"20" грудня 2006 р. Справа № 11-05-10/1088
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого -судді Довганя К.І., при секретарі -Анастас»євій Л.В., за участю представників сторін: позивача -Щербаков М.А за довіреністю, відповідача - Нестеренко О.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» до виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення 12506893,09 грн.,
По справі оголошувалась перерва з 19 по 20 грудня 2006 р.
Заявлено позов про стягнення збитків, завданих бездіяльністю відповідача, а саме тим, що останній в супереч вимогам Законів України «Про місцеве самоврядування» , «Про житлово-комунальні послуги» не затвердив тарифи на послуги теплопостачання на 2005р., які надавав позивач населенню міста через свій відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ». В результаті такої бездіяльності позивач був змушений відпускати теплову енергію за тарифами 2004 р., що не покривали його витрат на її виробництво.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позові.
Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засідані проти позовних вимог заперечили, пославшись на те, що позивач не відноситься до комунальної власності, а тому відповідач у відповідності з вимогами Закону України «Про місцеве самоврядування» не вправі встановлювати тарифи для послуг, які він надає. Крім того відповідно до вимог Закону України «Про теплопостпчання» встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями, до яких відноситься Черкаська ТЕЦ, є компетенцією Національної комісії регулювання електроенергетики України.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
До складу позивача входить відокремлений підрозділ -«Черкаська ТЕЦ», що здійснює діяльність по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії. У 2005 р. позивач через даний підрозділ надавав послуги по постачанню теплової енергії для споживачів м. Черкаси за тарифами, затвердженими розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації від 13.12.2004 р. №649. Оскільки ці тарифи, за розрахунками позивача, не покривали його затрат на виробництво енергії, то він своїм листом від 18.01.2005р. №316 звернувся до відповідача з проханням тимчасово затвердити нові тарифи, та подав економічне їх обгрунтування. Відповідач на час розгляду справи тарифи, які пропонував позивач не затвердив.
Ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№31875-4 від 24.06.2004р.), ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» (№280/97-ВР від 21.05.97 р.), 13 Закону України « Про теплопостачання» (№2633-4 від 02.06.2005р.), ст.8 Закону України « Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» (№2509-4 від 05.04.2005 р.) містять наступні положення.
До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово -комунальних послуг належить:
встановлення цін /тарифів на житлово -комунальні послуги відповідно до закону.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів, щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать:
регулювання діяльності суб»єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;
встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
Державне регулювання у сфері використання когенераційних установок здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері енергозбереження, Національна комісія регулювання електроенергетики України та інші уповноважені Кабінетом Міністрів України органи виконавчої влади у відповідних сферах діяльності в порядку, визначеному законодавством України.
Державне регулювання у сфері використання когенераційних установок здійснюється шляхом:
- встановлення тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляються когенераційними установками.
Регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями, іншими установками з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України з урахуванням того, що ціни на теплову енергію від теплоелектроцентралей, установок з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії не повинні перевищувати ціни на теплову енергію від інших теплогенеруючих об»єктів на відповідній території.
Виходячи з фактичних обставин справи та приписів наведного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.
Позивач не відноситься до комунальної форми власності та надає послуги з постачання теплової енергії, що виробляється теплоелектроцентраллю. Тому до повноважень відповідача не відноситься затвердження тарифів на послуги, що надаються позивачем, оскільки такі повноваження здійснюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Ст.. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями, чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Оскільки судом встановлено відсутність у відповідача обов'язку щодо встановлення тарифів для послуг теплопостачання, що надаються не підприємствами комунальної власності та такими, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, то твердження позивача про те, що відповідач допустив неправомірну бездіяльність, чим завдав йому збитків є безпідставним.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя К.І.Довгань