73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
19.12.2006 Справа № 13/439-ПД-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Херсонського професійного машинобудівного ліцею
до
відповідача-1 - Відкритого акціонерного товариства «Херсонські комбайни»,
відповідача-2 - Херсонського професійного машинобудівного ліцею,
за участі представників сторін:
від позивача -Долгополов О.В. (представник за дорученням),
від відповідача-1 -Волкова С.Г. (начальник юридичного відділу),
від відповідача-2 -Нікішенко В.О. (представник за дорученням),
за первісним позовом про: визнання недійсними пунктів 7.1., 7.2., 7.3. договору оренди, укладеного 1 вересня 2005 року між відповідачами,
за зустрічним позовом Херсонського професійного машинобудівного ліцею про: зобов'язання позивача виконати умови договору від 1 вересня 2005 року, уклавши нотаріально посвідчений договір оренди нерухомого майна зі строком дії договору на 20 років та визначенням орендної плати в розмірі 1000 грн. на рік,
Позовні вимоги за первісним позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) ґрунтуються на факті недійсності названих пунктів договору оренди, оскільки, на думку позивача, при його укладенні допущено порушення положень частини 4 пункту 1 статті 635 Цивільного кодексу України, а саме через наявність цього пункту, котрий встановлював обов'язок укладення договору оренди нерухомого майна строком на 20 років, безпосередньо сам договір від 1 вересня 2005 року потребував нотаріальної форми укладення, але не був укладений в такій формі.
Відповідач-1 наданим йому правом щодо заперечення позовних вимог не скористався, відзив на позов не надав та в судове засідання, котре відбулося 19 грудня його представник не прибув, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідачем-2 позовні вимоги не визнаються з посиланням на вимоги, висловлені ним в зустрічній заяві.
Зокрема, відповідно до зустрічної позовної заяви (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) Херсонським професійним машинобудівним ліцеєм заявлено вимоги про зобов'язання ВАТ Завод «Прибій» на виконання пункту 7.1. названого вище договору від 01.09.2005 року укласти нотаріально посвідчений договір оренди нерухомого майна. Ці вимоги ним обґрунтовуються положеннями частини 1 статті 770 Цивільного кодексу України, а саме, на його думу, до позивача перейшли обов'язки за вказаним вище договором оренди щодо виконання його умов про укладення іншого договору оренди з нотаріальним його посвідченням, строком на 20 років та розміром орендної плати 1000 грн. на 1 рік.
Розгляд справи проведено в судових засідання, що відбулися 12 та 19 грудня поточного року з оголошенням за результатами розгляду вступної та резолютивної частин рішення.
Крім викладено з матеріалів справи слідує, що 1 вересня 2005 року між відповідачами укладений договір оренди учбово-виробничого корпусу і учбово-виробничого цеху, розташованих по вулиці Тираспольська, 1 у м. Херсоні. За змістом цього договору Херсонський професійний машинобудівний ліцей отримав в оренду строком на 11 місяців вказане майно. В той же час за змістом пункту 7.1. договору його сторони взяли на себе обов'язок укласти 1 серпня 2006 року нотаріально посвідчений договір оренди цього ж майна на умовах строку оренди 20 років та сплати орендної плати в розмірі 1000 грн. на 1 рік. Пунктами 7.2. та 7.3. договору сторони передбачили у разі відмови орендодавця від зобов'язань по укладенню договору сплату останнім штрафу в розмірі витрат орендаря на придбання аналогічного приміщення, обладнання та витрат пов'язаних з переїздом, а також у разі відмови орендаря від укладення договору і повідомлення про це орендодавця в строк не пізніше 15 липня 2006 р., орендар зобов'язався звільнити орендовані приміщення до 1 серпня 2006 р.
В подальшому сторонами на виконання умов договору оренди складено акт приймання-передачі від 1 вересня 2005 року, за яким орендар отримав обумовлене майно в оренду.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 16 січня 2006 року начальником відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Херсонської області затверджено акт про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна ВАТ «Херсонські комбайни», згідно з яким позивач придбав учбово-виробничий корпус та цех (літери «Е2», площею 521 м2; літера «Е3», площею 1309,4 м2; літера «Е», площею 707,8 м2; літера «Е1», площею 127,2 м2; підвал, площею 170,5 м2; тамбур, площею 6.6 м2; ґанок, площею 34 м2), які розташовані по вул. Тираспольській, 1 у м. Херсоні.
Згідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. В свою чергу слід зазначити, що за змістом статті 202 того ж Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином позивач набув право власності на зазначене майно.
За частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Викладене свідчить, що спірний договір за своєю юридичною природою є договором оренди.
Відповідно до частини 6 вказаної вище статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частиною 1 статті 770 ЦК України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Ці положення правової норми судом сприймаються як обов'язок нового власника дотримуватись умов договору найму (оренди) щодо безпосередньої оренди майна, яка є предметом такого договору. При цьому на нового власника не можуть розповсюджуватися обов'язки попереднього власника (орендодавця) за договору оренди, які, фактично, не пов'язані із самою орендою, хоча й містяться в такому договорі.
Зокрема, з цього приводу слід зазначити, що статтею 182 ГК України учасникам господарських правовідносин надана можливість укладення попередніх договорів. Так за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.
Спірні пункти договору оренди необхідно сприймати як умови попереднього договору щодо майбутнього договору оренди, а тому вони є обов'язковими до виконання відносно їх сторін.
Частиною 3 статті 182 ГК України передбачено, що у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.
Проте умови пунктів 7.1., 7.2. та 7.3. договору не є обов'язковими для нового власника майна (позивача у даній справі), який зберігає обов'язки лише щодо оренди майна, оскільки він (тобто позивач) не є стороною попереднього договору, а тому не зобов'язаний за ним.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог за зустрічними позовом слід відмовити.
Що стосується позовних вимог на первісним позовом необхідно зазначити, що статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено правило звернення до господарського суду з позовом у випадку порушення або оспорювання прав та охоронюваних законом інтересів такої особи.
В даному випадку оскільки позивач не є стороною попереднього договору та його (договору) умови і обов'язки на нього не розповсюджуються, судом констатується факт відсутності порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому в задоволенні позовних вимог за первісним позовом слід також відмовити.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено витрати сторін по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на кожну з них.
На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 82-85, 44, 49 ГПК України,
1. В задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити.
2. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.
Дата підпису рішення -22 грудня 2006 року
Суддя М.К. Закурін