справа № 762/1585/13-ц
27 травня 2013 року суддя Балаклавського районного суду міста Севастополя Гапонов Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву прокурора Балаклавського району міста Севастополя про забезпечення позову,
Прокурор, діючи в інтересах держави, звернуся до суду з позовом, яким просить визнати недійсним виданий відповідачеві державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000га, розташовану у м. Севастополі, Севастопольська зона ПБК 46/41, серії ЯИ №078272, виданий Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 30.04.2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088301055; витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння відповідача зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 8536300000:58:002:0973.
Також у позові прокурор просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони будь-яким чином вчиняти дії по відчуженню та передачі в користування спірну земельну ділянку.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, а згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України 9 від 22.12.2006р. №9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.
Враховуючи, що прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову разом з позовною заявою, питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі положень п.2 ст.197 наведеного вище кодексу.
Згідно положень ст.ст.151, 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборонити вчиняти певні дії.
При цьому, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч.2 ст.151 ЦПК України).
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України 9 від 22.12.2006р. №9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи.
З огляду того, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження Севастопольською міською Радою заяви прокурора про забезпечення позову, у її задоволенні слід відмовити.
Оскільки ч.3 ст.153 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, то з цього можна зробити висновок, що прокурор має право повторно звернутись до суду із заявою про забезпечення позову, додавши підтвердження цієї вимоги Севастопольською міською Радою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-153, 210 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви прокурора Балаклавського району міста Севастополя про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий у справі ОСОБА_1