73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
21.12.2006 Справа № 11/421-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю представників сторін:
відпозивача: Бєгунової О.О.- уповн. предст., дов. № 1 від 19.07.2006р
від відповідача-1: Груненка О.В.- нач. юр. відділу, дов. № 07/04-25/9923 від 20.12.2006р., Ніколаєва О.О.- гол. інсп., дов. № 07/04-25/9954 від 21.12.2006р.
відповідача-2: Сенкевич О.В.- гол. спец. юр., дов. № 14-08/2352 від 22.11.2006р.
від 3-ої особи: Войчук О.С., дор.б/н від 22.09.2006р., Лосєвичевої О.В., дор.б/н від 12.04.2006р.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дари Узбекистану"
до Херсонська митниця
про оскарження дій та рішення митного органу щодо самостійного визначення митної вартості товарів у процесі процедури розмитнення, спонукання до вчинення дії, повернення коштів з бюджету
У провадженні № 11/361-АП-06 розглядаються вимоги за поєднаними судом двома позовами (поєднано в одне провадження справи № 11/361-АП-06 та № 11/421-АП-06).
Позивач у позові, за яким відкрито провадження у справі № 11/361-АП-06 поєднав такі вимоги:
- скасувати рішення митного органу № 508010000/5/002955 від 17.10.2005р. щодо самостійного визначення митної вартості товарів;
- спонукати митний орган визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією (ВМД) № 508010000/5/002963 від 18.10.2005р. на рівні договірної вартості товару, а саме 314763,47грн.;
- про повернення як надмірно сплачених сум митного збору - 53,96грн., податку на додану вартість (ПДВ) - 5395,95грн.
У позові, за яким відкрито провадження у справі № 11/421-АП-06, позивач поєднав такі вимоги:
- скасувати рішення митного органу № 508010000/5/003429 від 24.11.2005р. щодо самостійного визначення митної вартості товарів;
- спонукати митний орган визначити митну вартість товару, який було розмитнено за ВМД від 24.11.2005р. № 508010000/5/003437 на рівні договірної вартості товару, а саме 320871,60грн.;
- про повернення як надмірно сплачених сум митного збору - 55грн., ПДВ - 5500,65грн.
Позивач стверджує, що декларована ним вартість ввезеної томатної пасти - 350 доларів США за тонну відповідала договірній за зовнішньоекономічним контрактом з СП "Афроснаб-Мева", Узбекистан, від 14.06.2005р. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є основним у відповідності до ч.3 ст.266 Митного кодексу України.
Митниця відмовила у розмитненні товару за цією ціною, письмово таку відмову не оформляла, про причини відмови не повідомила, збільшила митну вартість за оспорюваними рішеннями в порушення ч.2 ст.265 Митного кодексу України, ст.16 Закону України "Про Єдиний митний тариф".
Підставами для збільшення контролюючим органом митної вартості товару могли б бути відсутність даних, підтверджуючих документів щодо правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, обгрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, явна невідповідність заявленої митної вартості товарів, що визначалась за ст.16 Закону України "Про Єдиний митний тариф", неможливість перевірки її обчислення.
Жодної з таких підстав не було.
Застосування резервного методу оцінки контролюючим органом не обгрунтовано, причини неприйняття попередніх методів, в тому числі першого і основного - за ціною угоди - не наведені.
Позивач вказує на невідповідність між собою змісту ч.2 ст.16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" та ч.4 ст.273 Митного кодексу України станом на час розмитнення товару, яка (невідповідність) унеможливлювала застосування резервного методу визначення митної вартості товару.
Позивач звертає увагу на те, що жодного посилання на будь-який витяг цінової інформації бази даних Державної митної служби України, на реквізити такого витягу у оспорюваних рішеннях про встановлення митної вартості товару нема.
Позивач зауважив та надав дані щодо прийняття іншими митницями України у вказаний час при розмитненні ввезеного товару томатної пасти - вартості товару, аналогічної декларованій декларантом. Також позивач вказує, що за кілька днів до спірного розмитнення товару відповідач приймав як правильну декларовану таку ж митну вартість такого ж товару.
Відповідач-1 позови не визнав, надав письмові заперечення проти позовних вимог, що полягають у наступному.
ТОВ "Торговий дім "Дари Узбекистану" протягом 2005р. отримувало від СП "Афросиаб-Мева" томатну пасту і поступово ціна товару зростала (складаючи на початку року 350 дол.США за тонну та 360-370 дол.США за тонну в середині), що цілком відповідало кон'юнктурі ринку вказаного товару за інформацією, якою володіла Херсонська митниця. Зниження вартості товару ТОВ "Торговий дім "Дари Узбекистану" при черговому митному оформленні вантажу від СП "Афросиаб-Мева" викликало сумніви співробітників митниці.
Митницею було запропоновано декларанту надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів наступні додаткові документи:
1) установчі документи підприємства, що переміщує товари;
2) угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;
3) рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається;
4) відповідну бухгалтерську документацію (по пункту 3);
5) замовлення на поставку товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми- виробника;
7) калькуляцію фірми-виробника на товари.
Додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом надано не було.
До того ж, всупереч п.3.10. Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.10.2003р. № 685 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2003р. за № 969/8290, декларантом не було подано митниці довідку-розрахунок митної вартості товарів, призначену для контролю правильності заявленої митної вартості та формування бази даних цінової інформації Держмитслужби, хоча згаданим пунктом Порядку визначено обов'язкове подання зазначеного документу. Форму довідки-розрахунку митної вартості товарів наведено у Додатку 2 до згаданого Порядку.
З метою недопущення ухилення від сплати митних платежів у повному обсязі, виконання заходів спрямованих на захист національного товаровиробника, митницею прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару з 350 дол. США за тонну до 380 дол. США за тонну.
Неможливість перевірки обчислення митної вартості виникає у випадках:
- відсутності рахунку-фактури; відсутності інших документів, потрібних для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості;
- якщо буде доведено, що заявлені в рахунку-фактурі чи інших документах відомості не відповідають дійсності;
- якщо декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість;
- якщо декларант відмовляється від надання необхідних додаткових відомостей.
Згідно з ч.2 ст.16 Закону України "Про Єдиний митний тариф", а саме, у випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів.
Митницею було застосовано резервний метод визначення митної вартості (метод 6) в зв'язку з відсутністю інформації, необхідної для визначення митної вартості за іншими (попередніми) методами.
Документ, який називається "Митна оцінка товару" і видається декларанту митним органом, є витягом з цінової інформації Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби України у знеособленому вигляді та пропозицією митного органу суб'єкту ЗЕД провести митне оформлення за вказаною у цьому документі вартістю товару.
Відповідно до ст.264 Митного кодексу України від 11.07.2002р. № 92-IV "Права та обов'язки декларанта, який декларує митну вартість товарів", у разі виникнення потреби в уточненні заявленої декларантом митної вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант мав право звернутися до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у вільний обіг, чого не зробив.
Третя особа у справі підтримує позицію позивачу у справі.
Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області - відповідач-2 вказує, що контролюючим органом у спірних відносинах є Херсонська митниця. При розгляді справи позиція відповідача-2 у спорі кореспондується з позицією відповідача-1.
На випадок можливого задоволення позовних вимог відповідач -2 зауважив про неможливість відшкодування позивачу судових витрат за рахунок Державного бюджету України, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2006-й рік" не передбачено бюджетних призначень на відшкодування судових витрат за ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, нецільове використання бюджетних коштів заборонено ст.95 Конституції України, ст.7 Бюджетного кодексу України. Судові витрати у такому випадку, за оцінкою відповідача, мають компенсовуватися за рахунок видатків, передбачених на утримання відповідача-1.
За зовнішньоекономічним контрактом від 14.06.2005р. між ТОВ "Торговий дім "Дари Узбекистану" (Україна) та СП "Афросиаб-Мева" (Узбекистан) позивач набував томатну пасту з часткою сухих речовин 37% ціною в 350 доларів США за тонну. Умови поставки - ДАF - кордон Росії - України, ст. "Успенська". 18.10.2005р. за вказаним місцем було поставлено 178084 кг томатної пасти загальною вартістю в 314763,87грн., зазначеною в рахунках-фактурах № 111 від 23.09.2005р., № 112 від 23.09.2005р., № 113 від 26.09.2005р. Декларант товару - ЗАТ "Чумак" реалізував наміри розмитнити товар за договірною вартістю, однак контролюючий орган - Херсонська митниця, не прийнявши визначення декларантом митної вартості за основним методом (за ціною договору), визначила митну вартість товару за резервним методом за рішенням № 508010000/5/002955 від 17.10.2005р. сумою в 341743,20 грн. з розрахунку 380доларів США за тонну. Податок на додану вартість та ввізне мито за операцією ввозу товару з визначеної контролюючим органом митної вартості товару позивач сплатив у числі платежів за платіжними дорученнями № 893 від 10.10.2005р. та № 906 від 17.10.2005р.
У відносинах за тим же зовнішньоекономічним контрактом 24.11.2005р. на користь позивача було поставлено 181540 кг томатної пасти з часткою сухих речовин - 37% загальною вартістю 320871,60 грн., зазначеною в рахунках - фактурах № 134 від 02.11.2005р., № 135 від 02.11.2005р., № 138 від 06.11.2005р.
І у цьому випадку декларант товару - ЗАТ "Чумак" реалізовував наміри розмитнити товар за договірною вартістю, однак контролюючий орган - Херсонська митниця, не прийнявши визначення вартості товару за основним методом (за ціною договору), визначила митну вартість за резервним методом за рішенням № 508010000/5/003429 від 24.11.2005р. сумою в 348374,86 грн. з розрахунку 380 доларів США за тонну.
Податок на додану вартість та ввізне мито за операцією ввозу товару з визначеної контролюючим органом митної вартості товару позивач сплатив у числі платежів за платіжними дорученнями № 1007 від 22.11.2005р. та № 1010 від 23.11.2005р.
Позовні вимоги за предметом про скасування двох названих рішень Херсонської митниці щодо самостійного визначення митної вартості товару, про спонукання цього контролюючого органу визначити митну вартість товару на рівні договірної, про повернення зайво сплачених ПДВ та ввізного мита підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За оцінкою суду, відповідач не довів правомірності своїх рішень щодо самостійного визначення митної вартості.
Станом на час винесення оспорюваних рішень спірні відносини були унормовані так.
За ч.2 ст.265 Митного кодексу України "Права та обов'язки митного органу під час здійснення контролю митної оцінки товарів" у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів або за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
За статтею 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:
- на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;
- комісійні та брокерські;
- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).
При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів.
Позиція відповідача у спорі полягає у тому, що за наявності сумнівів у правильності визначення митної вартості товару декларантом контролюючий орган спрямував до декларанта вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, та після невиконання цієї вимоги цей контролюючий орган визначив митну вартість за резервним методом при неможливості застосування попередніх методів. Підставою для такого визначення митної вартості товару контролюючий орган вважає неможливість перевірки обчислення декларованого декларантом розміру митної вартості. При цьому визначена ціна товару в 380 доларів США -це мінімальна, за оцінкою Херсонської митниці, ціна на ідентичні товари, що застосовувалась цими ж декларантом, покупцем товару у інших відносинах раніше. Відповідач вважає, що декларант не міг документально підтвердити заявлену ним митну вартість та відмовився від надання необхідних додаткових відомостей.
Херсонська митниця не довела спрямування до декларанта вимог про надання додаткових документів, додаткових певних документів, декларант заперечує існування таких вимог щодо надання інших будь-яких документів, крім наданих первинно при ініціюванні розмитнення товару.
Позиція Херсонської митниці щодо твердження про неправильність визначеної декларантом ціни та митної вартості є непереконливою. Достатніх даних (доказів) стосовно підтвердження висновку про неправильність первинного визначення декларантом митної вартості товару та стосовно підтвердження неправильності застосування основного методу визначення митної вартості товару (за договірною в ринкових умовах ціною) відповідач-1 не навів.
Безпосередньо тексти оспорюваних рішень не містять інформації про причини неприйняття основного методу визначення митної вартості товарів, декларованого декларантом, про неможливість застосування як основного так і інших попередніх резервному методів визначення митної вартості товарів.
В наведених Херсонською митницею обставинах за недоведення цим органом підстав для примусового визначення митної вартості товарів за ст.265 Митного кодексу України, ст.16 Закону України “Про єдиний митний тариф», за недоведення заперечуваного позивачем та третьою особою факту витребовування додаткових документів на обгрунтування митної вартості товару, з огляду на вже згадані правила доказування у адміністративному процесі за ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, суд не вбачає обставин погоджуватися з примусовим визначенням контролюючим органом розмірів митної вартості товару та, відповідно, не погоджуватися з пропонованим позивачем, третьою особою розміром такої митної вартості, визначених основним методом.
Закінчення розмитнення товару за визначеною контролюючим органом ціною не позбавляє позивача права на позов, що розглядається, ні за матеріальним, ні за процесуальним змістом.
З задоволенням позовних вимог про скасування рішень органу державної митної служби щодо самостійного визначення вартості товару, складається ситуація, коли така вартість залишається не визначеною: рішення митного органу скасовані, попередні визначення митної вартості позивачем митним органом не прийняті. Оскільки остаточне визначення митної вартості товару відноситься до компетенції контролюючого органу -Херсонської митниці, суд зобов'язує цей орган визначити митну вартість товару за основним методом -виходячи з договірної ціни в 350 доларів США за одну тонну томатної пасти.
Відповідно до перевірених судом розрахунків, наведених позивачем за текстами позовних заяв, у зв'язку з визначеним митницею завищеним розміром митної вартості товару позивач зайво сплатив до бюджету; відповідно, 53,96грн. митного збору, 5395,95грн. ПДВ та 55грн. митного збору, 5500,65грн. ПДВ. Ці суми підлягають поверненню відповідачу з Державного бюджету України на підставі п.п.15.3 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Задовольняючи вимоги, суд за ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджує з Державного бюджету України вчинені позивачем судові витрати (витрати з судового збору). Покладення цих витрат безпосередньо на відповідача-1 не відповідало б вказаній ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2. Скасувати такі рішення Херсонської митниці:
а) № 508010000/5/002955 від 17.10.2005р. щодо митної оцінки товару (код товару 2002909100) за методом № 6 сумою в 341743грн.20коп.;
б) № 508010000/5/003429 від 24.11.2005р. щодо митної оцінки товару (код товару 2002909100) за методом № 6 сумою в 348374,86грн.
3. Спонукати Херсонську митницю (м. Херсон, вул. Гоголя, буд.13, код ЗКПО 01861885):
а) визначити митну вартість товару, розмитненого за вантажно-митною декларацією № 508010000/5/002963 від 18.10.2005р. - 178084кг томатної пасти з часткою сухих речовин 37%, - в розмірі договірної вартості товару - 314763грн. 47коп.;
б) визначити митну вартість товару, розмитненого за вантажною митною декларацією № 508010000/5/003437 від 24.11.2006р. - 181540 кг томатної пасти з часткою сухих речовин 37%, - в розмірі договірної вартості товару - 320871грн. 60коп.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дари Узбекистану" (код ЄДРПОУ32920160, м. Київ, вул. Академіка Туполева, буд. 19, п/р 26000056100049 в Філії "КиївСіті" ПриватБанк, МФО 380775) з Державного бюджету України (Уповноважений територіальний орган - Управління Державного казначейства у Херсонській області, м. Херсон, вул. Комсомольська, буд. 21, код ЄДРПОУ 24104230) надмірно сплачені суми митного збору - 108грн. 96коп., податку на додану вартість - 10896грн. 60коп.
5. Стягнути з Державного бюджету України (Уповноважений територіальний орган - Управління Державного казначейства у Херсонській області, м. Херсон, вул. Комсомольська, буд. 21, код ЄДРПОУ 24104230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дари Узбекистану" (код ЄДРПОУ32920160, м. Київ, вул. Академіка Туполева, буд. 19, п/р 26000056100049 в Філії "КиївСіті" ПриватБанк, МФО 380775) 116грн. 86коп. витрат зі сплати судового збору.
Виконавчі лист видати після набрання постановою законної сили за заявою позивача.
6. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
7. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Чернявський
У повному обсязі постанову
складено 29.12.2006р.