично з»являтися на відмітку у кримінально - виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід, відповідно до видів, передбачених ст. 131 КПК України, ОСОБА_1 не обирався.
Апеляційна скарга на вирок суду подається до апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: