28 грудня 2006 р.
№ 34/283-26/210
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
Кривди Д.С. -(доповідач у справі),
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги
Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006р.
у справі
№34/283-26/210 господарського суду міста Києва
за позовом
Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
до
ВАТ “Туристичний комплекс “Пролісок»
треті особи
1) Київська міська державна адміністрація
2) Міністерство фінансів України
про
розірвання договору та стягнення 4157472,84грн.,
та за зустрічним позовом
ВАТ “Туристичний комплекс “Пролісок»
до
Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
про
визнання договору частково недійсним з застосуванням наслідків,
Касаційна скарга Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 01.12.2006р. №059/Ю-3980 не відповідає вимогам ст.111 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито».
У відповідності до п.2 ст.3 зазначеного Декрету державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Із позовних заяв майнового характеру державне мито справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру -5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 24 Інструкції Про порядок обчислення та справляння державного мита, розробленої на виконання Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за №50 із зустрічних позовних заяв, а також із заяв про вступ у справу третіх осіб з самостійними позовними вимогами мито справляється на загальних підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову (з урахуванням уточнень) є вимога про розірвання договору та стягнення боргу та відсотків всього у сумі 2307336,17грн., (немайнова вимога та майнова), предметом зустрічного позову є вимога про визнання договору частково недійсним із застосуванням наслідків щодо повернення відсотків у розмірі 437000грн. (немайнова вимога і майнова вимога).
Заявником оскаржується в повному обсязі постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року у даній справі, яка містить висновки за наслідками розгляду як первісного, так і зустрічного позовів: первісний позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ “Туристичний комплекс “Пролісок» 505000грн. основного боргу, в решті позовних вимог відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю, визнано частково недійсними положення пунктів договору, стягнуто з Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 437000грн. відсотків.
Отже, у касаційній скарзі оскаржуються висновки апеляційного господарського суду, як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом, кожен з яких підлягає оплаті державним митом у встановленому порядку і розмірі.
Додане до касаційної скарги платіжне доручення №1001 від 05.12.2006 року свідчить про сплату скаржником державного мита лише в сумі 892,50грн., що не відповідає приписам вищевказаних нормативних актів і є підставою для повернення касаційної скарги у відповідності з пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу з додержанням стислих строків для виправлення.
Керуючись ст.ст.86, 111, п.4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 01.12.2006р. №059/Ю-3980 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006р. у справі №34/283-26/210 повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький